Китай закріплює васальну залежність Росії: Сі Цзіньпін остаточно отримав важелі повного впливу
Несподівано для багатьох широко розрекламований візит голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна до Росії завершився вранці 22 березня, причому не відбулося традиційної спільної пресконференції лідерів обох країн та деяких інших, запланованих раніше, заходів.
На думку видання Bloomberg, підсумки візиту натякають на "відсутність прогресу в укладанні великих енергетичних угод, а також конкретики в інших сферах економічного співробітництва, а ще свідчать про певні вагання Китаю щодо того, чи варто зближуватися з Росією".
Візит Сі до Москви – інструмент посилення іміджу обох лідерів
Схоже, що обидві сторони – як китайська, так і російська – вміло використали факт візиту для потреб внутрішньої пропаганди й укріплення власного іміджу як в очах свого населення, так і для посилення вражень від своїх успіхів на зовнішньополітичній арені. Як можна побачити, китайський лідер активно намагається вжитися в роль "глобального миротворця", сигналізуючи своїм потенційним союзникам в Азії, Африці та Латинській Америці про виключні мирні наміри КНР. Російське керівництво, навпаки, намагалось переконати свій електорат у безумовній підтримці Пекіном зовнішньої політики Москви, активно піарило "масштабні економічні угоди" й навіть натякало на можливе постачання зброї від китайських партнерів. Однак до справжніх досягнень Володимира Путіна в цій зустрічі можна занести хіба що тонкі східні лестощі на свою адресу та віру в збереження ним своєї влади в найближчі роки. Зокрема, Сі Цзіньпін висловив переконання, що російський народ підтримає Путіна на президентських виборах у 2024 році: "Завдяки вашому сильному лідерству Росія за останні роки досягла значного прогресу в процвітанні країни. Я впевнений, що російський народ буде рішуче підтримувати вас у ваших добрих починаннях".
Китай встановлює "монополію покупця" на російських ринках
Фактично підсумки візиту більше схожі на закріплення офіційним Пекіном усе глибшої та ширшої залежності Російської Федерації від КНР. Можна впевнено констатувати, що майже повний розрив економічних і політичних зв’язків із Заходом не залишає Кремлю жодних варіантів, як переорієнтовуватись на Схід, причому як в імпорті, так і в експорті своїх товарів, а й головне – ресурсів. Зараз Китай розігрує вельми вигідну комбінацію, яка в економіці називається "монополія покупця". Використовуючи надзвичайно високу залежність російської економіки від експорту енергоносіїв, КНР після втрати європейських ринків стає фактично головним великим покупцем російських нафти й газу, що дає їм можливості диктувати будь-які умови, включно із ціною та обсягами постачань.
Своєю чергою, Росія буде змушена приймати всі умови, адже відмова від них буде означати фактичний колапс нафтового та газового сектору, оскільки перевищення видобутку без продажів спочатку заповнить всі сховища, а потім призведе до необхідності консервації родовищ і закриття трубопроводів, що, зі свого боку, ознаменується крахом державного бюджету Росії.
Енергетичний сектор Росії опиняється майже у повній залежності від Китаю
Тому одним із найбільших провалів двосторонньої зустрічі лідерів КНР і РФ аналітики вважають відсутність домовленостей щодо нарощення обсягів постачань газу та прискорення будівництва нового газопроводу "Сила Сибіру-2". Саме він, за російськими планами, в майбутньому може частково компенсувати втрату європейських газових ринків. Як вважають світові економічні експерти, "додатковий газ із Росії не потрібен Китаю, особливо після економічного спаду, зумовленого карантином", про що нещодавно вже писало наше видання.
Тому Сі Цзіньпін продовжує акумулювати у своїх руках важелі впливу на російське керівництво та економіку, що тільки посилить позиції Китаю в майбутньому протистоянні з глобальним Заходом.
Отже, попри гучний піар у російських ЗМІ, візит лідера Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна до Москви не приніс бажаних результатів, окрім загальних намірів продовжувати розвивати економічне співробітництво, яке і без того було активним упродовж багатьох років. Млява реакція Кремля на китайські мирні ініціативи порушила плани китайського лідера на гучний миротворчий ефект, що, ймовірно, вплинуло на достатньо стримані результати інших перемовин, зокрема в енергетичній та військово-технічній сферах. Тому за підсумками візиту політичне керівництво КНР лише посилило свій вплив на послаблену власноруч розв’язаною агресивною війною Російську Федерацію, і це підкреслює ефективність китайської дипломатії у боротьбі за власні інтереси.