Людина на всі часи

У Венесуелі помер Уго Чавес. Фігура яскрава, одіозна, харизматична і точно - найвідоміша за кордоном з часів заснування латиноамериканської держави.

Смерть Уго Чавеса, який помер від раку в другій половині дні 5 березня, змусить усі венесуельського суспільство навчитися жити по-новому. І хоча у Венесуелі військові вже поспішно присягнули на вірність віце-президенту країни Ніколасу Мадуро, говорити про спадкоємність влади в країні поки що передчасно. Нові президентські вибори у Венесуелі пройдуть через 30 днів, і далеко не факт, що Мадуро зможе на них перемогти представника опозиції, яким, напевно, знову стане Енріке Капрілес-Радонський. У зовнішньому світі вже почалася "битва за Венесуелу", а в самій країні оголошено 7-денний траур.

Як все починалося

Вперше ім'я якогось підполковника десантних військ Уго Чавеса в міжнародних зведеннях прозвучало в лютому 1992 року, коли під його керівництвом майже тисяча солдатів і офіцерів спробувала здійснити державний переворот. Все закінчилося дводенними кровопролитними боями і придушенням заколоту путчистів з арештом головного змовника. Уго Чавес потрапив до в'язниці, однак тут же став іконою в народних масах. Та й незмінний червоний берет десантника дуже здорово асоціював підполковника Чавеса з іншого іконою латиноамериканського світу - Че Геварою. І хоча в зовнішньому світі заколот якогось там "торкнутого" десантника залишився практично непоміченим - вся планета міркувала, куди подівся Радянський Союз і що тепер буде на його місці - в самій Венесуелі вже почалася нова ера "соціальної справедливості".

Велика перемога

Чавесу пощастило вийти з в'язниці вже через два роки відсидки. Колишньому президенту країни Карлосу Пересу, проти якого і відбувався лютневий путч 1992 року, було оголошено імпічмент, і президент в останній момент встиг втекти до США.

У Венесуелі був обраний старенький (78 років!) Президент Рафаель Кальдера, який перший раз президентом країни обирався ще в стародавньому 1969 році. Кальдера тут же підписав помилування Чавесу, але очевидно було, що чинний президент в силу свого віку був тимчасовим правителем, і в країні все 4 роки його правління йшла бурхлива передвиборча гонка. Всі ці чотири роки Чавес активно шукав свою нішу, відвідував Кубу, налагодив персональні дружні стосунки з Каддафі і Хусейном, закликав Штати повернути на історичну батьківщину Переса. І разом з тим створив свою лівацько-популістську партію, яка на чолі коаліції лівих сил змогла взяти третину голосів на парламентських виборах.

За цим успіхом тут же послідувала перемога і на президентських виборах 1998 року, на яких Чавес взяв 55% голосів, обійшовши впевнено представника правих Енріке Ремера. Проте вже вибори 1998 року показали, що Венесуела знаходиться в жорсткій соціально-ідеологічної конфронтації. Чавес це розумів, і щоб у майбутньому не опинитися на місці екс-президента Переса, в стислі терміни провів конституційну реформу "під себе". У 2000-му році він знову переобрався на президентських виборах. Тільки вже з принципово іншими повноваженнями.

Герой нашого часу

Як не дивно, але "президент Чавес" міг вже закінчитися в 2002 році. Його неврівноважена соціальна та економічна політика призвела до затяжної кризи і масовим стачкам. Страйкували нафтовики, страйкувала опозиція, сам президент спротивився навіть верхівці військових, і все закінчилося тим, що його у квітні 2002 року заарештували, оголосили позбавленим влади і вивезли в ув'язнення на острів. Військовий переворот тут же підтримав на зовнішній арені Вашингтон, і здавалося, що Чавес в цей раз у в'язниці виявиться на дуже довгий час.

Також дивіться фоторепортаж Уго Чавес: шлях президента

Але несподівано поваленого президента підтримали бідняки, які сотнями тисяч вийшли на вулиці на підтримку Чавеса. І також несподівано Чавеса підтримала вся низова структура армії, яка пам'ятала бравого підполковника-путчиста, що взяв на себе одного відповідальність за переворот 1992 року.

У Венесуелі стався саме той випадок, коли народ буквально вніс Чавеса назад в президентський палац. І саме з 2002 року і з'явився той "апгрейденний" Уго Чавес, якого запам'ятав весь світ затятим антиамериканістом.

Уго Чавес і президент Ірану Махмуд Ахмадінежад

Уго став демонстративно відвідувати країни, які в "пристойному світовому співтоваристві" прийнято було обходити стороною - Іран, Ірак (часів Саддама Хусейна), Болівію, Кубу, Білорусію ...

Уго Чавес з лівійським лідером Муаммаром Каддафі

Саме при Чавесе почався потужний військово-технічне співробітництво з Росією, яке дуже здорово дратувало США. У 2008 році Венесуелу відвідали "з дружнім візитом" два стратегічні бомбардувальники Ту-160, а захід військових кораблів РФ в територіальні води Венесуели і зовсім стало буденним явищем.

Встиг стати Уго Чавес і "липшим другом" ще однієї одіозної фігури сучасності - Олександра Лукашенка.

Що буде тепер

Смерть Чавеса, безумовно, змінить Венесуелу. Навіть якщо на президентських виборах переможе умовно наступник Уго Чавеса, навряд чи Мадуро виявиться таким же параноїдальним антиамериканістом.

Якийсь час по інерції курс Чавеса напевно продовжиться, але цілком імовірно, що в країні почнуться зміни. У першу чергу слід говорити про перегляд націоналізації зразка 2007 року, коли з венесуельського ринку були виведені американські нафтові компанії, мексиканські виробники цементу та італійські металурги.

У країні може початися виток великої приватизації, і для міжнародних представників важливо, хто до Венесуели зможе зайти першим.

Знизиться в країні також і градус політичного протистояння. Світова спільнота визнає Мадуро тільки в тому випадку, якщо він відмовиться від ідеї бути "довічним президентом". У Латинській Америці бути диктатором можна тільки за умови наявності потужної особистої харизми. У Ніколаса Мадуро, який провів 10 років за спиною Чавеса, такий харизми апріорі не є. А це означає, що якщо щось піде "не так" всередині країни, екзальтовані натовпу венесуельців НЕ будуть звільняти Мадуро з в'язниці, як це сталося з Чавесом в 2002-му. У кожному разі, венесуельської політичній еліті тепер потрібно буде вчитися жити без Уго Чавеса.

Фото: ЕРА / Оглядач