Корупційний бізнес Трампа

“Жодних питань не задано. Компанія Трампа ледь-ледь перевіряла своїх зарубіжних партнерів. Це була невдача чи стратегія?” – запитує Адам Давидсон (Adam Davidson) в американському виданні New Yorker. Він пише: адвокат президента Дональда Трампа Джей Секьюлі (Jay Sekulow) недавно сказав мені, що розслідування Роберта Мюллера (Robert Mueller), – спеціального адвоката, призначеного Департаментом юстиції, – повинно бути зосереджено на одному питанні: чи була "співпраця між урядом Росії та людьми Трампа?"

Відео дня

Секьюлі каже: "Я хочу бути дуже конкретним. Угода щодо нерухомості – за рамками законного розслідування". (Не менше 63 осіб з російськими паспортами придбали в будівлях під брендом Трампа нерухомість на загальну суму не менш 98,4 млн. доларів – Ред.). І заявляє, що неофіційно попередить офіс спеціального адвоката про те, що той перевищує свій мандат.

Але якщо Мюллер і його команда упиратимуться, то, твердить Секьюлі, він може подати офіційний запит на відкликання Мюллера заступникові генерального прокурора Роду Розенштайну (Rod Rosenstein), який має право звільнити Мюллера і завершити розслідування.

Президент Трамп був більш відвертим, натякнувши "Таймс", що він може звільнити Мюллера, якщо розслідування занадто близько підійде до його бізнесових справ.

Кілька агентств підтвердили, що Мюллер дійсно почав вивчати угоди з нерухомістю Трампа. Та інші бізнес-справи. Зокрема, ділові угоди, які не мають очевидного звязку з Росією.

Чи варто? Але ж неможливо отримати повне розуміння різних точок дотику між Кремлем і Трампом, не піддаючи сумніву угод, які Трамп зробив за останнє десятиліття. Його нерухомість в Торонто і районі Сохо Манхеттена була офрмлена спільно з людьми, що мають зв’язки з Кремлем. Інші партнери з нерухомості компанії Trump Organization (в Бразилії, Індії, Індонезії тощо) тепер потрапляють в антикорупційні тенета. І свідчать, що Trump Organization працювала з партнерами, використовуючи їх політичну спроможність.

Одна угода від 2011-го щодо будівництва хмарочоса Трампа в Батумі (місті на Чорному морі в Республіці Грузія), не дістала значної журналістської уваги. Але вона, за яку, – як повідомляється, Трамп заплатив мільйон доларів, – стосувалася фінансової практики, котру експерти назвали мені "червоними маркерами" для відмивання грошей.

Більш того, Трам звязується з казахським олігархом, який має прямі зв’язки з президентом Росії Володимиром Путіним. В результаті у Путіна і його служб безпеки є доступ до інформації, яка може шантажувати Трампа. (Секьюлі сказав, що "угода з нерухомістю в Грузії – це те, що ми розглядаємо поза сферою розслідування",. І додав, що "Грузія – це не Росія").

Набережна, де мала бути збудована вежа Трампа в Батумі, залишається порожньою. П’ять років тому була проведена церемонія закладки фундаменту, але жоден його фрагмент не був закладений. Трамп видалив своє ім’я з проекту незадовго до прийняття президентської присяги. Trump Organization назвала це "звичайним домогосподарством". Хоча в березні 2011 року вежа мала стати центральним елементом сміливого плану перетворення Батумі із занепалого порту в гламурне місто.

Але заплановані хмарочоси, що пропонували розкішні резиденції, казино і дорогі магазини – були надто амбітними для занепалого міста.

Трамп зробив дуже мало для розвитку ринку нерухомості в Батумі. Проект був ліцензійної угодою, з якої він мав швидко отримувати прибуток. В обмін на виплату в мільйон доларів він надав право використовувати своє ім’я. І погодився відвідати Грузію для рекламної кампанії, яка була спрямована на просування тодішнього президента Грузії Михаїла Саакашвілі в якості орієнтованого на бізнес реформатора. Це мало залучити західних фінансистів.

Але кампанія була оманливою: вежа Трампа в Батумі мала фінансуватися не Трампом, а підприємствами, пов’язаними з казахськими олігархами. Зокрема, з Тимуром Кулібаєвим, зятем авторитарного лідера Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим – близьким союзником Путіна.

Казахстан володіє найпотужнішою економікою в Центральній Азії, заснованій на величезних запасах нафти і металів. Казахстан корумпований. Значна частка його багатства знаходиться в руках сім’ї Назарбаєва і його привілейованих партнерів.

Трамп відвідав Грузію в квітні 2012 року. У політично вразливий час для Саакашвілі.

Дев’ятьма роками раніше Саакашвілі очолив "Революцію троянд", яка скасувала автократичне пострадянське керівництво країни. Прийшовши до влади, він спочатку взявся за широкомасштабну дрібну корупцію і зачистив служби, які в основному працювали на хабарах. В 2008 році він отримав катастрофічну війну з Росією за контроль над сепаратистським регіоном Південної Осетії.

На той час його боротьба з корупцією припинилася. І Transparency International та інші представники недержавних громадських організацій повідомили: в Грузії широко поширена елітна корупція, в якій багаті, пов’язані з політикою люди отримують сприяння судів, прокурорів і державних адміністраторів.

За умов, коли західні інвестори були готові вкласти гроші в країну, а Саакашвілі ставав все більш непопулярним, від Трампа вимагався порятунок репутації грузинського лідера.

Саакашвілі повозив Трампа навколо Тбілісі й Батумі. Грузинське телебачення поінформувало про це, пообіцявши глядачам, що Трамп скоро побудує другу вежу в Тбілісі. Одна телекомпанія заявила, що Трамп – кращий будівельник світу.

На церемонії закладки фундаменту в Батумі Саакашвілі сказав, що ця вежа “змінить все навколо”. На іншому заході під гаслом “Трамп інвестує в Грузію” він подякував Трампові за участь в проекті, який, за словами Саакашвілі, мав бюджет у два з половиною мільйони доларів. Він також нагородив Трампа грузинським орденом. Трамп, в свою чергу, похвалив Саакашвілі. "Всі в світі говорять про Грузію і про велике чудо, яке тут відбувається", – сказав він.

Повернувшись додому, Трамп з’явився у передачі "Фокс і друзі" (Fox and Friends), де ведуча Гретхен Карлсон (Gretchen Carlson), спитала: "Куди ви збираєтесь інвестувати?" Він відповів: "Займаюся в Грузії великим розвитком, це приголомшливо". І добавив про Саакашвілі: "Він – один з найбільших лідерів світу".

Але фактично жоден факт, про який заявляли Саакашвілі й Трамп. не були достовірними. Бюджет “Вежі Трампа” в Батумі становив не двісті п’ятдесят мільйонів доларів, а сто десять. Хоча Трамп навряд чи міг вкласти таку суму сам. Він заявляв, що він мільярдер, але кілька місяців тому апеляційний суд в Нью-Джерсі виніс вердикт у справі Трампа проти Тімоті О’Брайена (Timothy O’Brien, творця "TrumpNation"), де йдеться, що Трамп штучно роздув свої статки і насправді він волоіє сумою, меншою чверті мільярда доларів.

Джулі Джордж (Julie George), політолог з Квінс-коледжу, який вивчає Грузію, сказав мені, що перебування Саакашвілі пр и владі у Грузії жодним чином не може вважатися "великим дивом". Економіка країни ледь дихала. А незабаром після відвідування Грузії Трампом з’ясувалося, що влада катувала політичних опонентів (Саакашвілі не відповів на прохання про коментар).

“Батумська вежа” – цинічний піар як Трампа, так і Саакашвілі. Але це – не найбільша проблема угоди. Розробник, який заплатив Трампові і запросив його в Грузію – холдингова компанія, відома як група "Шовковий шлях" (Silk Road), – фінансувалася банком, заплутаним в гігантський скандал з відмиванням грошей. І Трамп, здавалося, не задавав багато питань, перш ніж брати ті гроші.

До розпаду Радянського Союзу в 1991 році Батумі було популярним курортним містом, але з раду причн згодом занепало. У його прибережних готелях жили біженці з Абхазії, яка в 1992 році відокремився від Грузії. Батумі стало столицею напівавтономного Аджарського регіону, що сам знаходився на порозі декларування незалежності.

Саакашвілі бачив, що відновлення Батумі є критичним для підтримки там влади Грузії. Жителям Батумі пообіцяли перетворити місто в “Монако Чорного моря”.

Але ніхто не хотів вкладати гроші в Батумі. Леван Варшаломідзе, тодішній губернатор Аджарії, сказав мені, що Саакашвілі та інші грузинські чиновники звернулися до фінансових спонсорів, але вони не змогли змусити кого-небудь інвестувати в перевантажений грузинський порт.

Потім, в 2005 році, відбулося якесь чудо. Саакашвілі й президент Назарбаєв з сусіднього Казахстану заявили, що Б.Т.А. Банк (B.T.A. Bank) – найбільший банк в Казахстані – надав кілька сотень мільйонів доларів у вигляді позик, щоб допомогти розвитку Грузії.

Кредити надаватимуться на будівництво готелів в Батумі, на розширення грузинської телекомунікаційної галузі й на зростання грузинської банківської справи.

Цікаво, що всі кредити надходили в дочірні компанії однієї компанії – Silk Road Group, яка спеціалізувалася не на нерухомості, а на відправці залізницею нафти і нафтопродуктів з Казахстану в інші країни. Керівники компанії мали дуже мало досвіду в галузі телекомунікацій, банківських послуг або готельного бізнесу. Але група "Шовковий шлях" (яка щорічно отримувала близько двохсот мільйонів доларів) планувала в одну мить перейти у бізнес кілька нових для себе галузей.

Це розширення пропонувало півтораразовий борг від річного доходу.

І це була не єдина загадкова проблема з кредитами. У той час, коли Б.Т.А. надавав всі ці гроші групі "Шовковий шлях", заступник голови банку Єркін Татішев відсторонювався від впливу на дочірні компанії групи "Шовковий шлях", які отримували вигоду від кредитів. Але інший учасник, який одночасно грав на двох дошках, – Талгат Турумбаев, що працював і в компанії Tatishev Kusto Group, – сказав мені, що така робота не була конфліктом інтересів.

Я ж говорив з людьми, які знали про дочірні компанії. Вони сказали, що ті знаходяться в спільному володінні групи "Шовковий шлях" і “таємних партнерів”. Джерело в одній із філій сказало мені: Татішев був прихованим власником “дочок”.

Татішев за оцінками Forbes коштує півмільярда доларів. він залишив Б.Т.А. Bank в 2009 році. І наполягав на тому, що поки він був там, у нього не було особистої фінансової участі в групі "Шовковий шлях".

Але визнав, що "розвинув міцну дружбу" з Джорджем Рамішвілі, генеральним директором компанії, і "запропонував йому бути радником" ("Це було правильно, і це моє визначення дружби").

Чи правда, що саме Татішев порадив банку групу "Шовковий шлях"? Веб-сайт компанії Tatishev Kusto Group заявляє, що з 2006 року вона є "партнером групи Silk Road", відзначаючи: "Разом ми успішно інвестували в різні сектори економіки Грузії".

Всякий раз, коли я вказував на ці протиріччя, Татішев придумав нові відповіді. По електронній пошті він сказав, що спільні інвестиції – це просто "проекти благодійності/спадщини". Потім він сказав мені, що ніколи не працював в Б.Т.А. Банк. Я перевірив: це – неправда. Після чого він сказав, що “забув”.

Якщо Татішев був задіяний в бізнес, що фінансується B.T.A., то він цілком міг бути причетним до банкрутства "Шовкового шляху". Коли керівники банків мають особисту фінансову частку в проектах, що фінансуються їх власним банком, – це називається "самообслуговуванням". І це – злочин. Навіть в таких країнах як Казахстан. Нещодавно я розмовляв з професором Католицького університету Америки (Catholic University of America) Сергієм Грецьки (Sergei Gretsky), який написав кандидатську дисертацію з банківського сектору Казахстану. Коли я запитав його, чи може заступник голови казахстанського банку мати особисті інвестиції в проект, який фінансував його банк, і ховати цю інформацію від інвесторів, він розсміявся і сказав: "Так, звичайно".

Річард Гордон (Richard Gordon), директор підрозділу в юридичній школі Університету Кейса (Case Western Reserve University School of Law) пояснив: “самообслуговування” – головна причина глобальної фінансової кризи 1997 року. Банки Індонезії, Південної Кореї, Бразилії, Росії, Пакистану та Тайваню постраждали, зокрема, тому, що керівники банків і члени правління продовжували кредитувати гроші собі і своїм близьким.

"Це призводить до дефолтів і банкрутств банків", – сказав Гордон. З тих пір майже кожна країна докладала зусиль для запобігання “самообслуговування”. Він підкреслив, що сьогодні в більшості банків члени правління і старший персонал навіть не мають кредитної картки, пов’язаної з банком, щоб усунути будь-який конфлікт інтересів.

Кредитування компаній, в яких старший керівник банку має особисту долю, є злочином. Основний бізнес банківської діяльності – запозичувати гроші в однієї групи і позичати їх іншій. B.T.A., проголошений швидкозростаючим банком міжнародного рівня в неспокійній частині світу, збирав гроші, продаючи облігації через J. P. Morgan, Credit Suisse і багато інших західних банків. Якби вони знали, що старший чиновник банку брав активну участь в операціях компанії, що одержувала величезні кредити від цього ж банку, – вони б відмовилися.

У роки, що передували угоді Трампа в Батумі, B.T.A. Bank заплутався у злочині. Мухтар Аблязов, голова банку, був видатним діячем в Казахстані. І не тільки тому, що він був мільярдером. Він був одним з провідних спонсорів політичної партії, яка виступає проти президента Назарбаєва. У 2009 році, коли Назарбаєв подав сигнал про бажання захопити контроль над Б.Т.А. Банком, Аблязов втік з країни в Лондон, взявши мільярди доларів в банківських фондах. Він впорався з цією розмитою схемою: десятки офшорних компаній під його контролем отримували кредити від B.T.A., і жоден з кредитів не було повернуто.

У 2010 році, коли виконавчий директор Trump Organization Майкл Коен (Michael Cohen) почав переговори з групою Silk Road про ліцензування бренду “Трамп” для Батумської вежі, Аблязов зіткнувся з одинадцятьма судовими позовами в США.

Уряд Казахстану, який дійсно захопив контроль над B.T.A. Bank, подав до суду на нього, щоб повернути десять мільярдів доларів, які він нібито вивіз з країни. "Файненшл таймс" широко висвітлювала справу, також як і "Таймс", де говорилося про "схему колишнього голови Б.Т.А. Мухтара Аблязова щодо від 8 до 12 млрд. доларів США у вигляді кредитів компаніям, які він таємно контролював". У статті наголошується, що Аблязов орендував "будівлю площею 15 000 квадратних футів" в Лондоні.

Це вимагало лише пошук через Google стосовно компанії Трампа, щоб виявити: група Silk Road отримала більшу частину фінансування від B.T.A. Банк, який під час операції в Батумі загруз в одному з найбільших випадків шахрайства в сучасній історії.

Аблязов і група "Шовковий шлях" були власниками банку в Грузії. Я запитав Коена, – який відвідував Грузію з Трампом, – чи був він стурбований зв’язком “Шовкового шляху” з Б.Т.А. "Я навіть не знав, що B.T.A. був залучений у весь цей сценарій до того моменту, як ви сказали мені", – відповів він. І додав, що не знав, як буде фінансуватися вежа. І продовжив: "Ми не дійшли до цього етапу процесу. Пам’ятайте, це була ліцензійна угода. Фінансування проекту було доручено ліцензіату "Група "Шовковий шлях".

Нещодавно я говорив з Джоном Мадінджером (John Madinger), що був офіційною особою Міністерства фінансів США і спеціальним агентом з розслідування фінансових злочинів. Він є автором статті "Відмивання грошей: керівництво для кримінальних слідчих". Коли я передав йому слова Коена, він відповів: "Ні, ні, ні! Тобі потрібно виявити належну обачність. Ви не повинні робити фінансову операцію з фондами, які, як видається, пов’язані з незаконною діяльністю. Це як сказати: "Мені все одно, чи є Пабло Ескобар моїм секретним діловим партнером". Ви повинні дбати, інакше ви ризикуєте порушити закони щодо відмивання грошей".

Судді Сполученого Королівства неодноразово виступали проти Аблязова, починаючи з 2009 року, і присудили йому передати більше чотирьох мільярдів доларів Б.Т.А. (Уряд Казахстану наполягав на тому, що залишилося ще шість мільярдів доларів.)

Суддя, сер Найджел Джон Мартін Тірі (Sir Nigel John Martin Teare), сказав, що використання Аблязовим офшорних холдингів сприяло "шахрайству в епічному масштабі". Тірі ухвалив, що "може бути тільки одне пояснення того факту, що дуже великі суми грошей були негайно передані компаніям, що належать або контролюються паном Аблязовим, а саме, що початкові позики були частиною нечесної схеми, відповідно до якої пан Аблязов прагнув присвоїти суми, що належать банку".

Аблязов був засуджений до двадцяти двох місяців в британській в’язниці за неповагу до суду, оскільки він відмовився розкривати спірні активи. У лютому 2012 року, коли Трамп планував свою поїздку в Грузію, Аблязов втік до Франції. В даний очікується його екстрадиція.

Група "Шовковий шлях", яка була створена в Грузії після падіння Радянського Союзу, не має традиційної корпоративної структури. Це холдингова компанія, яка контролює десятки корпоративних організацій, зареєстрованих у всьому світі. В цілому, B.T.A. надали групі "Шовковий шлях" триста мільйонів доларів. І ці кошти були розподілені між її численними дочірніми компаніями, що ускладнювало відстеження грошової маси.

Наприклад, кредит у розмірі восьми мільйонів доларів було надано Батумському Рів’єра Холдингу (Вatumi Riviera Holding), зареєстрованому в Голландії. А Holding повідомив про наявність єдиного активу: компанії Vento, L.L.C., яка зареєстрована в Грузії. Ця реєстрація свідчить про те, що її кредитором є B.T.A., який надав кредити на суму в сімдесят п’ять відсотків від початкових інвестицій в компанію.

Батумський Рів’єра Холдинг, в свою чергу, належить Тбілісі Централ Плаза (Тbilisi Central Plaza), компанії, зареєстрованої на Мальті. А вона належить Susalike Holding GmbH, яка зареєстрована в Німеччині для дочірньої компанії групи Silk Road.

Гіоргі Рцхіладзе є співвласником Трансатлантичного альянсу "Шовковий шлях" (Silk Road Transatlantic Alliance), дочірнього підприємства, яке займається діловими угодами за участю США. Він підтримував стосунки Трампа.

Керівництво Групи Silk Road в Грузії попросило його представити компанію для цієї статті. Нещодавно я зустрів його в готелі St. Regis в Нью-Йорку. Коли я запитав, чому у "Шовкового шляху" така структура, що збиває з пантелику, Рцхіладзе сказав: "Є податкові причини, і є інші причини. Щоб зменшити зобов’язання, якщо на нас подали в суд, або пред’явили позов". Він зазначив, що багато компаній законно використовують офшорні юрисдикції для реєстрації своїх фірм.

"Це правда", – сказав Річард Гордон, експерт з Case Western. Разом з тим він додав: "Важко уявити собі законні підстави для однієї фірми в офшорній юрисдикції, щоб володіти ланцюжком компаній, створених в інших офшорних юрисдикціях". Такі візантійські угоди додають витрат, складнощів та невизначенності.

Більш того, зареєструвавшись у різних юрисдикціях, група Silk Road фактично збільшила свій юридичний ризик, оскільки потенційний заявник може подати позов до компанії у всіх цих юрисдикціях. Гордон, який допомагав виписувати податкове законодавство Республіки Грузія, сказав мені, що не може думати, буцімто ця структура допоможе платити менше податків.

Коли я описав ці операції, пов’язані з фінансуванням Вежі Трампа в Батумі, Джону Медінджеру (John Madinger), -співробітнику Казначейства, який вийшов на пенсію, – він сказав: "Це операції з відмивання грошей. Кілька компаній-оболонок в кількох країнах, покликаних зробити життя важким для людей, які намагаються виконати транзакцію".

Важко було пробити завісу мовчання. Але я досяг певного прогресу, співпрацюючи з групою з розслідування Школи журналістики Колумбійського університету (Columbia University School of Journalism). Мануела Андреоні (Manuela Andreoni) та Інті Пачеко (Inti Pacheco), – два недавніх випускники, які зараз є співробітниками слідчих органів, -провели місяці, досліджуючи оборудки групи "Шовковий шлях", Мухтара Аблязова, Єркіна Татішевим і Б.Т.А. Банку. Вони уважно вивчили відповідні судові процеси.

Хоча Татішев неодноразово запевняв мене, що він не брав участі в прийнятті рішень проекту групи "Шовковий шлях", які були профінансовані Б.Т.А., я отримав суперечливі докази. Наприколад, кеш внутрішніх електронних листів Silk Road Group, що відносяться до 2014 року, і які підтверджують, що Татішев здійснював детальний оперативний контроль над діяльністю компанії.

Кеш електронної пошти показує, що Девід Боргер (David Borger), німецький фінансист, який є топ-менеджером компанії, регулярно інформував Татішеващодо внутрішніх фінансових питань. І просив його схвалити широкий спектр рішень, що стосуються готелів Silk Road Group, казино, телекомунікаційної інфраструктури і гідроелектростанцій. Багато з цих проектів спочатку фінансувалися за рахунок позик, в той час як Татишев був старшою посадовою особою в B.T.A. Банку.

Відео з поїздки Трампа до Грузії дає додаткові докази того, що Татішев був ключовим учасником групи "Шовковий шлях". І вказує, що Трамп визнав важливість цієї персони.

Під час промови, яку Трамп виголошував у Тбілісі, Татішева можна було побачити в аудиторії поруч з Рамішвілі. Трамп каже: "У нас є два прекрасних партнера, – він вказує на місця, де сидять Татішев і Рамішвілі. – І вони зроблять фантастичну роботу". (Гіоргі Рцхіладзе сказав мені, що Трамп, мабуть, думав, що він, а не Татішев, сидить поруч з Рамішвілі, але Рцхіладзе й Татішев нічим не схожі: Рцхіладзе чисто поголений, з світлим волоссям, а Татішев майже лисий, з темним волоссям на обличчі).

Татішев супроводжував Трампа, щоб зустрітися з Саакашвілі в президентському палаці в Тбілісі. Коли Майкл Коен, виконавчий директор Trump Organization, відправився до Грузії в 2010 році для обговорення будівництва вежі з групою "Шовковий шлях", він також зустрівся з Татішевим.

Представник групи "Шовковий шлях" сказав, що Татішев – просто хотів привітатися з великим американським магнатом. Запрошення друзів на важливі ділові зустрічі, сказав представник, є звичайною практикою в регіоні Кавказу.

З мінімальною належною обачністю керівники Trump Organization могли б помітити, що група Silk Road продемонструвала безліч попереджувальних ознак фінансового шахрайства.

Та приїзд Трампа до Грузії стався, коли його компанія проводила ряд поточних зарубіжних угод. До цього Організація Трампа іноді наважувалася на бізнес за кордоном: в 1999 році низка корейських будівель ліцензувала марку Трампа; у 2006 році Трамп купив поле для гольфу в Шотландії; у наступному році почалось будівництво “вежі Трампа” в Туреччині.

Але до 2012 року Трамп боровся на ринку США. Його найбільші інвестиції в американські казино виявилися руйнівними, і тепер він був міноритарним власником майже збанкрутілого бізнесу.

Трамп неодноразово отримував дефлоти по кредитах, і майже кожен банк в США відмовився фінансувати угоди з його ім’ям.

І ось Трамп звернувся до людей в інших країнах. Які не поділяли це небажання давати йому гроші.

Тільки в 2012 році організація Трампа домовилася або завершила угоди в Азербайджані, Бразилії, Канаді, Грузії, Індії, на Філіппінах, в Об’єднаних Арабських Еміратах і в Уругваї.

У той час в організації Трампа брало участь лише кілька співробітників, що займаються діловодством. Його діти Іванка Трамп і Дональд Трамп-молодший взяли на себе роль керівництва у багатьох з цих проектів.

За словами Рцхіладзе, Трамп-молодший допоміг спостерігати за угодою в Батумі. У якийсь момент Рцхіладзе і Коен провели два дні зустрічей в Нью-Йорку, щоб обговорити проект. За словами колишніх керівників Trump Organization, у компанії не було суворих процедур оцінки іноземних партнерів.

Через місяць після того, як Трамп відвідав Грузію, він погодився надати своє ім’я і забезпечити нагляд над розкішним готелем в Баку. Трамп отримав кілька мільйонів доларів від брата і сина азербайджанського мільярдера, який тоді був міністром транспорту, – людини, яка на думку американців могла одночасно відмивати гроші для іранської Революційної гвардії.

У 2013 році Трамп зустрівся з азербайджано-російським мільярдером Арасом Агаларовим і його сином Еміном. У листопаді вони виступили партнерами на конкурсі "Міс Всесвіт" в Москві і обговорили будівництво вежі Трампа в російській столиці.

У червні 2016 року на прохання Еміна Агаларова Трамп-молодший зустрівся з Наталею Весельніцькою, юристом, яка представляла російську розвідку. Трампу-молодшому був обіцяний компромат на Хілларі Клінтон. Весельніцька прибула на зустріч в супроводі ділових партнерів, які мають розгалужені зв’язки з Грузією і Азербайджаном.

У грудні 2012 року, – незабаром після того, як Трамп підписав ліцензійну угоду в Батумі, – компанія під назвою Riviera, L.L.C., купила ділянку площею 15 акрів землі, на якому, ймовірно, буде побудована вежа Трампа Батумі. Ціна – дванадцять мільйонів доларів. Продавець – Vento, L.L.C., що належить фірмі, якій належала компанія, що належала групі Silk Road Group.

Riviera, L.L.C., також частково належала групі Silk Road. Іншими словами, група "Шовковий шлях" продавала власність сама собі.

Цільова фінансова група (Financial Action Task Force), штаб-квартира якої знаходиться в Парижі і яка очолюється представниками 27 країн, у 2007 році опублікувала звіт про використання проектів нерухомості для відмивання грошей.

Він попереджає про "складні кредити", де підприємства "надають гроші, створюючи вигляд, що кошти є законними".

Він попереджає про використання офшорних компаній-оболонок і заплутаних корпоративних юридичних структур, особливо тих, в яких наймаються треті сторони, аби керувати компанією і приховувати її справжню власність.

Ці переплетені компанії можуть потім торгувати майном між собою, щоб створити завищені оцінки: "Часто використовується створення компаній-оболонок для покупки нерухомості. Незабаром після купівлі нерухомості компанії добровільно продаються, і злочинці викуповують майно за ціною, що значно перевищує первісну покупну ціну. Це дозволяє їм вкласти гроші у фінансову систему, рівну первісній купівельній ціні плюс приріст капіталу, що дозволяє їм приховати походження своїх коштів".

У доповіді говориться, що відмивання грошей часто виявляє: "покупка готелю, ресторану або інших подібних інвестицій пропонує додаткові переваги, оскільки це приносить з собою ділову активність, в якій широко використовується готівка". Казино, як і планувалося для вежі Трампа в Батумі – особливо корисні в цьому відношенні. А казино повинно було належати групі Silk Road та її партнерам.

Алан Гартен (Alan Garten), головний юрисконсульт Trump Organization, відмовився говорити про Батумі-тауер. Коли угода була підписана, адвокатом Трамп-організейшн був Джейсон Грінблатт (Jason Greenblatt), який тепер є посланником президента Трампа для переговорів з країнами Близького Сходу. (Білий дім відмовився коментувати цю історію, пославши мене до Секьюлі, адвоката Трампа, котрий також відмовився обговорювати специфіку угоди в Батумі).

Представник групи "Шовковий шлях" сказав мені, що компанія мала намір мінімізувати будь-які етичні проблеми, які могла мати Трамп-організейшн. У травні 2012 року група "Шовковий шлях" замовила звіт фірмі колишнього слідчого Жюля Кролла (Jules Kroll) K2 Intelligence. (Це було через чотирнадцять місяців після того, як Trump Organization підписала угоду в Батумі.)

Нещодавно я отримав короткий звіт, в якому пояснюється, що K2 "попросили вивчити основного акціонера Георгія Рамішвілі більш глибоко". Однак у доповіді, здається, порушувалося лише одне питання, котре поширювалося в грузинських ЗМІ: що Рамішвілі колись був членом міліції"Мхедріоні".

К2 прийшов до висновку, що чутки щодо нього були помилковими.

І в резюме не розглядалися джерела фінансування групи "Шовковий шлях", її складна юридична структура та зв’язок з B.T.A. Можливо, було проведене й інше розслідування, але група Silk Road, K2 і Trump Organization відмовилися поділитися конкретною інформацією.

Росс Делстон (Ross Delston), відомий адвокат по боротьбі з відмиванням грошей (Вашингтон, округ Колумбія), сказав мені, що якби один з його клієнтів звернувся до нього з можливістю вступити в ліцензійні відносини з людьми, які беруть участь в угоді в Батумі, він "сказав би йому – не те що йти, але втікати, бігти, мов би з пекла".

Він пояснив: "В угоді занадто багато аспектів, які не мають сенсу. І немає жодного способу перевірки її задля обачності, – щоб з’ясувати, чи не є ця угода злочином".

Так, багато партнерів Trump Organization були оштрафовані або притягнуті до кримінальної відповідальності за фінансові злочини. У кримінальному праві існує ключова концепція, яка називається "навмисна сліпота": особа може бути засуджена за злочин, навіть якщо вона не знала про деякі аспекти злочину, в який була залучена.

У судах США судді регулярно пояснюють присяжним, що "ніхто не може уникнути відповідальності за злочин, свідомо ігноруючи те, що очевидно". (Коли Trump Organization скасувала угоду в Батумі, вона зазначила, що в усьому дотримувалась лінії "Шовкового шляху").

Джон Медінгер, колишній чиновник Казначейства, сказав, що в будь-якій угоді, яка може включати відмивання грошей, виникає одне важливе питання: "Чи є фінансові операції економічними або діловими?"

В останні роки було побудовано багато житла в Батумі, але більша частина його складалася з того, що Colliers (фірма з аналізу ринку) називає "низькосегментним".

Trump Organization, що володіє великим досвідом роботи на ринку елітної нерухомості, безсумнівно, могла б відчути, що нелегко залучити сотні багатих людей для купівлі багатомільйонних кондомініумів в Батумі.

Я попросив кількох девелоперів з Нью-Йорка оцінити пропоновану там “Вежу Трампа”. Один засміявся і сказав, що оборудка в Батумі нагадала йому фільм "Продюсери" (The Producers) Мела Брукса (Mel Brooks) про двох шарлатанів, які створюють жахливий мюзикл, приречений на невдачу. Інший профі, який багато років проводив операції в колишньому Радянському Союзі, сказав мені: "Сорокасемиповерхова вежа розкішних кондомініумів в Батумі – божевільна ідея. Я б не пішов на такий проект".

Георгій Рцхіладзе, виконавчий директор Трансатлантичного союзу "Шовковий шлях" (Silk Road Transatlantic Alliance), підтвердив, що в 2012 році ринок розкішного житла в Батумі не існував (коли він запросив Дональда Трампа відвідати Грузію), але сказав, що інвестори вежі упевнені, що привабливий хмарочос Трампа приверне покупців.

Він наполягає на тому, що група "Шовковий шлях" не брала участі ні в чому незаконному, і сказав, що рішення Б.Т.А. від 2005 року про надання групі "Шовковий шлях" кількох сотень мільйонів доларів не було підозрілим. Компанія багато років працює в Казахстані, транспортує нафтопродукти і впритул наблизилася до сім’ї Татішева. "Ми були партнером, якого вони знали, – сказав Рцхіладзе. – Ми активно працюємо в цьому регіоні".

Рцхіладзе визнав, що це досить великий кредит для такої бідної країни. "Неймовірно", – каже він.

І правда. Група "Шовковий шлях" мала невеликий досвід в готелях, будівництві, телекомунікаціях, коли вона раптово увійшла в ці галузі. Але, зазначив Рцхіладзе, Грузія вийшла з Радянського Союзу. "Ви говорите про країну, у якої немає досвіду", – наголошує він. У будь-якому випадку, за його словами, "розвиток нерухомості не був таким складним. Ви наймаєте третіх осіб, які займаються техніко-економічним обґрунтуванням. Ви дивіться на цифри. Це було не так складно". І додає: "Нам подобається робити чистий, прозорий бізнес".

Я запитав Рцхіладзе, чому він запросив до Грузії Трампа, який взагалі уникав виїзду за кордон. Той розповів мені історію 1989 року, коли він був молодим солдатом в Радянській Армії. “Мені наказали для практики стріляти в обличчя Рональда Рейгана, – згадує. – Я відмовився”. Через що на кілька днів потрапив на гауптвахтту. А після звільнення побачив журнал з Трампом на обкладинці. І сказав собі: "Одного разу я поїду в Нью-Йорк і зустрінусь з цією людиною".

Він стверджує: саме той факт, що "в Батумі не було розкоші", є підтвердженням розумності ідеї вежі Трампа. Хмарочос зі своїм "басейном, спортзалом і конференц-залами" поодинці створить "весь всесвіт розкоші в стилі Нью-Йорка в приморському місті".

Розкішні кондомініуми, додав він, пропонуються “для міжнародних покупців – саудитів, турків, росіян”, а бренд Trump буде "єдиним брендом для них". (Девід Боргер, виконавчий директор Silk Road Group, сказав мені, що дослідження відомої турецької фірми показало: вежа Трампа була хорошою бізнес-ідеєю. Але він відмовився назвати назву фірми).

Мелані А. Бонвічіно (Melanie A. Bonvicino) яка займається зв’язками з пресою від групи "Шовковий шлях", розповіла мені, що з проектом Трампа Батумі продемонструвало свій діловий хист. Вона написала в електронній пошті: "Дональд Трамп в ролі далекоглядного футуриста побачив регіон в його майбцтній величі. Він відразу зрозумів геополітичне значення Республіки Грузія і її Чорноморського регіону, визнав його величезний потенціал, перетворюючи цю приховану перлину в майбутню Рів’єру. В елітному світі комерційної нерухомості Trump був і залишається синонімом Coca-Cola, Pepsi і Michael Jackson".

У 2009 році, коли Аблязов втік до Лондона, уряд Казахстану узяв під контроль Б.Т.А. (Татішев переїхав до Сінгапуру в 2013 році.) Адвокат, який представляє банк, – Роман Марченко, -повідомив групі "Шовковий шлях", що у нього є підстави вважати, що банк брав участь в кредитній схемі Аблязова.

Група "Шовковий шлях" заперечувала будь-які порушення. Врегулювання було досягнуто за п’ятдесят мільйонів доларів – вигідна ціна, враховуючи, що кредити склали триста мільйонів. Марченко вважає, що група "Шовковий шлях" була глибоко переплетена з Аблязовим, але офіційні особи уряду Казахстану вирішили припинити розслідування.

Уряд Казахстану розмістив активи банку в національному фонді, директором якого став Тимур Кулібаєв – впливовий зять диктатора країни Нурсултана Назарбаєва. Нещодавно Кулібаєв став мажоритарним власником банку, що дало йому повний контроль над архівами Б.Т.А., а також володіння активами.

Кулібаєв був, без сумніву, знайомий з гравцями, які брали участь у проекті "Трамп-тауер Батумі". У 2011 році Георгій Рцхіладзе і Майкл Коен почали пропагувати ідею вежі Трампа в столиці Казахстану. Вони відвідали Астану і зустрілися з прем’єр-міністром Карімом Масімовим. В даний час Масімов є главою апарату національної безпеки Казахстану.

Кейт Дарден (Keith Darden) – політолог Американського університету, – сказав мені, що казахська розвідка збирає досьє по кожній важливій бізнес-операції за участю країни. Тим більше, якщо в угоді брав участь відомий американець (навіть якби їм не спало на думку, що він одного разу стане президентом США). "Немає сумнівів – вони знають все про цю операцію, – сказав Дарден.

Він пояснив, що агенти казахської розвідки тісно співпрацюють зі своїми російськими колегами. Сам Кулібаєв має прямі зв’язки з керівництвом Росії. У 2011 році він увійшов в правління "Газпрому", російського газового монстра, який вважається одним із стовпів путінського режиму.

Деніел Трейсман (Daniel Treisman), політолог, який спеціалізується на Росії, писав: "Для Путіна "Газпром" є об’єктом особистої одержимості. Він пам’ятає деталі рахунків компанії, правила ціноутворення і маршрути трубопроводів. Він особисто схвалює всі призначення". Отже, Кулібаєв не міг бути членом ради директорів "Газпрому" без згоди Путіна.

Роберт Мюллер зібрав команду з шістнадцяти юристів. Один з них вільно володіє російською мовою, а п’ять мають великий досвід розслідування і судового переслідування випадків відмивання грошей, іноземної корупції і складних фінансових змов. Шлях від Трампа до Путіна, – якщо такий існує, – можна знайти в одній із зарубіжних операцій з нерухомістю.

Коли Мюллером призначався спеціальний адвокат, його офіційний наказ полягав в розслідуванні не тільки "будь-яких зв’язків і/або координації між російським урядом і особами, пов’язаними з кампанією президента Дональда Трампа", а також "будь-які питання, які виникли або можуть виникнути безпосередньо".

Секьюлі, адвокат Трампа, наполягає на тому, що мандат Мюллера втрачає силу на російському кордоні. Павніт Абрамовські (Pawneet Abramowski), колишня спец ФБР, сказала мені, що твердження Секьюлі безглузде: "Ви повинні слідувати підказкам, – наголосила вона. – Досліджуючи оборудки такого бізнесмена, як Трамп, ви повинні стежити за грішми і йти туди, куди вони ведуть, – ви повинні слідувати підказкам до кінця".

Мануела Андреоні, Інті Пачеко і Джанніна Сегніні (Manuela Andreoni, Inti Pacheco, and Giannina Segnini) з Колумбійського університету допомагали у роботі над цим матеріалом.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...