Красунчик Жест

Десь у Французькій Західній колоніальної Африці. Загін Іноземного легіону під'їжджає до пустельному форту і застає жахливе видовище - абсолютно всі бійці мертві, при цьому всі тіла притулені до амбразурам, зображуючи здалеку собою нібито живих солдатів ... Так починається досить яскравий мілітаристсько-пригодницький фільм 1939 "Красунчик Жест" з Гері Купером в головній ролі. І хоча фільм зняли американці, замовлення у фільму був гранично європейський, і виражався він в пекучої ностальгії за тим "славним" часів колоніальної епохи кінця XIX сторіччя. Особливо ця ностальгія спливла напередодні Другої світової, коли всі усталені цінності летіли шкереберть, і сама Франції як країна (хай і не на тривалий час) незабаром перестала існувати. Тому й з'являлися один за іншим за нашими мірками зовсім неполіткоректні киношки, на кшталт "Гангу Дін", "Чотири пера" або згаданого вже "Красеня Жесту".

Бойові дії Франції у своїй колишній колонії Малі - це не що інше, як відгомін тієї ностальгії за "великій країні". Тому що знайти якісь предметні доводи, чому французи "раптом" активізувалися, досить складно. Так, Малі є великим світовим добувачем золота (3-й показник по Африці). Однак не Франція є основним його покупцем, а Китай і навіть Таїланд. Але для Франції потрібна своя персональна майданчик для "войнушки", де вона може задовольняти свої амбіції, доводячи самій собі свою псевдоважность у прийнятті геополітичних рішень.

Костьольна ситуації в Малі напередодні французького "визволення", то там події набули кілька трагікомічний характер (наскільки комічною взагалі може бути ситуація, коли гинуть сотні людей). Навесні минулого року племена туарегів, яких всю їх напівкочове життя центральні влади в Бамако, м'яко кажучи, гнобили, відчувши слабину влади, оголосили про свою незалежність. І створили на північному сході країни велике пасовище-країну Азавад. А у військовому плані допомогли відбитися від урядових військ туарегам місцеві ж араби-ісламісти. І як тільки Азавад став за фактом реальністю - у містах влада перейшла до ісламістів, а туарегів разом з їх верблюдами відправили кочувати в пустелю. В результаті Азавад став ісламістської базою дуже близькою до "Аль-Каїді", а туарегів традиційно "кинули" (спочатку це були колоністи-французи, потім негри з півдня Малі, а тепер араби).

Однак незабаром ісламісти на півночі країни відзначили, що і. о. президента країни Діонкунда Траоре - це така собі різновид нашого Віктора Ющенка (тільки дуже темна різновид), і на цьому тижні направили війська в бік Бамако. По дорозі ісламісти захопили стратегічно важливе місто Мопті, і з такими темпами просування, вони (ісламісти) могли вже через півмісяця захопити всю країну. Власне, тому французи та активізувалися, почавши повітряні бомбардування колон ісламістів. Інша справа, на що реально розраховують французи в цій війні?

Франсуа Олланд вже приміряв на себе роль Красеня Жесту, загадково повідомивши світовій спільноті, що "французькі війська, дійсно, беруть участь у військовій операції в Малі". Але вже зараз очевидно, що участь Франції у війні обмежується виключно повітряними бомбардуваннями (власне, те ж, що і було в Лівії). Британія свою участь у війні і зовсім позначила відправкою в Малі тільки двох транспортних літаків - їй поки що з головою вистачає шести сотень загиблих солдатів в іракській і афганській кампаніях. А ось армія самого Малі, м'яко кажучи, знаходиться не в тому стані, щоб вибити ісламістів з усієї території країни. І тому заяву Красеня Олланда про те, що "бойова операція триватиме пару тижнів", є ні чим іншим, як блефом. ООН зможе розгорнути африканські контингенти в країні не раніше вересня, та й кваліфікація цих "миротворців" вже перевірена в Сомалі, Кенії, ДР Конго, Ліберії та Кот-д'Івуарі - вони навіть себе не в змозі захистити. Але і бомбити ісламістів французькі ВПС нескінченно теж не зможуть. Вірніше зможуть, але це платникам податків буде обходитися близько 30 мільйонів доларів на день. Це якщо скромно бомбити. Як приклад варто привести недавню війну коаліції військ НАТО проти Лівії Каддафі. За перші 100 днів війни, союзники (США, Британія і Франція) в цілому витратили 1,16 млрд. доларів США. Ось тільки тоді 70% витрат взяли на себе Штати, а Франція сьогодні в гордій самоті.

Ну і не варто забувати внутрішнє соціально-політичне становище Франції. А воно сьогодні таке, що нового не те що Алжиру, а просто якийсь тривалою бомбардування без видимих ??переможних ефектів, Олланду ніхто не пробачить. Особливо на тлі провалу спецоперації в Сомалі.