Адвокати диявола: хто з політиків Європи продовжує підтримувати Путіна

Навіть після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну деякі представники європейського політикуму не вважають РФ головним ворогом цивілізованого світу. Прибічники президента РФ Володимира Путіна продовжують дотримуватися своїх позицій та нехтують проханнями світової спільноти підтримати боротьбу проти кривавого диктатора.

Відео дня

OBOZREVATEL розповідає про європейських "адвокатів" президента Росії.

• Герхард Шредер

Попередник Ангели Меркель на посаді канцлера Німеччини. Після програшу на виборах у 2005 році не вирушив на пенсію, а пішов за грішми. Всього через кілька тижнів після припинення повноважень він обійняв посаду голови проєкту газопроводу "Північний потік", який він сам і схвалив в останні дні своєї каденції. А пізніше політик очолив раду директорів державного російського концерну "Роснефть".

Шредер отримав прізвисько найбільшого захисника Путіна на Заході. І не в останню чергу тому, що німецький політик є найближчим другом російського президента.

У перший день вторгнення Шредер публічно закликав Москву якнайшвидше покласти край війні та пов'язаним з нею стражданням людей. Проте чіткої позиції щодо дій Путіна він так і не озвучив.

У березні ексканцлер літав до Москви на зустріч із російським президентом. Але в інтерв'ю газеті The New York Times – першому та єдиному, яке він дав після початку війни, – Шредер не став розкривати подробиць цієї розмови.

При цьому він сказав, що довгостроково не можна підтримувати політичну та економічну ізоляцію Росії, тому що Німеччина та німецька промисловість потребують не лише нафти та газу, а й рідкоземельних металів з РФ. Він упевнений, що мир та процвітання Європи та Німеччини залежать від діалогу з країною-агресором.

• Франк-Вальтер Штайнмаєр

Довірена особа колишнього канцлера ФРН Герхарда Шредера. Штайнмаєр спочатку був прихильником енергетичного альянсу Німеччини з Росією через газопроводи "Північного потоку".

Як і багато соціал-демократів, Штайнмаєр стверджував, що проєкт гарантуватиме мир і створить взаємозалежність між країнами. Як міністр закордонних справ при Меркель, він продовжував просувати цю лінію, незважаючи на дедалі агресивніші дії Москви.

Він також відіграв ключову роль у спробі нав'язати Україні дипломатичні рішення, зокрема так звану формулу Штайнмаєра, яка тільки зміцнила б російський вплив. Тепер президент Німеччини визнав, що помилився в підтримці "Північного потоку" і неправильно оцінив Путіна. Навпаки, президент Володимир Зеленський відмовився прийняти Штайнмаєра у Києві та змусив німця скасувати запланований візит. Втім, потім політики начебто примирилися.

• Фрідріх Мерц

Лідер німецьких консерваторів на перший погляд не має нічого спільного з підтримкою путінського режиму. Однак у ключові моменти дебатів щодо російської політики останніх років Мерц упевнено виступав за окупантів.

Після отруєння російського опозиціонера Олексія Навального у 2020 році весь світ остаточно зрозумів, що "Північний потік-2" стане жахливою ідеєю. Навіть тоді Мерц, давній шанувальник проєкту, лише закликав до мораторію на будівництво газопроводу. Напередодні вторгнення він заперечував блокування Росії у платіжній системі SWIFT і попереджав, що цей крок може бути еквівалентом спалаху "атомної бомби" з погляду потенційного впливу на фінансові ринки. Політик застеріг від заборони закривати Росію, проте тепер наполягає на жорсткішій лінії і навіть відвідав Київ у травні 2022 року.

• Віктор Орбан

Якщо попередні політики після початку повномасштабної війни дещо змінили свою позицію, то прем’єр-міністр Віктор Орбан і зараз продовжує симпатизувати Росії. На його рахунку вже чимало гріхів: сумніви, чи засуджувати звірства у Бучі, відмова постачати Україні зброю, а також небажання відмовитися від російської нафти та газу.

За енергетичне ембарго Будапешт торгується із ЄС. І саме тому до нового пакету санкцій проти Кремля не увійшла заборона на імпорт російської нафти через трубопроводи.

• Олександр Вучич

Великий острів "русолюбства" у Європі залишився і на Балканах. Це – Сербія. Країна вже не один рік намагається всидіти на двох стільцях – дружити з РФ та вступати до ЄС.

Президент Олександр Вучич таким метанням своєї країни з боку в бік знайшов виправдання. До того ж Сербія залишилася єдиною повітряною європейською брамою для окупантів. Рейси із Белграда до Москви літають і досі.

Сербія – одна з небагатьох європейських країн, які не підтримують введення санкцій проти Росії у зв'язку з війною та кривавими злочинами окупантів. 15 травня Вучич заявив, що Белград чинитиме опір введенню обмежень стільки, скільки зможе.

"Ціна, яку ми платимо, величезна, у нас немає виходу на ринок капіталу, коли немає доступу до ринку капіталу, то неможливо обслуговувати наші кредити... Вони кажуть: Вучич анонсує запровадження санкцій – ні, ми боротимемося скільки зможемо. Ми несемо великі збитки, але ми ні в кого нічого не просимо. Ми дуже потерпаємо, не вводячи санкцій проти РФ, але ми це робимо, тому що ми самостійна країна", – заявив політик.

До цього президент Сербії наголошував, що сербська економіка на 100% залежить від газу з Росії, а альтернативи російській сировині немає. При цьому Вучич висловлював думку, що за високих цін на газ Белград "втрачає мільярд", у той час як відмова від санкцій проти Москви обходиться країні "у кілька мільярдів, не кажучи вже про менше надходження прямих іноземних інвестицій". Проте, наголосив Вучич, Сербія йде на ці втрати, щоб зберегти можливість проводити незалежну політику.

• Еммануель Макрон

Ще один прихильник Путіна, хоч і не явний, – французький лідер Еммануель Макрон. Незважаючи на підтримку антиросійських санкцій з його боку, політик відмовився говорити про геноцид у нашій країні і заявив, що українці та росіяни є "братами".

На думку Макрона, зараз важливо не принижувати Росію, щоб після завершення бойових дій можна було продовжувати дипломатичні зусилля. А "Париж зіграє посередницьку роль для припинення конфлікту".

Макрон регулярно спілкувався з диктатором у межах зусиль щодо початку переговорів між Києвом та Москвою. Його позицію неодноразово критикували східні та балтійські партнери в Європі, оскільки вони розглядають її як підрив зусиль щодо тиску на Путіна.

Як заявив президент Володимир Зеленський, французький лідер навіть просив його віддати Росії частину територій України та "дати можливість Путіну вийти з патової ситуації, зберігши обличчя".

І все ж таки варто зазначити, що Франція підтримує Україну у військовому та фінансовому плані, але Макрон тільки 16 червня прибув у Київ, щоб продемонструвати політичну підтримку, як інші лідери ЄС, чого Київ хотів від нього. Париж посилає наступальне озброєння, включно з гаубицею CAESAR, взятою зі складу французької армії. Макрон також заявив, що попросив виробників зброї пришвидшити виробництво.

• Олаф Шольц

Німецького канцлера також критикують через дзвінки Путіну. Але головна претензія до нього – відсутність постачання зброї, яку він обіцяв Києву. Видання Welt констатує, що з кінця березня уряд Шольца, незважаючи на обіцянки, звів до мінімуму військову підтримку України.

Так, наприклад, з 30 березня по 26 травня Київ отримав лише дві партії німецької зброї: 4,6 тис. протитанкових мін, запчастини для кулеметів, радіоприймачі, ручні гранати та вибухівку. Зенітні та протитанкові засоби Німеччина надала 25 березня.

1 червня Шольц пообіцяв передати Україні сучасні системи ППО IRIS-T SLM. Проте експерти кажуть, що єдиною країною, яка одержала один такий комплекс восени минулого року, був Єгипет. А на виробництво десяти таких систем для України може піти дуже багато часу.

Крім того, дедалі частіше позицією Берліна незадоволені ЄС. Президент Польщі Анджей Дуда звинуватив Німеччину в недотриманні слова про схему обміну танків: Берлін обіцяв Варшаві Leopard замість танків, поставлених Україні. У німецькому уряді заявили, що приголомшені словами лідера Польщі. Проте поставок досі немає.

Також незрозуміла заява Шольца про домовленість із Грецією щодо постачання Києву радянських танків в обмін на німецькі. Справа в тому, що Афіни не мають на озброєнні радянських танків Т-80, які, напевно, мав на увазі Шольц. З'явилася інформація, що Німеччина передасть Греції БМП Marder, які так просила Україна. А Афіни передадуть Києву бронемашини радянського виробництва – старі бойові машини піхоти типу "БМП-1А1 Схід". Проте їх досі немає.

При цьому, як повідомляв Bild, Німеччина має зайві БМП Marder, але вона просто не хоче постачати їх Україні. Як, очевидно, і РСЗВ Mars II. До того ж ми досі чекаємо на обіцяні нам 30 зенітних танків Gepard.

А нещодавно влада Німеччини вирішила не націоналізувати дочірню компанію російського газового монополіста компанії "Газпром", оскільки проти цього виступив канцлер Шольц. Він побоюється, що це може негативно вплинути на його відносини з Путіним і, відповідно, на політику Кремля щодо експорту газу до ФРН.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!