Кремль робить що хоче, НАТО оглядається: що показав "прикрий інцидент" із "Шахедом" у Румунії. Інтерв’ю з Клімкіним

4 вересня на території Румунії впав та здетонував російський дрон "Шахед". Того дня країна-окупант Росія якраз вкотре атакувала Одещину. Про НП одразу повідомили в українському МЗС. Проте реакція румунської влади була досить дивною. Спочатку президент країни заперечив цей факт. Лише за три дні в Румунії визнали, що російський дрон все ж таки потрапив на їхню територію.

Чому реакція була саме такою? Невже в Європі досі бояться зіпсувати відносини з країною-терористом Росією? Погана новина полягає в тому, що такою є позиція усього НАТО. Там вирішили не створювати приводів для ескалації й вкрай обережно кваліфікувати подібні "прикрі інциденти". Так, Кремль робить усе що хоче й не оглядається ні на кого. НАТО, навпаки, весь час оглядається на те, що може зробити Кремль. Ця позиція апріорі є слабкою й шкодить усьому Альянсу. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив міністр закордонних справ України у 2014-2019 рр. Павло Клімкін.

– Показова історія трапилася із російським "Шахедом", що залетів на територію Румунії. Спочатку ця країна категорично заперечувала цей факт, потім все ж таки визнала й розпочала розслідування інциденту. Президент країни заявив, що у разі підтвердження факту вважатиме ситуацію "абсолютно неприйнятною". Фактично ми спостерігаємо, як одна з країн Європи не хоче псувати відносини з Росією – зараз, коли вона вже півтора року веде агресивну відкриту війну проти України. Чому це відбувається? Чи є це ознакою, яка має нас насторожувати?

– По-перше, медійне поводження з цією ситуацією в Румунії відверто кепське. Я це кажу не для того, щоб когось звинуватити в Бухаресті або показати на когось пальцем. По-друге, це не позиція Румунії, це натовська позиція.

Не сьогодні всередині НАТО погоджено, що Альянс буде намагатися усіляко утримуватись від того, щоб створити навіть привід для ескалації між НАТО і Росією. Наголошую: це спільна, а не румунська позиція. І ми знаємо, що це не перший інцидент, була Польща. Допоки ця натовська позиція якимось чином не зміниться, завжди буде таке незграбне медійне висвітлення подій.

Третій момент – я вважаю, що НАТО ставить себе у певну слабку позицію щодо Кремля, оскільки, звичайно, застосовувати 5 статтю Статуту НАТО, коли "немає цілеспрямованого нападу" – а саме так тлумачиться в системі безпекових координат НАТО 5 стаття, – неможливо. Але варто було б задіяти статтю 4 про спеціальні консультації і зрозуміти, що це означає.

Коли Росія фактично робить те, що робить, не оглядаючись на можливі наслідки, а НАТО постійно оглядається на можливі наслідки, це створює дисбаланс і зовсім ненормальну ситуацію, в якій НАТО виглядає слабкішим. Або краще сказати – НАТО в Кремлі сприймається з погляду своєї позиції більш слабкішим. Адже об’єктивно НАТО не є слабкішим.

Я вважаю, що ця ситуація насправді шкодить НАТО. Поводження тут має бути іншим.

Я переконаний, що по кожній такій ситуації потрібно передусім проводити внутрішні консультації в межах НАТО. Не розглядати це просто як "прикрий інцидент", а як загрозу безпеці. І чітко публічно сказати Росії: коли вона не замислюється над наслідками своїх дій, то це проблема Москви, а НАТО буде реагувати в тому сенсі, що ці наслідки є реальними.

– Де в такому разі та тонка межа між утримуванням від якихось дій та реагуванням на дії Кремля?

– Я вважаю, що ця межа абсолютно зрозуміла – що НАТО після кожного такого випадку, а чим більше їх, тим позиція Альянсу слабша, – має проводити спеціальні консультації і визначати, якою буде реакція. І ця реакція кожен раз має бути несподіваною для Росії.

НАТО як Альянс не може запровадити санкції, їх можуть запроваджувати окремі країни, можливо, Європейський Союз. Втім реакцією на те, що відбувається, має бути посилення східного флангу НАТО. Причому безпосередньо як у східних країнах, так і у нас в Україні, оскільки це спільна історія.

Врешті-решт, хоча НАТО не заявить про це зараз, я вважаю, що найкращою реакцією було б створення в майбутньому спільного командування – нашого і натовського – на східному фланзі з усіма наслідками, які з цього витікають, які я зараз не хочу озвучувати.

– Щодо посилення східного флангу НАТО. Ми бачимо, як європейські країни, які найбільше усвідомлюють загрозу, що виходить від РФ, самі серйозно взялися за посилення своєї обороноздатності, зокрема Польща, Литва, Латвія. Чи вважаєте ви, що саме ці країни могли б ініціювати зміни в політиці Альянсу? Чи можуть глави цих держав вплинути на ситуацію та переконати керівництво НАТО, що настав час діяти інакше?

– Вплинути можуть, переконати – ні. Я вважаю, що це має бути спільна позиція НАТО – позиція про те, що сьогоднішній російський режим є безпосередньою загрозою безпеці кожного члена НАТО.

Коли це декларується, це, звичайно, добре. Це було задекларовано, зокрема, під час останнього саміту в Вільнюсі. Але має бути більш масштабне підсилення східного флангу. Коли ухвалять рішення про додаткові бригади в балтійських країнах, про додаткове постачання зброї. Бачите, як поляки активно розбудовують свої збройні сили, але має бути фактично нова концепція стримування Росії, нова концепція стратегічного послаблення РФ. І тут східний фланг НАТО має розглядатися як єдине ціле.

Питання в тому, щоб підняти ставки – і в сенсі зброї, і в сенсі обміну інформацією, і в сенсі логістики. Тобто стратегічно. Натомість те, що робиться зараз, здебільшого те, що вже було. А потрібен новий якісний крок у цьому. Я дуже сподіваюся, що НАТО до цього прийде.

– Щодо підняття ставок, про яке ви щойно згадали. Відомо, що 7 вересня США провели випробування міжконтинентальної балістичної ракети. Чи вважаєте, що це хороший знак для нас, для України?

– Росія заявила, що вона поставила на бойове чергування нову балістичну ракету, яка в натовській класифікації називається "Сатана-2". Як ви знаєте, перший варіант колись вироблявся в Радянському Союзі, але на українських підприємствах. Зараз це інша модифікація. Сполучені Штати мали відповісти – власне, це вони і зробили.

Єдине, що ситуація зараз фундаментально відрізняється, оскільки реалізовувати будь-які кроки в двосторонньому сенсі – США і Росія – як на мене, вже немає сенсу. Путін призупинив дію Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Є Китай, є інші гравці. І ми поступово наближаємося до того, що нам потрібен принципово інший підхід до контролю над ядерними озброєннями.

Але те, що американці працюють над цим, працюють над різними типами носіїв, безпосередньо над тим, щоб ядерне стримування працювало, – це однозначно позитивний сигнал для нас. Оскільки вони кажуть, що будь-які кроки Росії без відповіді не залишаться. Штати послідовно працюють над стримуванням, яке критично необхідно для всього Альянсу. Я сподіваюся, в перспективі і для нас.