"Хунта по-російськи": названо ознаки перетворення РФ в фашистську країну

Росія, яка практично ніколи в своїй історії не жила при демократії, все більше схиляється в бік фашизму.

Відео дня

Про це пише російський історик Юрій Фельштинський у своєму блозі для " Радіо Свобода ":

"Це може здатися дивним: більшість населення нинішньої Росії при показному і формально декларованому антифашизмі - фашисти. Антиподами фашизму і фашистів є демократія і демократи. Я спробую пояснити, що маю на увазі.

Про демократію нам все зрозуміло. У перекладі з давньогрецької "демократія" - "влада народу". Відповідно, ця влада десь краще, десь гірше реалізується через систему виборів. В ідеалі ці вибори повинні бути абсолютно вільними, без будь-яких цензів, крім вікового. До цього ідеалу прагнуть всі. Хтось ближче до нього, хтось далі. У світі залишається все менше і менше диктатур.

Росія сьогодні стоїть осібно і відноситься до відомого нам типу держав: фашистського. Проблема навіть не в уряді, який цією країною керує, - точніше, не тільки в уряді, а ще й у населенні Росії. З урядом все просто: на нинішньому історичному етапі в Росії править хунта офіцерів КГБ / ФСБ. Вони захопили вищі державні, політичні, управлінські, економічні та господарські посади. Якщо не всі керівники великих бізнесів, банків і компаній є офіцерами ФСБ, то ними є приставлені до керівництва заступники, що контролюють бізнес в інтересах своєї організації.

ЧИТАЙТЕ: Тихий ватний фашизм

Люди з ФСБ не вірять у демократію і не грають в неї, вони вірять в силу і в диктат. Можна багато всього поганого перерахувати, у що вірить ФСБ, і багато хорошого - у що вона не вірить. Серед іншого вона не вірить у право народу брати участь у вільних виборах і через це управляти державою. У цьому питанні з ФСБ солідарна ще одна група функціонерів, які вважають себе державниками. До них відносяться - з відомих людей - Олександр Волошин і Анатолій Чубайс. Вони стоять за пріоритет держави перед особистістю, вважають, що в інтересах держави все дозволено, що мета виправдовує засоби, що сильна держава - це завжди добре, а слабка - погано. І якщо самий простий і швидкий спосіб відбудувати сильну державу з централізованою "вертикаллю" - це віддати владу в руки ФСБ, значить, слід поставити при владі ФСБ. Пріоритет держави перед особистістю і нікчемність особистості перед державою - це і є фашизм. Так що державники в нинішній Росії - фашисти.

Переходимо до чиновників, які в більшості своїй підтримують Путіна. Для цього у них багато підстав. Перш за все, чиновники - державні службовці, залежні від держави, а тому державники. Бути в Росії чиновником сьогодні - найприбутковіша професія. Хтось бере хабарі, хтось відкати, хтось поєднує роботу на державу з приватним бізнесом, який став можливим завдяки займаній посаді. Хтось поєднує перше, друге і третє чи ставить на чолі великих бізнесів членів своєї сім'ї. Останнє, в чому зацікавлений чиновник, - у вільних виборах і народному контролі над своєю діяльністю. У цьому відношенні все російське чиновництво - теж фашисти. Путін, який засекречує дані про нерухомість чиновників (а нерухомість у всьому світі є головною формою зберігання нажитого капіталу), бюрократа влаштовує. ФСБ така система теж влаштовує, так як створює можливість для шантажу неугодних і незговірливих. Тому незговірливих в державному апараті Росії немає. Російське чиновництво беззастережно підтримує Путіна і ФСБ, при яких можливості для корупції стали воістину безмежними. І це та причина, по якій серед чиновників ми не бачимо перебіжчиків і тих, хто добровільно йде у відставку.

Російський бізнес, звичайно ж, різнобарвний. На відміну від вільного ринку і вільної конкуренції в Європі та США, бізнес в Росії побудований на абсолютно інших принципах. Якщо основне завдання вільного світу - недопущення монополії, яка вбиває конкуренцію і заважає науково-технічному прогресу, то завдання російського бізнесу - домогтися монополії, бо це забезпечує більший рівень прибутку. Багато хто знаходить вигідним опору на підтримку держави, навіть перетворення в державну або полудержавну структуру, оскільки така спайка робить можливими бюджетні вливання в бізнес при одночасній приватизації доходу. Інколи держава не залишає бізнесам іншого вибору, окрім як здатися. Або спочатку замінює менеджерів на "своїх" і потім вже проводить реорганізацію. Все це не сильно відрізняється від рейдерських захоплень.

Злиття держави і великого бізнесу - ще один класичний елемент фашистського режиму, коли бізнес зацікавлений у сильній державі, урядових замовленнях і захисту від іноземних конкурентів, а держава - у контролі над бізнесом через можливість чинити тиск на акціонерів і менеджерів, аж до розорення бізнесу та арешту самих бізнесменів, якщо "в інтересах держави" це виявляється доцільним. Незалежного бізнесу в Росії немає. Крупний залежить від держави в особі ФСБ і вищих державних чиновників; середній - від інших чиновників і співробітників силових відомств; невеликий - від влади на місцях, в залежності від того, хто цією владою в кожному конкретному випадку є. До вільної ринкової економіки все це не має ніякого відношення.

ЧИТАЙТЕ: Задолбали ці "ДНР" -івці і фашистська Росія: як макіївський сепаратист за рік прозрів

У фундаменті всієї цієї піраміди "лежить" народ. Його творчою частиною є інтелігенція. Серед інтелігенції нам найпростіше відловити фашистів і демократів, оскільки інтелігенція має звичку говорити і писати. Демократів у відсотковому відношенні мало. Не буду називати їх типових представників, щоб, з одного боку, не піддавати цих людей додатковому ризику, а з іншого - не образити тих, кого не назвав. Але демократ в сьогоднішній Росії - це не тільки людина, що виступає за народовладдя, свободу слова і свободу виборів. Це ще й людина, що виступає проти російської держави, тому що нинішня російська держава, як ми визначили, - це влада, захоплена ФСБ. Іншими словами, сьогодні демократ в Росії - це людина, що виступає проти нинішнього російського керівництва у всіх його починаннях (оскільки позитивних починань у нинішнього російського керівництва немає).

Щоб зробити свою точку зору максимально простою для розуміння, поясню: демократ в Росії - це той, хто під час футбольного матчу Росія - Україна вболіває за Україну, оскільки його країна (Росія) - агресор, який почав проти України війну. Демократ в сьогоднішній Росії - це людина, що бажає Путіну і своєму уряду ураження. А так як Путін близько до серця приймає спортивні досягнення або невдачі російських спортсменів, доводиться бажати поразки ще й російським спортсменам, щоб глядачам зайвий раз не потрібно було вставати під звуки радянського гімну.

Звернемо увагу на те, що, згідно з проведеним недавно в Росії опитування, тільки 13% росіян назвали результат судового розгляду в Гаазі у справі ЮКОСа справедливим і закликали керівництво країни "підкоритися і виконати це рішення". Зіставимо це з проведеним раніше опитуванням, згідно з яким 87% населення схвалюють нинішню політику президента Росії, і ми отримаємо точну розкладку на демократів і всіх інших. Хто ж ці "інші" (з поправкою на те, що показник в 87% підтримки може бути завищеним)?

Про керівника ЛДПР Володимира Жириновського і віце-прем'єра Дмитра Рогозіна довго писати не буду. Жириновський, тягає в Думі за волосся жінку перед об'єктивами телекамер або під усмішки Путіна розповідає в Криму (вже перед телекамерами всього світу), що звільнить з в'язниць карних злочинців і відправить їх мародерствувати в Україні, а по Польщі завдасть превентивний ядерний удар; Рогозін, який заявляє, що в Молдову наступного разу прилетить на бомбардувальнику, - звичайні фашисти. Далі йдуть численні російські журналісти та письменники типу Михайла Леонтьєва, Дмитра Кисельова, Євгенія Попова, Олександра Проханова. Як державники, вони вірять (щиро чи за гроші) в незламну міць російської держави. Як інтеллігенти- "народники", залишають за "великим російським народом" право знищити будь-який інший, за визначенням, не великий народ, оскільки винятковість російського народу полягає в тому, що тільки він великий. Толстой і Чайковський є тому незаперечним доказом. У Німеччині теж була велика культура - Гете, Вагнер ... Це не дуже вразило союзників у роки Другої світової війни і не сильно допомогло німцям, хоча Гете всі досі читають, а Вагнера слухають.

ЧИТАЙТЕ: "Відморозив": моржі Севастополя підтримали "ДНР" в "боротьбі з фашистами"

Сила фашизму завжди полягала в легко засвоюваній ідеї обраності своєї нації і переваги її перед іншими. Уразливість фашизму полягала в його самоізольованності, замкнутості у собі, відсутності привабливого інтернаціонального компонента. Погодьтеся, нелегко пояснити багатонаціональному людству, що твоя раса вища, а тому має право панувати над іншими.

Для внутрішнього споживання в Росії виявляється дуже корисний пункт про вороже оточення, коли все інше людство живе виключно намірами нанести максимальну шкоду твоїй країні і твоєму народові. Втім, незрозуміло, чому весь світ стурбований маніакальною ідеєю нашкодити Росії; тим більше незрозуміло, чому одночасно з цим мільйони представників "великого російського народу" емігрують в різні міста світу, а хто залишився норовлять отримати друге громадянство або посвідку на проживання в одній з нелюбимих ними країн. Але фактом залишається те, що більшість росіян (навіть ті, хто зовсім недавно добровільно покинули батьківщину) душевно страждає від решти світу, який їх не любить; або любить, але не безкорисливо; або ввічливий, але не щиро; або поважає, але не боїться (тобто не дуже поважає). Це ж більшість, за опитуваннями, готове обміняти і вже обміняло свободу на стабільність; воно не потребує незалежних ЗМІ і чесних виборів, підтримує захоплення сусідніх країн, особливо якщо в цих країнах проживають етнічні росіяни або якщо ці держави повністю або частково колись належали стародавній Русі, Російській імперії або Радянському Союзу.

Які ж ми з усього цього повинні зробити висновки? Слід зробити висновок, що Росія, ніколи не жила при демократії (за винятком дев'яти єльцинських років), на даному історичному етапі зовсім втратила голову і схилилася до фашизму. Демократи залишилися в переважній меншості. З історії ми знаємо, що з фашизмом розмовляти доводиться тільки з позиції сили, тому що ні люди, які отримали в таких країнах владу, ні одурманений ними народ не в змозі самостійно звернути з дороги війни, на якій вони виявляються, не до кінця усвідомлюючи те, наскільки згубна і небезпечна ця дорога, насамперед - для них самих.

До цього в цілому скептичного полотна слід додати кілька обнадійливих мазків. Ідеологія, заснована на ненависті і домінуванні одного народу над іншим (наприклад, росіян над "убогими" українцями, за висловом відомого російського актора Олега Табакова), у сучасному світі приречена на поразку. Убогим зрештою опинявся саме фашизм, який несе смерть, а тому не має майбутнього. Чим швидше Росія усвідомлює, що вона не велика, а звичайна держава зі своїм не великим, а звичайним народом, тим нижче виявиться ціна за відмову від чергового "сну золотого", в який занурилася Росія ".

Як повідомляв "Обозреватель", російський політолог і економіст Владислав Іноземцев вважає, що ідеал нинішньої російської еліти - фашистська корпоративна держава а-ля Муссоліні рубежу 1920-х і 1930-х років.