Вирок убивцям Нємцова: в Росії назвали головні протиріччя в справі

"Слідство закінчено, забудьте". Назва старого італійського кіно про мафію якнайкраще характеризує вирок вбивцям російського опозиціонера Бориса Нємцова.

Про це пише в коментарі для DW російський журналіст і блогер Костянтин Єггерт.

Громадськості пропонується забути про багато що. По-перше, про повне безсилля (або небажання) слідчих органів знайти і допитати передбачуваного організатора злочину - Руслана Мухудінова. По-друге, про повну нездатність (або знову ж небажання) щось з'ясувати з приводу замовників вбивства опозиційного політика.

По-третє, пропонується забути про всі дивацтва, пов'язані з розслідуванням (відсутність записів із частини камер спостереження, незрозуміла свобода дій вбивць в одному із найбільш серйозно охоронюваних, переглядових і прослуховуваних місць Росії). По-четверте - і це головне - про наспіх нав'язану публіці причину вбивства, нібито пов'язану з висловлюваннями Нємцова на підтримку журналістів французького сатиричного тижневика "Шарлі Ебдо".

Читайте: Вбивство Нємцова: в телефоні звинуваченого знайшли дивне фото

Протиріччя в процесі

Давайте згадаємо обставини справи. Кілька людей, які офіційно перебувають або незадовго до цього перебували в офіційній же силовій структурі, протягом досить тривалого часу ретельно готують вбивство одного з найвідоміших політиків країни. Це відбувається на очах у численних спецслужб, які всі пересування цього політика ретельно відстежують у силу його опозиційності. Потім вони реалізують план вбивства за декілька сотень метрів від офіційної резиденції голови держави. Їх ловлять. Виникають підозри про те, що замовники вбивства - найближчі родичі одного з найбільших регіональних керівників країни.

Однак чутки ці так і залишаються чутками. Замовників ніхто не шукає. Основною версією слідства дуже швидко стає та, яка майже повністю виключає політичний мотив вбивства, хоча саме опозиційною політичною активністю покійний і був відомий. Головний обвинувачений кілька разів змінює свідчення, говорить про тортури. Але ці деталі на процесі особливо не досліджують і суто неполітична версія злочину залишається головною. Вирок виявляється суворим, але не таким, як очікували. Перевірити, чи стануть засуджені його насправді відбувати, буде важко.

Читайте: Справа Нємцова: підозрювані звинуватили ФСБ в організації вбивства політика

Вирок вироку

Не вдаючись у деталі, скажу, що в період протестів 2011-2012 років я особисто зміг переконатися в тому, як щільно "опікали" Бориса Нємцова спецслужби. Я не вірю, що вони не помітили стеження за політиком, і тому не можу довіряти рішенням суду.

Відсутність у рішенні суду матеріалів про організаторів і, що ще важливіше, замовників вбивства колишнього російського губернатора, віце-прем'єра, депутата парламенту, співголови опозиційної партії і, нарешті, чинного депутата Ярославського законодавчих зборів - вирок вироком. Це не перший випадок, коли слідства успішно уникають помітні фігури, лояльні Кремлю. Так, новгородському губернатору Андрію Турчаку слідство не поставило жодного запитання у справі про побиття журналіста Олега Кашина.

Мабуть, вперше така велика кількість колишніх і чинних силовиків були задіяні в настільки масштабній операції із вистежування і вбивства однієї з найпомітніших публічних фігур Росії. І при цьому суду настільки нецікаво, хто їх підштовхнув до цих дій, направляв, фінансував, врешті-решт?! Навіть у справі про вбивство Анни Політковської не фігурувало так багато і таких скандальних подробиць.

Читайте: "Все ще попереду": в Росії озвучили прогноз щодо справи Нємцова

"Фігура умовчання"

У цій справі є гігантська "фігура умовчання". Скажімо прямо: якби мова не йшла про силовиків із Чечні, якби у зв'язку з убивством Нємцова не згадували імена найближчих соратників і навіть родичів Рамзана Кадирова, якби російська бюрократія і російське суспільство не знало про особливу довіру президента Путіна до Рамзана Кадирова, справа була б зовсім інакшою.

Справа Нємцова нагадала всій Росії: для Чечні діють особливі правила. Її поліціянти і співробітники спецслужб мають лише формальне ставлення до федеральних структур, чию форму вони носять. Рамзан Кадиров - лише формально один із голів російських регіонів. Чечня - лише формально частина Російської Федерації.

У реальності, чеченські силовики підкоряються тільки Рамзану Кадирову. Той, у свою чергу, є найбільш незалежним політиком у Росії, який підпорядковується тільки Володимиру Путіну. Кадиров - один із наймогутніших мусульманських лідерів у світі. Він недоступний, неосудний, він сам собі закон. Чеченська Республіка, безсумнівно, в якійсь мірі залежить від Росії, хоча б тому, що отримує кошти з федерального бюджету. Але це, мабуть, те небагато, що пов'язує її з рештою країни. У матеріалах журналістських розслідувань ми читаємо то про розправи з геями, то про безсудні розстріли, то про шаріатські заборони. Але публікації ці завжди закінчуються нічим. Їх зустрічають напористі спростування з Грозного, часто межують зі знущанням ("у нас геїв немає, а якби були, то з ними розібралися б їхні родичі") і красномовне мовчання влади федеральної.