Відео дня
Ізраїль готує захоплення сектору Гази та його зачистку, про ядерну зброю поки не йдеться. Інтерв'ю з Гендельманом
Станом на 9 жовтня армія Ізраїлю спромоглася зачистити території, захоплені під час вторгнення на територію країни бойовиків палестинського руху ХАМАС. На поточному етапі триває підготовка до наземної операції у самому секторі Гази. Її мету поки що остаточно не визначено. Може йтися про повне захоплення цих територій та зачистку – одномоментну чи поетапну, щоб дати можливість мирним жителям залишити зону бойових дій.
У війну на боці палестинців уже вступила ліванська "Хезболла". До неї опосередковано може приєднатися Іран, залучаючи своїх "проксі" – проіранські сили в Сирії та єменських хуситів. Проте арабські країни безумовно не братимуть участі у цьому конфлікті. Ізраїль, який має ядерну зброю, пустить її в хід тільки у випадку, якщо з'явиться реальна загроза його державності. Поточний етап війни цього не потребує. Легендарна система ПРО "Залізний купол" працювала у штатному режимі, але вирішальною стала величезна кількість випущених противником ракет, а також ефект раптовості, який у перші години після вторгнення паралізував армію Ізраїлю. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман.
– Станом на 9 жовтня прикордонні території Ізраїлю зачищено, сектор Гази взято в облогу. Що далі? Які цілі ізраїльських сил оборони?
– Так, зараз територію майже повністю зачищено. Є поодинокі проникнення тут і там, на кордоні далеких проникнень наразі немає. Облога передбачає не так військову блокаду як таку, а припинення постачання електроенергії, води, продуктів та іншого.
Наразі тривають авіаудари та підготовка до наземної операції, мобілізація. Вона йде за сценарієм ведення війни одночасно і на півночі, і на півдні.
– Що передбачає ця наземна операція? Чи означає це, що фактично сектор Гази мають змести з лиця землі?
– Ні, ми нікого не змітаємо. Стоїть конкретне завдання. Оперативний план-максимум – повне захоплення всього сектору Гази та його зачистка. Все розписано – вогневі засоби, терміни тощо. Питання в тому, чи буде поставлене саме таке завдання чи щось більш обмежене, наприклад, захоплення якоїсь частини сектору або ступенева операція – захоплення якоїсь однієї частини, потім іншої, зокрема для того, щоб мирне населення встигло втекти з одного району до іншого.
Сили мобілізовані за максимальним варіантом. Зараз подивимося, яким буде рішення уряду.
– Питання про сили, які приєдналися чи можуть приєднатися до палестинців. Ми бачимо, що до них приєдналася ліванська "Хезболла". Чи можуть подібне рішення ухвалити й інші арабські країни? Якщо так, які саме і до чого це може призвести?
– Арабські країни – ні. Нині на порядку денному "Хезболла". Поки що вона обмежується символічними жестами – великі мінометні обстріли, проникнення терористів. Але щойно (9 жовтня. – Ред.) надійшло повідомлення, що їх знищено. Не факт, що це "Хезболла", можливо, палестинське угруповання під егідою "Хезболли". Але в будь-якому випадку це поки що дрібні дії.
"Хезболла" здатна на набагато більше. Вони вже заявили, що в разі чого втрутяться. Наприклад, у разі великої наземної операції Ізраїлю у Газі. Поки що ще не втрутилися, але це кандидат номер один на розширення фронту.
Далі дуже багато залежить від Ірану, чи захоче він у разі розширення операції в Газі залучити й інші свої сили, зокрема проіранські сили в Сирії і навіть єменських хуситів у плані обстрілів ракетами. Але варіант того, що сам Іран втрутиться, – це навряд. Ця країна вважає за краще сама не воювати, а використовувати свої проксі.
В принципі це й усі можливі гравці. Арабські країни втручатися не хочуть.
– Ще на початку цієї гострої фази протистояння уряд Ізраїлю заявив про те, що треба готуватися до довгої війни. Але ми бачимо, що вже на третій день завдання з очищення території вирішено. Чому довга війна? Ваш прогноз – коли завершаться активні бойові дії?
– Довга війна потрібна не для зачистки своєї території. Справді, це робиться досить швидко. Довга війна потрібна для завдавання потужного удару по військових можливостях ХАМАС. Під час наземної операції можливі захоплення та зачистка всього сектору Гази. Оперативний план на повне захоплення передбачає кілька тижнів. Плюс ще кілька тижнів на зачистку. Якщо піде наземна операція, то швидко не буде.
Саме тому, а не тому, що зачистка власної ізраїльської території потребує багато часу.
– Що з мобілізацією в Ізраїлі? На якому етапі вона зараз та які плани уряду?
– Мобілізація зараз орієнтовно 300 тисяч осіб, плюс чисельність кадрової армії приблизно 170 тисяч. Це фактично повна мобілізація резерву, підготовка до того, що у Генштабі називають багатотеатровою війною – війна одночасно на півночі та на півдні. Можливо, придушення палестинського повстання в Юдеї та Самарії (адміністративний округ, відомий також як Західний берег річки Йордан. – Ред.). Тобто в усіх напрямках одночасно.
– За яких умов Ізраїль може застосувати ядерну зброю у цьому конфлікті?
– У цьому конфлікті немає потреби застосовувати ядерну зброю, це не такий противник. Ядерна зброя може піти в хід лише у випадку, якщо буде небезпека для існування держави, велика війна на Близькому Сході, війна з Іраном або після особливо потужного удару, що підриває здатність держави Ізраїль.
Поки що все це не на тому рівні, щоб говорити про ядерну зброю. Це не той противник, проти якого необхідно застосовувати таку зброю.
– Ще на початку війни звернули на себе увагу два моменти. Перший – армія Ізраїлю не відразу вступила в бій із противником. Фактично кілька годин поспіль вона чекала наказу уряду й просто не діяла. Чому це сталось? Другий – чому "Залізний купол" не спрацював?
– "Залізний купол" цілком спрацював. Просто систем стовідсоткової протиракетної оборони не існує. Він може перехоплювати близько 90% ракет, але в абсолютних числах на нас було випущено дуже велику кількість ракет. У перші кілька годин – близько трьох тисяч. Якщо ми візьмемо ці 10%, які зазвичай пропускаються, виходить, що з кожних 100 ракет прориваються 10 і завдають шкоди.
Тож "Залізний купол" працював приблизно так само, як і раніше. Вся справа у великій абсолютній кількості запущених ракет.
– І щодо системи ухвалення рішень в Ізраїлі. Чи вважаєте ви, що все було за планом, так, як мало бути?
– ХАМАС досяг ефекту раптовості, це був насамперед провал розвідки. Не було відкрито безпосередню підготовку до проведення такої операції. Плюс – найголовніше – розвідка неправильно оцінила наміри ХАМАСу. Вважала, що завдяки наданню ХАМАС певних економічних стимулів, економічних преференцій, більшої кількості дозволів палестинським робітникам на роботу в Ізраїлі, черговому траншу катарських грошей тощо, ХАМАС у принципі отримав усе, що йому потрібне. Вважалося, що зараз ХАМАС не зацікавлений в ескалації та на війну не піде.
Саме через таку оцінку не було піднято рівня боєздатності армії Ізраїлю, на кордоні було розміщено менше сил. А коли було завдано раптового удару по засобах спостереження, коли під прикриттям ракетних обстрілів було прорвано прикордонні загородження, швидко було захоплено низку населених пунктів, а також штаб дивізії Гази. Було втрачено бойове управління навіть тими силами, які були на кордоні, не можна було координувати залучення сил та засобів.
Військові могли воювати тільки проти того, кого бачили на власні очі, й бігти туди, звідки чують постріли. Не було реальної можливості вплинути на управління армією. Не тому, що вона чекала на якісь накази від уряду, а тому, що через ефект раптовості вона просто фізично не зуміла реагувати швидше та якісніше.
Саме тому в усіх війнах намагаються досягти ефекту раптовості. Раптовий напад призводить до дуже добрих результатів сторони-нападника. І в цьому випадку це теж дуже яскраво проявилося.