П'ятдесят перша зірка Обами

Одночасно з президентськими виборами в США, на Пуерто-Ріко відбувся референдум про майбутнє території, і вперше жителі острова більшістю голосів (більше 65%) висловилися за входження до складу США як 51 штату. Це ще не означає, що Пуерто-Ріко автоматично став штатом, остаточний вердикт тепер повинен винести Конгрес США. Однак, судячи з усього, це вже формальність. Потенційно жителі Пуерто-Ріко є майбутніми прихильниками демократів, і адміністрація Обами буде максимально продавлювати входження острова до складу Штатів. З іншого боку, республіканці, хоч і будуть говорити про "економічну відсталості острови" і "тягаря нових податків для американців", теж проголосують за включення острова до складу Штатів. Хоча б тому, що за своєю ідеологією республіканці відповідають більше "імперської партії", і відмовитися від розширення США тільки тому, що в Білому домі сидить чорний демократ, саме по собі немислимо.

Хоча варто відзначити, сам по собі референдум для пуерториканців нічого принципового не міняє. З пам'ятного для нас 1917 року, жителі острова вже поголовно є громадянами США. Єдина їх відмінність від континентальних американців - це відсутність права голосувати за Президента США, вибирати сенаторів, а також конгресменів з правом голосу в самому конгресі. І, власне, все. Для жителів, які за 100 минулих років мають у своєму складі менше 5% бажаючих повної незалежності, це "утиск" цивільних прав навряд чи можна назвати істотним. На трьох попередніх референдумів пуерторіканці незмінно висловлювалися за збереження поточного статусу колонії. (Правда, американці слово "колонія" замінили химерним евфемізмом - неінкорпорована організована територія). Ключовим мотиватором для пуерториканців в їх голосуванні став меседж: Америка допоможе матеріально, а саме, тепер з федерального бюджету Штатів виділятимуться та-акі деньжища, що жити під спекотним карибським сонцем стане ще комфортніше. Іншими словами, прагнення пуерторіканців "вступити в США" приблизно таке ж, як для українців бажання вступу до Євросоюзу.

Однак сам вступ острова в якості нового штату створює ряд організаційних проблем вже для самого Вашингтона. Перше - це представництво від острова у вищому законодавчому органі Америки. З Сенатом все ясно - він автоматично буде розширений до 102 представників. А от з Конгресом є питання. Представництво в нижній палаті (Палаті представників) розподілено пропорційно згідно чисельності населення штатів, і поділено на 435 округів. Тепер же через Пуерто-Ріко (населення близько 3,5 мільйона чоловік, що відповідає приблизно 5-6 конгресменам) доведеться кроїти представництво серед інших штатів. А саме, в якихось штатах доведеться округу укрупнювати, що навряд чи сподобається їх делегатам.

Другий організаційне питання ще більш істотний (майже "одвічно український") - це мовна проблематика. По суті, Пуерто-Ріко - це 100% Латинська Америка, в якій всі поголовно розмовляють виключно іспанською мовою. Теоретично мовне питання можна вирішити за прикладом Гаваїв, де існує дві офіційні мови - англійська і, власне, гавайський. Але в цьому прикладі є один нюанс. Гавайський мову на самих Гаваях користується приблизно такий ж популярністю, як, скажімо, кримчацька мова в Криму. Це вимираючий мову, на якому не розмовляє переважна більшість корінних гавайців, а тому його прийняття як офіційного на території штату - це більше політичний жест "гуманітарної волі" з боку Вашингтона. З Пуерто-Ріко ситуація принципово інша, але саме неприємне для Вашингтона в тому, що мовне питання на карибському острові може породити прецедент вже на території США. У таких штатах, як Каліфорнія, Нью-Мексико, Арізона частка іспаномовних американців стрімко зростає, і в якийсь момент в цих штатах може встати мовне питання.

Втім, американці не українці, і свої мовні питання дозволять, як мінімум, цивілізовано. Та й пуерторіканців ніхто силою в англомовні Штати не тягнув. За повну незалежність острова висловилося трохи більше 4% з тих, хто проголосував, що є характерним показником, хто кому більше потрібен. А Барак Обама тепер може увійти в історію як президент, при якому юридична територія США розшириться ще на один штат. Останній раз США росли при республіканцеві Дуайте Ейзенхауері, коли в 1959 році статус штатів здобули Аляска і Гаваї. Тепер за демократами знову може залишитися останнє слово.