Експерт: настала епоха глобальних землетрусів
Землетруси, що сталася 26 грудня 2004 року та 28 березня 2005 поблизу індонезійського острова Суматра, входять до десятки найсильніших за останні 100 років.
Енергія, що виділилася при землетрусі 26 грудня 2004, приблизно дорівнює енергії всього світового запасу ядерної зброї або щорічного світового споживання енергії.
Попередній період глобальної активізації сейсмічної активності спостерігався на рубежі 19-го - 20-го століть (точні оцінки неможливі через відсутність у той час глобальних інструментальних спостережень). У період з 1965 аж до кінця 2004 року не було зареєстровано і жодного землетрусу аналогічного стався в Індонезії.
Так що ж, ми є свідками нового періоду глобальної сейсмічної активізації?
Так, саме такої точки зору дотримуються багато російські вчені ..
Де можуть відбутися землетрусу?
Найбільш ймовірні місця можливого виникнення найсильніших землетрусів зосереджені на Тихоокеанському сейсмічному поясі, що проходить по межі океану. У кілька разів рідше такі землетруси відбуваються на Середземноморському поясі, що пролягає від островів Зеленого Мису через Португалію, Середземне і Чорне моря до Малої Азії, Гімалаям і Індонезії з бічною гілкою в бік Центрального Китаю. Але саме тут, в силу великої щільності населення, наслідки таких землетрусів зазвичай виявляються катастрофічними. Приклад тому Тангшанское землетрус 1976 року народження, Суматрінское 2004 року, що забрали життя від 50 тисяч до 1 млн. чоловік.
Серед аналогічних катастроф на Тихоокеанському поясі відома лише трагедія 1923 р. в Токіо, коли загинуло близько 150 тис. чоловік.
У Росії найбільш схильним високому сейсмічного ризику є Курило-Камчатський регіон. Тут цілком можливі землетруси рівні за силою Суматрінскому землетрусу 2004 Наприклад, землетрус 1952 на південь від Камчатки входить до п'ятірки найсильніших за останні 100 років. Серед інших сейсмонебезпечних районів Росії - Північний Кавказ, Байкал, Алтай і Саяни, але в цих регіонах навряд чи можливі землетруси з магнітудою вище 6.5.
Слід зазначити, що з точки зору можливих наслідків небезпеку становлять не тільки, а іноді і не стільки сильні землетруси, з магнітудою 8.5 і вище. Якщо епіцентр землетрусу істотно меншої сили розташований поблизу великих міст, то збиток від нього може виявитися катастрофічним. Так Тангшанское землетрус 1976 р. в Китаї мав магнітуду 7.6, але це була найбільша катастрофа 20-го сторіччя. Тільки за офіційними даними кількість жертв склала 255 тис. осіб, неофіційні оцінки як мінімум удвічі більше. При цьому найсильніше відоме землетрус - Чілійський 1960 р. з магнітудою 9.5, яке аналогічно землетрусу 26 грудня 2004 р. викликав потужне цунамі, - не входить навіть до тридцятки найбільш кривавих катастроф.
А чи можна передбачати землетруси?
У Росії, крім проведення захисних антисейсмічних заходів, не припинялися і активні дослідження з прогнозу землетрусів. Одним з провідних наукових центрів цього напрямку є Міжнародний інститут теорії прогнозу землетрусів і математичної геофізики Російської академії наук (МІТП РАН), заснований і довгий час очолюваний академіком Володимиром Кейліс-Борок. Вченим цього інституту вдалося довести принципову можливість прогнозу землетрусів. До речі, дослідження проводилися спільно з американськими колегами.
В останні роки група вчених з МІТП РАН і Каліфорнійського університету в Лос Анжелесі під керівництвом академіка Володимира Кейліс-Борок розробила нову методику, істотно збільшує точність прогнозів землетрусів. Істотно скорочено в середньому частка помилкових тривог. Більш точно визначається ймовірність сильного землетрусу. Два прогнозу вже в точності підтвердилися: це землетрус поблизу о-ва Хоккайдо, Японія, 25 вересня 2003 р. і землетрус в Центральній Каліфорнії 22 грудня 2003. Обидва землетруси були передбачені приблизно за 6 місяців. З невеликими застереженнями успішними виявилися також прогнози землетрусу на кордоні Словенії та Австрії (12 липня 2004,) і серії землетрусів в Японії у вересні-жовтні 2004 р. Поки ще рано робити остаточні висновки щодо цієї методики, потрібні додаткові її підтвердження. Але один висновок можна зробити вже зараз. Очевидно, що гряде серйозний прорив у вирішенні проблеми прогнозу землетрусів.
ПЕТРО Шебалін, вчений секретар Міжнародного інституту теорії прогнозу землетрусів і математичної геофізики РАН, доктор фізико-математичних наук