Блог | Війна як полігон: що отримує КНДР від участі у російській агресії
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
КНДР дедалі глибше входить у війну росії проти України. І це вже далеко не тільки снаряди...
Президент Володимир Зеленський заявив, що ухвалено рішення про розміщення на території росії від 30 до 50 тисяч військовослужбовців КНДР. Тут важливе уточнення: незалежного підтвердження саме цієї цифри поки немає. Але загальна тенденція сумнівів уже практично не залишає – Пхеньян перетворюється на повноцінного військового союзника москви.
У 2024 році КНДР направила до росії приблизно 14–15 тисяч військових, які брали участь у боях у Курській області. Навесні 2025 року і москва, і Пхеньян офіційно визнали їхню участь. За українськими даними, на початок серпня близько 9,5 тисяч північнокорейських військових залишалися на Курщині. Окремо заявлялося про направлення тисячі саперів і п'яти тисяч військових будівельників.
Але найбільш небезпечний елемент – уже не тільки жива сила.
Українська розвідка повідомила про розгортання у Воронезькій області північнокорейського ракетного підрозділу чисельністю близько 90 військових. Йдеться про можливе оснащення шістьма пусковими установками та до 120 балістичних ракет. За даними Reuters, щонайменше 40 ракет уже було передано росії. А 11 серпня Зеленський заявив, що під час удару по Запоріжжю росія знову використала північнокорейські балістичні ракети.
Масштаби постачання боєприпасів ще показовіші. КНДР передала росії мільйони артилерійських і мінометних боєприпасів. Українські посадовці оцінювали північнокорейську частку приблизно у половину боєприпасів, необхідних російським військам на фронті. За даними української розвідки, лише до початку 2025 року було поставлено близько 4 млн артилерійських снарядів та 148 балістичних ракет KN-23/KN-24.
Але для мене головне навіть не це.
КНДР отримує від цієї війни те, чого неможливо придбати за гроші, – досвід сучасної високоінтенсивної війни. Її військові вивчають застосування дронів, РЕБ, артилерії, розвідки й управління на реальному полі бою. Конструктори отримують унікальний зворотний зв'язок щодо ефективності ракет і боєприпасів проти сучасних систем захисту. Американське командування в Південній Кореї вже прямо визнає: північнокорейські військові повертаються додому з бойовими уроками, отриманими в Україні, – і це змінює військові можливості КНДР.
Натомість Пхеньян може отримувати від росії валюту, енергоносії, економічну підтримку, технічну допомогу та доступ до військових технологій. Тому це вже не ситуативний бартер "снаряди в обмін на гроші", а формування довгострокового військово-технологічного союзу. Його політичним фундаментом став договір про всеосяжне стратегічне партнерство, підписаний путіним і Кім Чен Ином у 2024 році.
Якщо інформація про нові 30–50 тисяч військових підтвердиться, це означатиме якісно інший масштаб участі КНДР. Причому зовсім не обов'язково, що всі вони підуть безпосередньо на український фронт. Частина може виконувати охоронні, інженерні та логістичні завдання на території росії, тим самим вивільняючи російські підрозділи для бойових дій.
Отже, Північна Корея вже не просто "допомагає росії". Вона де-факто стає системним військовим співучасником війни – людьми, ракетами, артилерією і власними військовими підрозділами.
І паралельно використовує війну проти України як полігон для модернізації власної армії.
Саме це, на мою думку, є одним із найнебезпечніших наслідків затягування війни: Україна стає полем, де авторитарні режими не лише воюють проти нас, а й обмінюються зброєю, технологіями та бойовим досвідом, готуючись до наступних конфліктів.
