Чи зможе Китай розв'язати Третю світову війну?

На минулому тижні Стокгольмський інститут дослідження проблем світу (SIPRI) оновив свою щорічну базу даних про військові витрати країн планети, а також про їх експортно-імпортних показниках з озброєнь. Особливе місце в цих даних зайняв Китай , для якої минулий 2012 став вкрай вдалим у сфері ВПК. По-перше, Китай вперше у своїй історії увійшов у світову п'ятірку найбільших країн-експортерів, потіснивши Великобританію. А по-друге, оборонні витрати Китаю на поточний 2013 складуть 114 мільярдів доларів, що є вже другим показником у світі, після США. Таким чином, Китай, добившись за останні 20 років колосальних успіхів в економіці, увійшовши в статус наддержави, тепер свої позиції намагається закріпити і за допомогою військової потужності.

Успіхи китайського ВПК поки що на світовому ринку, незважаючи на істотний прорив останніх років, виглядають все ще скромно. Ті 5%, які Китай займає зараз на світовому ринку експорту озброєння, здобуті за останні 4 роки завдяки гігантським контрактами з Пакистаном. З 11,4 млрд дол військових контрактів, зароблених Пекіном в 2008-2012 роках, 55% припадають на Ісламабад. Більше того, міжнародні фахівці відзначають, що величезна частина китайської військової продукції - це не дуже тонке копіювання закордонної техніки (в основному, російського виробництва). Хоча останнім часом на світовий ринок стали надходити і китайські клони західних зразків військової техніки, наприклад, американських "Хаммерів" чи європейських вертольотів "Тайгер". Та й що знаходиться в розробці перспективний винищувач п'ятого покоління J-31 зовні дуже сильно схожий на американський F-22.

Однак китайське копіювання б'є фінансово не тільки правовласників авторських технологій. Це ще й питання геополітичної площини. Сьогодні Китай активно виходить на ринки, які з певних причин (часто, політичним) закриті для західних виробників. Той же Пакистан, М'янма і Венесуела активно закуповують новітні види озброєння у Китаю, яке якщо й поступається в якості західним аналогам, то несуттєво. А ось про ціну цього вже не можна сказати. Наприклад, основний бойовий танк Китаю "Тип-99" (заводський індекс ZTZ-99) - це копія радянських Т-72, ??Т-80 і Т-90 (до речі, двигуни і трансмісія спочатку Китаєм закуповувалися в Україні, а потім раптом у китайській боку з'явився "свій" двигун). При цьому ціна "дев'яносто дев'ятого", який в Китаї вважається досить дорогим, приблизно складає 2,5 млн дол США за одиницю. Аналогічний танк російського виробництва Т-90 стоїть на мільйон доларів більше.

Але крім самого запозичення, Китай сьогодні розвиває і перспективні види озброєння власного виробництва. Вже сьогодні Китай оголосив про розробку перспективного авіаносця, а також компактного ядерного реактора для надводних кораблів. У цьому напрямку Китай також може дякувати Україні. Купивши у нашої країни в якості брухту побудований на 80% авіаносець "Варяг", Китай вже в 2011 році почав добудову його як авіаносця "Ши Лан". А до 2020 року в Китаї планується збільшити кількість авіаносців до 4.

авіаносець Ши Лан, колишній Варяг

Вражають і темпи зростання оборонних витрат КНР. Щорічно вони збільшуються в середньому на 11%, і вже до 2015 року за прогнозами повинні перевищити 250 млрд дол США. Всього ж до 2020 року Китай планує витратити на переозброєння своєї армії близько 800 млрд дол Сума астрономічна. Не дивно, що Вашингтон в 2012 році прийняв рішення суттєво посилити тихоокеанську угруповання ВМВ за рахунок переведення частини морських з'єднань з Атлантики, чого не траплялося з часів закінчення Другої світової війни. Це ж підтверджує і будівництво Штатами нової військово-морської бази в районі австралійського Дарвіна.

Своєю думкою з "Обозревателем" з приводу перспектив розвитку військового потенціалу Китаю поділився військовий аналітик російського журналу "Військово-політичний кур'єр", капітан другого рангу в запасі Олексій Самсонов.

Китай все більше тіснить Росію з світового оборонного ринку. Є побоювання, що позиції надалі будуть тільки губитися?

Китай тіснить не тільки Росію. Свого "постійного клієнта" на ринках Латинської Америки, Африки та Близького Сходу втрачають також європейські виробники та США. Так що ВПК Китаю - це не тільки прямий конкурент нашим виробникам. А що стосується перспектив російського ВПК, то хочу сказати, що ми хоч і пережили 90-ті на радянському потенціалі, сьогодні у Росії все в порядку, принаймні, в плані фінансування. І головну конкуренцію нашому ВПК сьогодні складає все ж не Китай, а США.

Так, але більшість виробів військової техніки Китаю пов'язані всі ж з російськими аналогами.

Це пов'язано з тим, що протягом останніх 20 років саме Китай для російської оборонки був головним партнером. Ми продавали в Китай практично всі види озброєння, а в 90-ті ще і технології. Американці, до речі, в цьому плані були завжди обережніші. Хоча багато технології, наприклад, виробництво авіаційних двигунів, Китай досі повномасштабно освоїти ще не може.

А які геополітичні загрози можуть виникнути з посиленням військової потужності КНР?

Найрізноманітніші. Подивіться, Захід зараз змушений скорочувати, більше того, значно скорочувати, витрати на оборону. Скорочує Німеччина, урізують на 10% США. А Китай в цей же час нарощує свої потужності. Тим самим мілітарізіруются весь азіатсько-тихоокеанський регіон. Змушена збільшувати свої військові закупівлі Індія, Філіппіни, В'єтнам. Індонезія буквально днями оголосила, що збільшує свій військовий бюджет на третину. І не забуваємо, що тут зосереджена маса обопільних територіальних претензій між різними країнами. Військове посилення Китаю явно додаткової стабільності регіону не принесе.

У кожному разі, Китай вже зараз намагається зробити якісний стрибок і значно скоротити своє військово-технічне відставання від Заходу та Росії. Видимі зрушення в цьому напрямку вже можна відчути буквально сьогодні. І вже якщо колись у світі повисне загроза нової Великої війни, на цей раз є всі передумови вважати, що початися вона може вже не в Європі.