"Балканський Кучма": як президент Сербії Вучич намагається звільнитися від російських обіймів за допомогою Заходу та Китаю
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

Політика сьогоднішньої влади Сербії досить неоднозначна. З одного боку, президент країни Александр Вучич демонструє бажання для тіснішого співробітництва з ЄС та США, а з іншого, Росія залишається стратегічним партнером, про що нинішня влада балканської країни періодично заявляє. Сьогодні Росія продовжує вкладати шалені кошти як у сербську економіку, так і скуповуючи політиків, громадських діячів, представників культури та інших, аби не втратити свій вплив у регіоні. А ще є Китай, який також активно заливає Сербію інвестиціями, маючи досить амбітні плани щодо цієї країни.
Здається, сьогодні Вучичу вдається переконувати всіх, що він або на їхньому боці, або на межі того, щоб укласти з ними союз. Такий собі "балканський Леонід Кучма", який свого часу також загравав з усіма – від Росії до Європи зі Штатами.
Про те, як президент Сербії Александр Вучич намагається балансувати між основними світовими гравцями, – у матеріалі OBOZ.UA
Намагання всидіти на кількох стільцях
Сербія є країною-кандидатом на вступ до ЄС і нібито налагоджує зв’язки з США. Белград надав допомогу Києву в розмірі 52 мільйони євро та офіційно підтримує територіальну цілісність. За останні роки війни президенти України та Сербії Володимир Зеленський та Александр Вучич зустрічалися шість разів. З іншого боку, 20 жовтня 2024 року Вучич повідомив, що вперше за майже два з половиною роки поспілкувався з російським диктатором Путіним у телефонному форматі, коли більшість політиків уникають такого кроку.
"У нас відбулася хороша, відкрита, довга та змістовна розмова", – сказав політик. "Александр Вучич подякував Володимиру Путіну за принципову позицію, яку займає Росія з питань забезпечення територіальної цілісності Сербії", – йшлося у повідомленні Кремля.
Окрім того, Путін зустрічався з віцепрем'єром Сербії Вуліним 4 вересня на полях Східного економічного форуму у Владивостоці. Вулін тоді зазначив, що Сербія – "стратегічний партнер Росії" і вона, "попри тиск Заходу", "ніколи не стане членом НАТО" і ніколи не запровадить санкцій проти РФ. Така зустріч навряд можлива без дозволу Вучича, і відбулася попри те, що керівництво Євросоюзу попереджало, що підтримка зв'язків з Москвою на тлі війни в Україні несумісна з цінностями ЄС і процесом вступу до Євросоюзу.
Сьогодні Вучича обходжують одночасно китайці, американці, росіяни та Євросоюз, і всі вони бачать у Сербії ключову фігуру на глобальній шахівниці. Сербському лідеру вдалося переконати всіх, що він або на їхньому боці, або на межі того, щоб укласти з ними союз. Вучич говорить, що "дуже пишається" своїми добрими стосунками з головою КНР Сі Цзіньпіном, компліментарно відзивається про президента США Дональда Трампа та має нормальні стосунки з Путіним і без вагань віддає належне Росії, коли це збігається із зовнішньополітичними цілями Сербії. Водночас Вучич охоче продає західним країнам боєприпаси, чудово знаючи, що вони відправлять їх в Україну.
Три удари по РФ
Деякий час назад під тиском Штатів Вучич заявив, що на вимогу США частку "Газпрому" в компанії NIS (Нафтова індустрія Сербії) буде викуплено. Ця компанія – один із основних елементів путінського впливу на ситуацію не тільки у Сербії, але й у регіоні.
Другий удар – на початку цього року, Белград скасував контракти на постачання озброєнь з Росії. Сербія дедалі частіше звертається до інших потенційних постачальників зброї – серед них країни ЄС та Китай. Так, Сербія представила свою нову зенітно-ракетну систему FK-3 китайського виробництва, яку багато хто порівнює з американською Patriot і російськими ракетними системами С-300. Так, Сербія стане першою європейською країною, де буде розгорнута ця система. Також країна підписала із Францією угоду на купівлю 12 винищувачів Rafale за 2,7 мільярда євро.
Третій удар по Росії полягав у тому, що Сербія продала Україні через треті країни сотні мільйонів одиниць зброї та боєприпасів. Президент Вучич публічно підтвердив, що країна справді експортувала боєприпаси до США, Іспанії, Чехії та інших країн на загальну суму 800 мільйонів євро.
Санкції поки в ігнорі
У межах зусиль, спрямованих на обхід західних санкцій, Росія покладається на кілька країн. Йдеться, зокрема, і про Сербію, яка відмовляється приєднатися до європейських санкцій щодо РФ.
Вучич неодноразово заявляв, що Сербія на шляху до ЄС, але не буде вводити санкції проти Росії і не дозволить використовувати свою територію для "антиросійських" дій.
Остання його заява датована 24 січня: "Белград не приєднається до санкцій проти Москви, поки він обіймає посаду глави держави, а також висловив упевненість у тому, що Сербія завжди підтримуватиме братні відносини з Росією".
Поки що не лякає Вучича і позиція Єврокомісії, яка повідомляє, якщо Сербія не запровадить санкції проти Росії, вступити до ЄС не зможе.
Китай – друг
Китай створює європейський плацдарм у Сербії, де він інвестує у будівництво автострад, залізниць та інших об'єктів інфраструктури. Про те, що КНР робить велику ставку на Сербію, свідчить і той факт, що минулого року під час візиту лідера Китаю Сі Цзіньпіна до Європи, він відвідав лише три країни – Францію, Угорщину та Сербію. На думку представника Держдепу, візит глави КНДР до Угорщини та Сербії мав на меті "створення нової осі друзів" для китайського режиму в Європі, які будуть сприяти китайській експансії на ринки Європи.
Сьогодні саме Сербія посідає центральне місце в китайській регіональній стратегії на Балканах, адже має широкий доступ до європейського ринку. Саме тому китайці досить активно розвивають у Сербії свої інфраструктурні проєкти, вкладаючи значні інвестиції.
"Літієві обійми" з ЄС
19 липня 2024 року відбувся офіційний візит канцлера Німеччини Олафа Шольца до Сербії, під час якого було підписано надзвичайно важливу угоду щодо відновлення розробки літієвих родовищ у Сербії. За повідомленнями німецької преси, ЄС, який був одним із підписантів угоди, та сама Німеччина отримає виключні права на постачання літієвої сировини. Як інформує компанія Rio Tinto, за ліцензією якої тепер будуть видобувати сербський літій, планується за допомогою сербських родовищ покрити 90% дефіциту попиту літію в ЄС. За цією угодою Сербія отримає від Євросоюзу близько 6 млрд євро інвестицій та сприяння у побудові в країні заводу із виробництва акумуляторів.
Звинувачення Заходу
Вучич постійно критикує лідерів ЄС, хоча їхні країни є найбільшими інвесторами та донорами Сербії. Так, у серпні минулого року в Сербії почалися протести проти проєкту з видобутку літію. Президент чомусь заявив, що протестувальники за підтримки Заходу збираються влаштувати в Сербії "кольорову революцію". За словами Вучича, цю інформацію йому передали представники російських спецслужб. Навіщо це Заходу, коли лише місяць тому він уклав із представниками Сербії угоду про постачання літію, питання риторичне.
Щодо нинішніх масштабних страйків, які охопили усю країну, то президент Сербії знову заявляє, що "іноземні агенти вже зараз закликають студентів виходити на великі транспортні розв'язки та перекривати рух".
Вучич виводить Сербію з-під російського впливу
Є такий досить поверховий наратив, який часто потрапляє до українців, що в Сербії сьогодні є хороша реформаторська прозахідна опозиція та пропутінський авторитарний уряд президента Александра Вучича. Але це не зовсім відповідає дійсності. У Сербії сьогодні є все набагато більш тонко – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив старший науковий співробітник Atlantic Council Адріан Каратницький.
Експерт вказує, що Вучич має популярність у країні та виграє вибори здебільшого тому, що економічні показники за останні 10 років є дуже позитивними в Сербії. Вони подвоїли ВВП, стандарт життя покращується, є певний розвиток у технологічному секторі, тобто країна розвивається досить правильно. Сам Вучич створив коаліцію, яка включає як прозахідних, так як і консервативних представників. До якоїсь міри в його широкій коаліції наявні і проросійські елементи. Та все-таки більшість керівництва партії, яку він представляє, складається з людей, які прагнуть інтеграції в Євросоюз і навіть певною мірою в НАТО, незважаючи на сумну і складну історію між Сербією та Альянсом.
"Якщо подивитися щодо української і російської політики, то Сербія виступає із засудженням будь-якого зазіхання на територіальну цілісність України. Бере участь у Кримській платформі на рівні прем'єр-міністра, підтримує ідею, що все, що Росія зробила в цьому напрямку, є порушенням міжнародного права. Має хороші збалансовані дипломатичні відносини з Україною, на основі, що ми підтримуємо вашу територіальну цілісність, а ви не визнаєте Косово як незалежну державу. Ще один фактор – досить хороші стосунки між президентом України і президентом Сербії, які після початку повномасштабної війни зустрічали кілька разів. Водночас за роки війни Вучич не зустрічався з російським диктатором Путіним, не їздить до Москви і тримає певну дистанцію", – вважає Каратницький.
Основа критика політики Вучича відноситься до того, що Сербія не приєдналася до санкцій Заходу проти Росії.
"Серби це мотивують двома аргументами. По-перше, вони самі були жертвами санкцій у часи балканських війн. По-друге, економіки Європи, які приєдналися до санкцій, мають компенсацію через систему дотацій як члени ЄС. Серби кажуть, якщо нас пустять до ЄС, ми будемо лояльно підтримувати всі принципи, включно із санкціями проти РФ. Але на сьогодні у нас заслабка економіка, яка не може без якоїсь компенсації і субсидій долучитись до більш інтенсивних санкцій. Зважаючи на все це, я б сказав, що основна політика Сербії – це рух на Захід, наближення до головних ринків і так далі. Прагнення приєднатися до Європейської спільноти є абсолютним, адже сьогодні серби мають торговельні відносини переважно з країнами ЄС, вони не залежать від російського ринку. Так, вони також заграють трохи з Китаєм, пробують балансувати і, очевидно, намагаються користуватися китайськими економічними інвестиціями, зв'язками тощо", – зазначає Андріан Каратницький.
Щодо відносин із США і Європою. За словами експерта, Вучич мав досить важливі візити в останні місяці з президентом Франції Макроном і канцлером Німеччини Шольцом, що свідчить про те, що там немає ізоляції, а є досить прагматичні стосунки.
Щодо Штатів, то Вучич досить компліментарно відкликається про новообраного президента США Дональда Трампа. Сьогодні є співпраця, є підписані різні меморандуми щодо технологічної співпраці, американські технологічні фірми активно задіяні, є поглиблення інвестицій. Посол США у Белграді зазначав, що сьогодні з Сербією найкращі відносини за останні роки від часів Балканської війни.
Адріан Каратницький виділяє цікавий момент – компанія зятя Дональда Трампа Джареда Кушнера отримала в безкоштовну оренду на 99 років та право на будівництво розкішного готельно-житлового комплексу й музею на місці зруйнованої НАТО будівлі генерального штабу армії колишньої Югославії. Інвестиції становлять близько 500 мільйонів доларів.
"Я думаю, що, ймовірно, в майбутньому Вучич буде більше балансувати між Китаєм і Західним світом, щоб тримати максимально широке поле для себе, але буде й надалі більше дрейфувати від Росії", – зазначає Каратницький.
На його думку, така багатовекторна політика Вучича не подобається Москві, яка все ще має певний культурно-історичний вплив на сербів і витрачає багато ресурсів, щоб впливати через своїх агентів на світогляд Сербії. Сьогодні росіяни намагаються стримувати Вучича у його планах. При цьому публічно не реагуючи на певні кроки, які можна вважати антиросійськими. Росії важливо показати, що все добре, що вона не ввійшла в конфлікт з братською країною, яка в російській міфології все ще представлена як дуже проросійська.
"Росіяни підкупляють журналістів, мають певний вплив через православну церкву і традиційні консервативні групи, але Вучич максимально намагається відійти від російського напрямку, за допомогою Китаю і Заходу намагається мінімізувати російський вплив всередині країни. Та через історичні моменти в Сербії повністю знищити московський фактор поки важко.
Щодо нинішніх протестів, то я бачу, що тут є ще один дуже цікавий елемент – російський. Адже один із найбільш відомих акторів Сербії Мілош Бикович, який займає дуже активну пропутінську і проросійську позиції щодо війни в Україні, дуже активно зараз підтримує ці студентські протести проти Вучича. І тут можна зробити припущення, що Росія пробує якось у відповідь на певні кроки Вучича створити проблеми в його таборі", – констатував Адріан Каратницький.