Джейсон МакК'ю: за послуги терористів сплачує Путін. Ми докажемо це у суді. Інтерв'ю

1 листопада у верховному суді Лондона проти Євгена Пригожина та ПВК "Вагнер" розпочата судова справа щодо конфіскації активів з подальшою виплатою репарацій українцям, постраждалим від злочинів терору (тероризму). Цим процесом опікується Джейсон МакК'ю, голова британської юридичної фірми McСue Jury & Partners.

МакК'ю відомий участю в багатьох резонансних справах. Наприклад, Bеllingсat проти Пригожина, також він від імені жертв "Ірландської республіканської армії" судився з диктатором Лівії Муаммаром Каддафі, який постачав вибухові матеріали ІРА для використання у терактах, в яких постраждали родичі потерпілих. Цей кейс було виграно в США, і родичі жертв отримали компенсації до 10 млн дол. МакК'ю також переслідував Хамас, Аль-Нусра, судився і з Facebook, а тепер він приїхав до Києва для збору доказової бази терористичної діяльності "Вагнера" та особисто Пригожина.

– Джейсоне, дуже мало інформації про ваш лондонський позов проти Пригожина. Попрошу розповісти про його подробиці…

– Дуже непогано, що інформація обмежена, тому що ворог знатиме нашу тактику до того, як почнемо діяти. Ми хочемо в межах цієї справи відслідкувати активи противника, і це така собі гра в "кішки-мишки" в деякому сенсі. Загалом щодо цієї компанії, то перша зі справ вже розпочата у Великобританії, але буде ще і низка інших, і всі вони націлені проти російської воєнної машини. Тобто це особи й установи, які допомагають "вагнерівцям" обходити санкції. Це можуть бути російські олігархи, це установи, яких найняли для виконання таких робіт, усі ті, хто працюють на цю воєнну машину. В полі зору можуть бути приватні воєнні компанії, торговці зброєю, компанії, які допомагають обходити санкції в плані постачання золота, надають будь-які банківські та інші послуги, що надаються цій воєнній машині.

У цьому процесі переслідую декілька цілей. Перша – це максимізувати обсяг репарацій в інтересах жертв в Україні, тобто отримати репарації від тих, хто несе відповідальність за завдані збитки, а не від донорів. Я вважаю, що українці повинні отримати не символічні відшкодування, а реальні і суттєві.

Друга – вплинути на роботу російської воєнної машини таким чином, щоб її власники були змушені думати про судові справи по всьому світу і фокусуватися на цих судових справах – замість того, щоб фокусуватися на веденні війни.

Третя – подарувати народу України інструмент правосуддя, який не буде розмитий якимось політичними домовленостями чи переговорами. Це будуть судові справи, в яких не держава позиватиметься, а народ – проти конкретних обвинувачених.

Четверта мета – ми будемо доводити, що російська воєнна машина використовує тероризм як свій інструмент; в Росії – це тероризм за наймом, за ті послуги сплачує Путін – і все це буде доведено в суді.

Останнє, але також дуже важливе: процеси мають бути скалкою в дупі для росіян. У цьому полягає наша ідея.

– Ключові інтереси і ключові корупційні капітали Пригожина та "Вагнера" перебувають або в Росії, або в Еміратах, або в Африці. Африка для нього – взагалі велика кримінальна імперія з видобутку корисних копалин, постачання наркотиків. Як можна дістатися до всього цього? Це ж закриті зони?

– Вони не є закритими для судових рішень, винесених в судах в Британії або в Сполучених Штатах. Ми тісно співпрацюємо в цьому сенсі з Bеllingсat, також з приватними розвідувальними компаніями по всьому світу, які надають нам інформацію. Відповідні органи в Україні допомагають необхідною інформацією.

Єдине, що я не скажу вам, на які цілі ми полюємо. Не скажу до того, як це станеться.

– Сьогодні Пригожин приватизував частину держави. Він отримав право на амністування ув’язнених, на доступ до федеральних бюджетів, фактично він створює тіньову державу. Навіть не тіньову економіку, а тіньову державу, що неможливо без підтримки Путіна. Чи може це розслідування завершитись переслідуванням президента РФ. Чи з’явиться Путін як об'єкт переслідування у цій справі? Ми дуже хочемо побачити його на лавах підсудних.

– Щойно ми отримаємо всю необхідну базу, тоді зможемо розпочати використовувати різні юрисдикції. Тому що в різних юрисдикціях доводити певні речі простіше, і ми зможемо розбити цю справу на елементи і таким чином зможемо досягнути цілей. Майстерність – у рамках цієї концепції судової компанії – полягає в тому, що треба знати, в якому суді і в якій країні переслідувати конкретну особу, або компанію, або установу, і в цьому складність гри.

– Наскільки ваша кампанія розрахована в часі?

– Я вважаю, що ця кампанія може продовжуватись до того моменту, коли всі постраждалі українці отримають заслужені репарації від своїх кривдників. В середньому це займає від 1-го до 3-х років. Якщо це триватиме 10 років, – нічого страшного, ми будемо робити це, стільки скільки за потрібно, якщо це станеться за 3 місяці, – чудово. Ці часові рамки дуже залежать від конкретного кейсу, від суду та від юридичної системи в державі, в якій проходить суд. Тому що, наприклад, справа може тривати один рік, три роки – в залежності від того, яким чином вони захищатимуться, як вони на неї реагуватимуть.

Я думаю, що наразі Україна робить правильну і належну справу, коли говорить про міжнародні трибунали для покарання злочинців. Питання в тому, що такі судові формати дуже залежать від політичних факторів, тому змушують обмежувати свої очікування на майбутнє. Я думаю, що в рамках таких трибуналів ці відшкодування матимуть символічний характер. Тому я хочу започаткувати цю другу паралельну лінію правосуддя для українців, яка незалежна від політичних факторів.

Важливо, що зараз є намір рухатися по цій другій, паралельній лінії правосуддя, цим раніше не займалися, але ми зараз розпочали цю справу, і дуже важливо, що ми отримали підтримку вашого уряду й Офісу президента в цьому напрямі.

– Офіс президента виступає головним замовником?

– Ні, насправді це люди окремі, герої, які постраждали від цієї війни, і це їхня колективна справа і їхній колективний позов. Як приватна особа-юрист я допомагаю їм цього досягти, але все це потребує великого ступеня координації, і без належної допомоги уряду України й Офісу президента це було б неможливо, і позитивна історія в тому, що ця підтримка є. Також вона є на міжнародному рівні, є багато людей по всьому світу, які стоять на стороні справедливості.

– Тобто фізично до вас хтось звернувся із заявами і хто ще може звертатися?

– Так, у рамках кожного позову, в кожній іншій країні є низка людей, які потенційно можуть стати потерпілими у цій справі. Якщо ми говоримо про справу, яка розпочалася у Британії, то ми почали з невеликої кількості людей для того, щоб запустити процес. Але приблизно 180 тис. осіб, які постраждали і приїхали до Великої Британії як біженці, є потенційними позивачами в рамках цієї справи. Додам, що за кожним кейсом будуть різні групи позивачів з українського боку.

– Як можна долучитися до цієї ініціативи українцям з Бучі, Ірпеня чи Маріуполя?

– Це все буде роз’яснено невдовзі. Зараз ще треба зрозуміти, що в межах цих справ ми заявляємо, що Росія використовує інструменти тероризму проти України і українців. Тероризм впливає на людей різним чином. Тобто постраждалими є не тільки ті, хто був застрелений, хто зазнав тортур або був зґвалтований. Через тероризм люди повинні були евакуюватися, тобто це також прояв тероризму. В країнах, куди втекли українці від цього жаху, вони мають право там позиватися в судах у цих справах. Це розумна ідея, як ви вважаєте, вона має сенс?

– Так, звичайно.

– Юридично це дуже гарна ідея. Також ми розглядаємо питання надання допомоги українським компаніям для того, щоб запускати такого роду правові дії в різних юрисдикціях.

– На початку війни більшість західних країн сприймали Путіна як політичного партнера, з яким треба сідати і розмовляти. Ви думаєте, можливо домогтися визнання його терористом?

– Необхідність балансувати між юстицією і реальною політикою існує. Це велика гра. Але я не політик, моя сфера діяльності – закон, і в своїй сфері діяльності я знаю, як показати всім, що Росія є вигнанцем, вона має бути всіма забанена. Тому це дуже важливо, що в рамках цієї справи ми будемо доводити, що Росія є терористом і державою-вигнанцем. Подивіться, до чого вони дійшли, – відправили кувалду до Європейського парламенту… Після цього немає шляху назад, це вже не можна відмотати. Це мої думки з цього приводу.

– Скільки мільярдів доларів можна отримати як репарації?

– Дуже багато. Але в рамках першої справи найважливіше завдання домогтися визнання, що "вагнерівці" – терористи, наймані терористи, їх винаймає Путін. Для мене це важливо, і я на цьому фокусуюсь.

"Вагнер" варто визнати терористичною організацією на міжнародному рівні. Саме з цієї причини національний парламент Великої Британії в рамках їхнього парламентського розслідування попросив мене надати докази того, що "Вагнер" є терористичною організацією, – докази та мої коментарі. Тому що насправді цією справою я займаюся вже близько 30 років, і маю досвід. Якщо моя думка, яку я вже озвучив парламенту Британії буде підкріплена судовим рішенням, парламент визнає їх.

6 місяців тому, коли ми тільки розпочинали цю справу, планували роботу, я надіслав відповідні листи голові Держдепу США, а також нашому міністру закордонних справ і міністру внутрішніх справ, де сказав: визнання "Вагнера" терористичною організацією є першим кроком у боротьбі проти них. Всі ті установи знали, що ця справа буде вестися, і вона сама по собі є дуже великим стимулом у наданні статусу "терорист" цій організації. Тому що вони знають, що коли ми розпочинаємо справу, то громадяни починають запитувати в уряду: "Чому не відбувається це визнання?". Таким чином здійснюється політичний тиск на власний уряд.

– Ви захищали Bеllingcat у процесі з Пригожиним. У чому там була суть?

– Тоді справа була проти керівництва Bеllingcat: подав позов Пригожин, що ніби то він не є керівником "Вагнера". Він тоді, до речі, здався, і ми виграли. 1:0. Давайте тепер дійдемо до рахунку 5:0

– Був ще кейс у Білорусі. Ви мали судовий позов проти Лукашенка. Чим це закінчилось?

– Нас тоді найняли політичні в’язні з Білорусі, і завдання тоді було натиснути на уряд Лукашенка, щоб він їх звільнив. Тому ми сказали, що будемо використовувати юридичні справи по всьому світу проти приватних осіб, наприклад міністрів пана Лукашенка, і щоразу, коли його міністр відвідуватиме якісь міжнародний захід, то в тій країні проти нього порушуватиметься персональна справа. Це тоді дуже їх налякало: наприклад, коли конкретний міністр відвідував якусь виставку з безпеки у Франції, того ж дня французькі правоохоронні органи відкривали справу і той міністр змушений був дуже швидко втікати. Ми фактично своїх цілей досягли, цих в’язнів звільнили. У цьому криється наш підхід, а також веселий момент таких юридичних компаній. Не завжди потрібно відкривати справи, інколи ти можеш просто погрожувати справою, щоб досягти результату.

Тепер уявіть, як весело це все може бути в процесах проти росіян. Якщо наші друзі тут, в Україні, дадуть нам належну юридичну зброю, ми можемо мати дуже веселий процес.