Каддафі дуже багато знав про ЦРУ

НАТО визнає, що його літаки бомбили конвой, в якому Каддафі втік з міста Сирт, незадовго до того, як на землі його захопили повстанці. Але представники НАТО заперечують, що знали, що Каддафі був там. А ось це навряд. Адже зараз спливають цікаві факти про те, в якому щільному кільці американських і англійських спецслужб перебував лівійський диктатор-революціонер всі останні роки. І якою турботою Заходу був оточений.

Втім і сам лідер Лівііі все прекрасно бачив. Каддафі був людиною, яка занадто багато знав. Якби його взяли живим, то довелося б передавати бранця Міжнародному суду, який пред'явив би звинувачення йому, а також його синові Саїфу і зведеному брату і главі військовій розвідці Абдуллі Зенуссі - у злочинах проти людяності.

Уявіть, скільки шуму він би наробив в Гаазі. Звичайно, не обійшлося б без вигаданих історій і помилкових звинувачень. Але Каддафі майже напевно розповів би про свою міцну дружбу з французьким президентом Ніколя Саркозі і британським прем'єр-міністром Тоні Блером. Він розкрив би деталі співпраці його уряду із західними розвідками в боротьбі з тероризмом. Він також повідав би про спільну роботу з ЄС щодо обмеження міграції з лівійських берегів і про надання серйозних контрактів великим західним нафтовим і будівельним фірмам.

Так, він міг би багато розповісти, адже ця співпраця була масштабним. У війні проти джихадистів - а Каддафі був відданий цій боротьбі не менше, ніж Вашингтон, Париж або Лондон - зв'язки між лівійською розвідкою і ЦРУ були особливо міцними. Про це свідчать документи, здобуті дослідниками з організації Х'юман Райтс Вотч.

Далі більше: британські розвідники з МІ-6, вели ще більш тісну роботу з сімейством Каддафі. Як повідомила газета Гардіан, сер Марк Аллен, в той час глава антитерористичного підрозділу МІ-6, був ключовою фігурою з боку Заходу в секретних переговорах з Каддафі, метою яких було змусити Лівію відмовитися від програми зброї масового ураження. У тій статті також розповідається, як після невдалої спроби очолити МІ-6 у 2004 році, Аллен зайнявся приватною практикою і став старшим радником в консалтинговій групі Monitor.

Компанія отримувала божевільні гонорари від Каддафі за створення більш позитивного іміджу полковника у світі. Цим справа не обмежилася, заодно вони допомогли синові диктатора Саїфу (який був першим представником батька в переговорах з МІ-6) в його дослідженнях для аспірантури в Лондонській школі економіки. Крім того, Аллен був радником і у ВР, допомагаючи нафтовому гігантові укласти великі контракти в Лівії при режимі Каддафі.

Аллен був далеко не єдиним високопоставленим західним представником, задружіться з лівійським диктатором і його сім'єю. Ще недавно і британський і французький уряди зі шкіри пнулися, щоб вислужитися перед оновленим "шановним" Каддафі. Газета Дейлі Мейл надрукувала копію листа, який Тоні Блер, будучи прем'єр-міністром, написав Саїфу Каддафі, пропонуючи допомогти тому з дослідженнями для отримання докторського ступеня.

І під час прем'єрства Блера, і коли на зміну йому прийшов Гордон Браун, Британія агресивно проштовхувала угоди з продажу лівійському режиму військового обладнання, включаючи військові кораблі. У Лівію прямували представники елітних підрозділів ВПС, щоб допомогти силам Каддафі в розробці контртерористичних тактик. Але і Саркозі не залишався осторонь. До жаху навіть членів свого власного кабінету він запросив Каддафі в Париж в грудні 2007 року на рівні офіційного державного візиту. Результат - мільярдні контракти в Лівії виграли французькі фірми.

Якщо хто вже не пам'ятає: саме Саркозі був рушійною силою, натовської інтервенції (що проводилася нібито відповідно до мандатом Ради безпеки ООН для захисту цивільного населення Лівії від Каддафі і його сил згідно з новим оонівському принципом "відповідальності щодо захисту" (ОПЗ). З'ясувалося, що лівійська інтервенція грунтувалася на передумові, що, принаймні в Лівії, "відповідальність захищати" і зміна режиму це одне і те ж. Більш того, з самого початку військово-повітряної кампанії літаки НАТО неодноразово обирали в якості мети Каддафі, його синів та їхні родини . У розпал нальотів генерал сер Девід Річардс, командувач британською армією, витіювато сформулював завдання: хоча Каддафі і не є прямою метою НАТО, але "якщо так трапиться, що він буде в якомусь штабі або контрольному центрі, по якому вдарить НАТО, і він буде убитий, то це не буде суперечити правилам ". Деякі військові аналітики з самого початку стверджували, що НАТО насправді відчайдушно хоче вбити Каддафі. Їх підозри підтвердилися, коли конгресмен Майк Тернер процитував адмірала Семюела Локліара (командувача об'єднаним операційним командуванням НАТО в Неаполі ): сили НАТО дійсно вважають метою самого Каддафі.

Смерть Каддафі в результаті авіаудару стала б ідеальною кінцівкою "лівійського повстання". А зовсім не суд, - вже на ньому диктатор із задоволенням розповів би і про свою дружбу з людьми з держдепартаменту США, з визнаними демократичними вождями Франції і Великобританії, і про те, що ті отримували від лівійського одного. А якби ще прочинив покрив над натовськими спецслужбами ....