Іран наближається до створення ядерної зброї: як цьому сприяла зовнішня політика США та що лишає по собі Байден

21 липня Джо Байден оголосив про відмову від висування на президентські вибори. Цікаво, що буквально за два дні до того, 19 липня, державний секретар США Ентоні Блінкен виступив із доволі несподіваною заявою, в якій наголосив на тому, що Іран стає все ближчим до можливості отримати матеріали для виготовлення ядерної зброї. За словами Блінкена, рахунок йде не на роки чи місяці, а є питанням буквально декількох тижнів. Хто і як допоміг Тегерану досягнути таких результатів і чому міжнародна політика Байдена за час його президентства загалом викликає чимало критичних зауважень, читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Блінкен намагається звинуватити адміністрацію Трампа у проблемах з Іраном

Цікаво, що американський держсекретар стверджує, що якби ядерна угода залишалася чинною, Ірану до отримання ядерної зброї залишався б рік, але зараз цей термін зменшився до одного-двох тижнів. Фактично іранському режиму потрібно лише ухвалити політичне рішення, після якого Іран перетвориться на ядерну державу.

Відтак Держдепартамент вважає, що повернення до угоди в колишньому форматі є вже неможливим, адже Іран досяг великого прогресу в розвитку військової ядерної програми. При цьому обрання на посаду президента Масуда Пезешкіана, налаштованого на переговори із Заходом, нічого не змінить в ядерній програмі Ірану.

За всієї небезпечності озвучених фактів, які мають стати особливим предметом аналізу фахівців із безпеки в Ізраїлі, Саудівській Аравії та в самих США, необхідно детально зупинитися на причинах, які призвели до такого стану речей. Як випливає із заяв самого Блінкена, головну провину держсекретар покладає на адміністрацію часів президентства Дональда Трампа, коли США вийшли з ядерної угоди з Іраном. Це не дивно, адже Блінкен, як провідний гравець команди чинного президента Джо Байдена, намагається врятувати вкрай зіпсовану репутацію свого шефа за допомогою відвертих маніпуляцій і перекручувань. Однак навіть поверхневий аналіз відносин США й Ірану за часів президентства Байдена дає зрозуміти, кого можна вважати відповідальним за посилення військової та економічної потужності Ірану.

Відео дня

Зростання могутності Ірану – результат помилкової та популістської політики. Але не Трампа

Необхідно згадати, як у вересні 2023 року адміністрація Байдена розморозила 6 млрд доларів іранських активів, які, очевидно, пішли на розробку матеріалів для ядерної зброї та фінансування проксі-сил Корпусу Вартових Ісламської Революції, до яких належать хусити, ХАМАС, "Хезболла" тощо. Тому не дивно, що наступного місяця, в жовтні 2023 року, ХАМАС, усіляко підтримуваний Іраном, здійснив найжорстокішу терористичну атаку на Ізраїль, поклавши початок тривалому військовому конфлікту в регіоні.

Також необхідно нагадати, що весь 2023 рік Білий дім вів таємні переговори з Тегераном, у результаті яких офіційний Вашингтон послабив санкції щодо продажу іранської нафти. Як пише американська преса, це було зроблено в інтересах передвиборчої кампанії Джо Байдена, адже зростання видобутку збільшує пропозицію на ринку, що має призвести до зниження цін на нафту й нафтопродукти. Крім того, безвідповідальними рішеннями адміністрації Байдена скористався найголовніший конкурент США – Китай, який останнім часом наростив закупівлю дешевої іранської нафти.

Відтак, за даними фахівців, станом на квітень 2024 року видобуток іранської нафти зріс до шестирічного максимуму – 3,3 млн барелів на день, що на 75% вище за мінімальну позначку в 1,9 млн барелів під час санкцій "максимального тиску", запроваджених президентом Трампом наприкінці 2020 року.

Світ на межі низки регіональних конфліктів

Отже, якщо невдовзі Іран здобуде ядерну зброю, то абсолютна неадекватність режиму поставить Близький Схід на межу майже невідворотного її застосування. І фактично це буде результатом абсолютно провальної зовнішньої політики адміністрації Джо Байдена в період його президентства з 2020-го по 2024 рік.

За цей час Сполучені Штати дозволили талібам захопити Афганістан, вивівши звідти війська. Наступним кроком стало те, що при нульовому спротиві Вашингтона Російська Федерація злочинним нападом на Україну (союзника США) розпочала найкривавішу та найнебезпечнішу війну в Європі з часів Другої світової, що поставило під загрозу всю архітектуру світової безпеки.

За часів президентства Байдена США вивели війська із Сирії, ХАМАС напав на Ізраїль, хусити атакують ракетами цивільні кораблі, Іран наближається до створення ядерної зброї. За цей же час Росія розміщує ядерну зброю в Білорусі, підписує угоду про стратегічне партнерство із Північною Кореєю і зміцнює співробітництво альянсу диктаторських режимів, поступово переманюючи на свій бік навіть членів НАТО (Угорщина, Словаччина), а Туреччина подає заявку в БРІКС. Китай отримує Росію як сировинний придаток і готується військовим шляхом захопити Тайвань, а КНДР відкрито погрожує ядерною зброєю Південній Кореї, Японії та іншим американським союзникам.

Навіть Венесуела погрожує захопити Гаяну, а це відбувається у зоні виключного політичного впливу США. Про абсолютно боягузливу політику Байдена та його адміністрації щодо України не варто й згадувати – країна з найбільшими на Заході військовими запасами надіслала союзнику, який стікає кров'ю у війні, "аж" цілий 31 танк "Абрамс" і жодного літака з 4 тисяч, що перебувають на зберіганні, поклавши місію авіаційного забезпечення України на маленькі Нідерланди, Данію та Бельгію.

Справжнім дном політичного безсилля Байдена стала заборона застосовувати американські ракети вглиб території країни-агресора, причому на 100 км можна, а на сто першому кілометрі Білий дім боїться міфічної ескалації, про яку Путін згадував, ще коли в Україну надійшли перші протитанкові гранатомети "Джавелін".

Тепер Байден готується йти на пенсію. А весь світ буде розгрібати ту купу геополітичних помилок, яких припускались США на чолі із Джо Байденом та його адміністрацією. З невідомими наслідками...