Коваленко: слідом за Придністров'ям Москва стала качати ще один регіон Молдови. Що задумали куратори хаосу

У лютому багатьох насторожив намір "депутатів" Придністров'я зібратися для оголошення "послання" до Росії. Від них чекали на якийсь пасаж на рівні запиту про приєднання "ПМР" до РФ, але все обійшлося банальним виклянчуванням грошей. Тим часом було втрачено з уваги інший нестабільний регіон Молдови – Гагаузію. І поїздка голови автономії Євгенії Гуцул до Путіна, а також жорсткі заяви, відбулися явно не просто так.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Градус усе вищий

Буквально відразу після того, як 28 лютого в Придністров'ї відбувся з'їзд так званих депутатів, у межах якого Тирасполь звернувся до Москви з проханням про "захист "ПМР" в умовах посилення тиску Молдови", до російської столиці відбула башкан (вища посадова особа) Гагаузії Євгенія Гуцул. І на першій же зустрічі на офіційному рівні з головою Ради Федерації РФ Валентиною Матвієнко Гуцул поскаржилася на те, що Кишинів "пригнічує гагаузів".

Потім Гуцул заявила, що Гагаузія може оголосити про вихід зі складу Молдови у разі "втрати країною незалежності". А вже під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, яка відбулася 6 березня, попросила того захистити гагаузів від "переслідування влади Молдови".

І якщо зі зверненням з'їзду "депутатів ПМР" до Путіна все пройшло за класичною схемою чергового виклянчування грошей, запити башкана Гагаузії пролунали значно жорсткіше від придністровського скиглення.

Крім того, раніше Євгенія Гуцул заявляла про готовність відкрити в Москві представництво Гагаузії, на що в Кишиневі їй нагадали, що та не є окремим суб'єктом міжнародного права і входить до складу Молдови.

Занадто багато провокацій, і всі майже одночасно. Але з якою метою і для чого у такому ключі зараз розвиваються події? Важливе уточнення – їх розвиває Москва, яка використовує своїх маріонеток.

Сценарій дестабілізації

Якийсь час тому я публікував найбільш імовірний силовий сценарій, який може спровокувати Росія в Молдові з метою повалення влади. Послідовність дій може мати такий вигляд.

Незаконним збройним формуванням "ПМР" зовсім не важко захопити аеродром Меркулешті для виходу на Бельці та відрізання північної Молдови від центру із замиканням на Фалешті. Це дозволить перерізати основні траси М14 та М2 та блокувати під'їзди до Кишинева.

Південна група перерізатиме по лінії Каушані, Чимішлія, Яргара. І на цю лінію може бути перекинутий обмежений контингент, оскільки південь – це переважно проросійський гагаузький регіон, і там основним завданням буде просто утримання трас і контроль українсько-румунських напрямків.

Таким чином північна та південна група забезпечить відносно безпечний (без сюрпризів) вихід основної групи на Кишинів, утримання якого у разі відсутності допомоги третьої сторони не можливе довгий час – особливо з урахуванням уже розміщеної в Молдові російської агентури.

Однак усі ці дії не будуть можливі без дестабілізації Молдови соціальним фактором – тобто хаотизації через протестні явища. Придністров'я та Гагаузія є основним активом такого протестного ресурсу – як безкоштовного, так і оплачуваного.

Комбінуючи хвилю соціальних протестів у столиці з раптовою силовою операцією з Придністров'я, куратори хаосу цілком можуть досягти успіху щодо блокування столиці Молдови в найкоротші терміни.

Гагаузька діва

Євгенія Гуцул у перспективному сценарії дестабілізації Молдови явно відіграє не останню роль. Як-не-як, а Путін особисто не став би з нею зустрічатися, якби не приділяв її функціоналу особливу увагу. Заради такої справи могли б на кілька годин із запою вивести Дмитра Медведєва та відправити його на зустріч із гагаузькою дівою, але цього не сталося. Верховний сам зійшов до зустрічі з персоною такого "рівня" та "статусу".

І загалом на фоні дій Гуцул можна розпізнати чітку закономірність формованого у російському інформаційному просторі нового контексту. Росіян починають знайомити з новими союзниками росіян – гагаузами та їхнім лідером Євгенією Гуцул, про яку середньостатистичний житель Омської області РФ ніколи не чув, але тепер має любити, захоплюватися та співчувати. Чому?

Та тому, що Гагаузія – союзник Росії, сакральний регіон Молдови, який "ущемляють" молдовани, "змовилися" з румунами й НАТО, а ось така смілива діва Євгенія поїхала до Москви донести правду "справедливому" цареві-батюшці!

Причому така концепція ідеально збігається з попереднім ниттям придністровців, які також звернулися до Путіна по допомогу з тієї ж самої причини. І хіба ж можна відмовитися "допомагати", коли таке неподобство твориться? Особливо показово це дійство виглядає напередодні виборів президента РФ.

До речі, за час своєї поїздки до Росії Євгенія Гуцул наговорила стільки, що так просто їй тепер у сонячну Гагаузію не повернутись. Тим більше, що проти неї раніше було заведено справу у зв'язку зі зловживанням владою або перевищенням посадових повноважень (ст. 313 молдовського кодексу), яка прямує до суду.

У разі арешту Гуцул очікується активізація електорату Ілана Шора, який зараз на втіках, але є керівником основної проросійської та неконституційної політичної сили, до якої належить і башкан Гагаузії.

І зовсім не здивуюся, якщо найближчими днями на федеральному рівні такі матьорі російські пропагандисти, як Соловйов, Скабєєва, Кисельов та інші, почнуть вихваляти "сміливу та безкомпромісну" главу Гагаузії, яку "переслідує влада Молдови за правду".

Висновки

У Молдові формуються умови для каталізації вельми непередбачуваного ланцюжка подій. Можливо Москва сама до кінця не розуміє, яка в неї в Молдові кінцева мета – адже запустити процес вони можуть, але як ним управляти? Тому на цьому етапі формуються умови.

Звучать закиди та звинувачення на адресу Кишинева, Придністров'я та Гагаузія синхронно звинувачують Молдову в утиску прав та переслідуванні, а росіян паралельно знайомлять з особливостями місцевого політикуму. Усе це – створення умов.

Умов для чогось більшого, ніж інформаційні атаки на Кишинів? З урахуванням апетитів Москви та її намірів на Молдову – так. Але через неминучість застосування крім усіх інших сценаріїв – силового, такі дії у більшості випадків приречені на провал. У більшості – оскільки Україна не залишиться осторонь, але лише за умови офіційного запиту Кишинева про допомогу.

І тут дуже важливо не запізнитися надіслати цей запит, щоб не виявилося надто пізно.