Блог | Пірат без моря, або Про порожні погрози Кремля
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Україна продовжує знищувати Чорноморський флот. Тепер у Новоросійську. Путін погрожує захоплювати європейські кораблі скрізь, де їх знайде. У Росії виявився народ, здатний до силового опору. І це не росіяни.
Україна продовжує добивати Чорноморський флот – тепер уже в Новоросійську. За попередніми даними вчорашньої атаки морських дронів Збройних сил України на Новоросійськ, можна досить впевнено стверджувати, що пошкоджено фрегати "Адмірал Макаров" та "Адмірал Ессен", пошкоджено малий ракетний корабель, патрульний корабель "Василь Биков", а також тральщик і розвідувальний корабель.
Крім того, через удари по магістральних трубопроводах холодного водопостачання міста було повністю припинено подачу води. Загалом, війна приходить у рідну гавань, як у таких випадках кажуть.
І в цьому зв’язку дуже характерною, мабуть, є головна сьогоднішня новина, яку я хотів би з вами обговорити: Путін збирається стати володаркою морів, ну а конкретно – піратом.
Оскільки Європа продовжує реалізовувати свій план щодо перешкоджання роботі тіньового флоту Росії, оскільки Євросоюз намагається затримувати російські танкери тіньового флоту, Путін зустрівся з керівництвом Тихоокеанського флоту. Ну, що залишилося? Балтійський флот, Тихоокеанський флот – загалом, залишилося небагато з того, що ще плаває.
І ось він зажадав "дзеркально" відповідати на спроби затримання тіньових суден. Його, звісно, дуже підтримав командувач Тихоокеанського флоту Віктор Ліїна, який сказав, що питань немає: ми тут провели аналіз і готові до дзеркальних відповідей.
Що це за аналіз – сказати досить складно. Путін цілком справедливо турбується за свій тіньовий флот, бо те, що відбувається, фактично дуже серйозно вдарить по гаманцю Кремля. Європейський Союз і Велика Британія з початку року затримали п’ять російських танкерів тіньового флоту.
І хоча військові, як завжди, брешуть Путіну, що Росія має сили затримувати іноземні кораблі, а Путін широко обіцяє захоплювати європейські судна – причому не тільки в тих акваторіях, де будуть вжиті заходи проти російського флоту, а й усюди, де їх знайдуть, – занепокоєння Путіна зрозуміле. Через тіньовий флот перевозилося 54% усього нафтового експорту Росії.
Тепер давайте розглянемо можливості. У Путіна немає жодних шансів дати симетричну чи асиметричну відповідь країнам Європи у разі нових затримань суден тіньового флоту Росії.
Справа в тому, що сама структура логістики, самі маршрути руху суден, які перевозять російську сиру нафту або скраплений газ, такі, що тіньовий флот, по-перше, плаває під чужими прапорами, а по-друге, проходить через води, які контролюються країнами, що Росія називає недружніми або ворожими.
Це Балтійське море, яке вже називають внутрішнім морем НАТО. Це Ла-Манш і Середземне море, які повністю контролюються флотами НАТО. Нарешті, якщо вже на те пішло, є ще флот Сполучених Штатів Америки, який перебуває практично скрізь – в Атлантиці, на Тихому океані, у Середземному морі.
Російські судна можуть пересуватися хіба що по Каспійському морю, і то досить обережно. Тому жодних шансів пройти до порту призначення, оминаючи зону відповідальності ворожих держав, у Росії немає.
Жодної симетрії щодо європейських суден не існує, бо де, в принципі, європейські чи взагалі західні судна, включаючи судна Сполучених Штатів Америки та інших країн, які перевозять вуглеводні, можуть зіткнутися з російським флотом? Де взагалі Росія на морі щось контролює? Напевно, і тут мені потрібні підказки експерта, можна сказати, що це Кронштадт. Кронштадт, найімовірніше, може становити якусь небезпеку для європейських суден. Але навіщо європейським суднам пропливати повз Кронштадт – зрозуміти неможливо.
Що може зробити Путін, щоб відповісти дзеркально або асиметрично? Можна намагатися здійснювати диверсії. Можна одягнути якихось розвідників у костюми для підводного полювання – наприклад, того самого Лугового чи ще когось. Або Рогозіна теж одягнути в такий костюм і відправити на диверсійну атаку. Жодних інших шансів не існує.
Насправді всі ці погрози виглядають дуже смішно. Заява командувача Тихоокеанського флоту виглядає безглуздо. Незрозуміло, кого це може налякати. Мабуть, це звичайна спроба залякати європейських лідерів. Відверто кажучи, не думаю, що хтось із європейських лідерів настільки не володіє інформацією, що у нього немає карти, що його заблокували в Google і він не може переглянути реальні маршрути російських та європейських суден. Тому я думаю, що піратська кар’єра Володимира Путіна закінчиться, не розпочавшись.
Є ще одна новина – щоправда, не сьогоднішня, а вчорашня, – яка розбурхує уми. Оскільки я заздалегідь переглянув запитання, бачу, що й серед тих, хто їх поставив, є люди, які не те щоб стурбовані, а зацікавлені цією новиною. А саме: у Росії виявився народ, здатний до силового опору.
І ви знаєте, цей народ – не росіяни. Мабуть, єдині, хто сьогодні здатний у Росії влаштовувати протести, причому протести силового характеру, чинити опір поліції, – це китайські робітники.
Подія сталася 9 серпня, але це все одно важлива подія. Йдеться про бунт на будівництві Балтійського газохімічного комплексу в Ленінградській області, де понад тисячу китайських будівельників відбили свого колегу у поліцейських.
Історія питання надзвичайно проста. Об’єкт зводиться китайською компанією, і будівництво здійснюють китайські робітники. Конфлікт стався між керівництвом компанії та одним із робітників, якому затримали виплату. Можливо, не тільки йому, але конфлікт стався саме з цим робітником.
Керівництво компанії викликало поліцію. Поліція затримала "скандаліста". Але виїхати за межі будівельного майданчика не вдалося: приблизно тисяча робітників оточила поліцейських і відбила свого колегу. Ось така історія.
З цього приводу виникає питання: а що ж це таке? Китайці можуть, а росіяни – ні? Мені здається, досить очевидно, що китайці, по-перше, опинилися в конфлікті між китайським підприємцем і китайським робітником. По-друге, китайці почуваються в Росії досить впевнено. Не те щоб зовсім як господарі, але досить вільно.
Вони розуміють, що за ними стоїть потужна країна. Вони розуміють, що відносини між Китаєм і Росією – це нерівноправні відносини. І тому вони відчувають захист своєї держави. І, що найважливіше, це розуміють і відчувають поліцейські. Тому китайці поводяться в Росії досить впевнено – на відміну від росіян.
Китайці почуваються вільно в Росії, а росіяни почуваються в Росії підневільними, скажімо так, залежними. Ось така своєрідна історія з тим, хто, виявляється, може протестувати на території Росії.
Якою буде подальша доля Росії в умовах, коли китайці тут почуваються господарями, а росіяни – у кращому разі гостями, сказати досить складно. Поживемо, якщо доживемо.
