Екс-тренер збірної України: колеги з Росії? Більше спілкуюся з друзями по київському клубу
Хокейна Україна живе сподіваннями квітневого Чемпіонату світу у дивізіоні А1. Зараз лишається трішки більше місяця до першого офіційного матчу збірної України на домашньому чемпіонаті, очікування це скрашене плей-офф УХЛ. Днями ХК "Кривбас" у третьому матчі півфінальної серії несподівано для багатьох здобув перемогу над чинними чемпіонами, чим змусив багатьох скептиків принишкнути, для нас це стало приводом поспілкуватися з головним тренером криворіжців, а в минулому і головним тренером збірної України Олександром Куликовим.
- Олександре Петровичу ваша серія з "Донбасом" зараз примусила сколихнутися хокейну громадськість. За рахунок чого вам вдалося здивувати вболівальників?
- Ви знаєте, по перше хочу сказати, що мені зараз дуже подобається те як працює наша команда. Хлопці дуже пристойно працюють, мені дійсно сподобалося, як ми грали і в третьому матчі і у інших матчах серії, за те ставлення до роботи, я хочу подякувати своїм гравцям. По-друге, у третій грі нам допомогло те чого не було у Дружківці – рідні вболівальники. Так як вболівають у Кривому Розі, дуже допомагає молодим хлопцям. Підтримка глядачів справила належний вплив.
- Проте уже наступну гру ви здобути не змогли.
- Не забувайте, що ми граємо з чинними чемпіонами, з дуже добре укомплектованою командою, у них 3 п’ятірки кандидатів до збірної, а наш склад дуже молодий. Нам бракує глибини складу, нам сильно завадили травми, адже зараз кожен з гравців у нас дуже важливий і втрата кожного важка для нас. "Донбас" має більш майстерних виконавців, вони чітко реалізовують більшість, вони нас переважають за своїм потенціалом. Хоча для нашої команди ці матчі дуже важливі та молодь, яка є у нас зараз отримує надзвичайний досвід, багато хлопців ніколи не грали у плей-офф, а тим більше з клубом рівня ХК Донбас. Вчора ми не забили нічого, без шайб виграти гру неможливо.
- По ходу сезону вам и довелося перетрусити склад, колектив втратив своїх лідерів, у якому стані клуб дійшов до плей-офф?
- Ви знаєте, нас залишили гравці, які відігравали важливу роль для нас, вони усі виконавці високого рівня, і зараз вони грають значні ролі у тих командах де опинилися у Білорусі, у Казахстані, Черненко ось грав за "генералів", Німенко виступає проти нас із Донбасом, усі вони нам дуже допомогли б, адже на їхнє місце ми взяли гравців молодих, за 2 місяці починаючи з 7 січня ми підтягнули трішки молодь, але бойового досвіду їй бракує. Я чесно скажу, не сумнівався, що ми займемо 3 місце у регулярці навіть з цим складом і відрив у нас був дуже хороший, але зараз 5-6 гравців з того складу було б чудово.
- Зміни у складі були позначені деякими скандальними заявами, скажіть у вас з гравцями лишилися хороші стосунки?
- Ви знаєте – це спорт і коли хлопці їхали сюди, вони усвідомлювали що не будуть тут грати 10 років, погано що це сталося посеред сезону, проте у мене з ними нормальні стосунки лишилися, ми спілкуємося, не можу сказати що це відбувається щодня, але я стежу і далі за ними, вони теж цікавляться, іноді зідзвонюємося із тими хто у Білорусі. Тобто людські стосунки у мене з ними нормальні лишилися.
- На початку серії ви були близькі до сенсаційної перемоги на виїзді, вели у гостях у третьому періоді 2:0, але упустили перемогу. Скажіть з цим складом переграти Донбасу Дружківці реально?
- Шанси є, хлопці побачили, що ми можемо перемагати чемпіонів у плей-офф, можливо ще долучиться дехто з травмованих, про це перед виїздом поспілкуємося з лікарем. Я скажу так, що ми усі дуже хочемо повернути серію в Кривий Ріг, ми усе зробимо, щоб зіграти вдома ще один матч!
- Як ви ставитесь до поїздок до Дружківки, від ковзанки менше 50 кілометрів до окупованих територій. Наскільки безпечно ви себе там почуваєте. Тим більше зараз йдуть сигнали про загострення ситуації.
- Усі команди туди їздили і ми теж, знаєте, жодних загроз нашій безпеці протягом сезону не було, там ми почуваємося достатньо нормально. Єдине що змінилося по ходу сезону, це те що стало більше блок-постів. Раніше ми їздили і був один такий великий пост, який ми проїжджали, зараз їх більше – це затягує дорогу, шлях до Дружківки і так не легкий, а тепер ми витрачаємо на нього понад 8 годин, але до цього слід ставитися із розумінням.
Читайте: Збірна США з хокею оголосила про бойкот домашнього чемпіонату світу: названа причина
- Яке враження на вас справляє Дружківка, місто не здається забутим?
- Ми особливо там не гуляємо, приїжджаємо виключно на ігри. Хотілося б відзначити, те що народ там ходить на ковзанку і потренуватися і повболівати. Ковзанка порожньою не стоїть. Зала завжди забита на кожному матчі. У Кривому Розі дуже добре ходять на хокей і у Дружківці теж, навіть не знаю де більше і там, і там забиті зали. Місто живе хокеєм, це дуже приємно, якби ХК "Донбас" грав десь у іншому місці їм було б важче. Зібрати вболівальників на невелику ковзанку не проблема, але грати зі своїми вболівальниками – це завжди краще, тому у них там хороша підтримка.
- До речі, хотів спитати чи спілкуєтеся ви із колегами з Росії? Чи виникали якісь непорозуміння з ними?
- Більше спілкуюся зі своїми друзями по "Соколу", які зараз працюють за кордоном, але я з ними відіграв 10 років, у нас був хороший дружний колектив, вітаємо один-одного. Я сам працював у Англії, українських фахівців багато і у Європі, і у Росії, в Угорщини, Німеччині, у Сєвєрсталі це уже значення не має з ними я підтримую стосунки, передзвонюємося. Шундров у Сочі, наприклад, Голубович, Шастін, з цими людьми у мене жодних непорозумінь немає.
- Ви багато віддали київському хокею, цей рік став історичним, жоден київський клуб не пройшов до трійки призерів? В чому парадокс, що хокей перебрався до провінційних міст, Дружківка, Кременчук, Кривий Ріг, Бровари, Біла Церква – це усе навіть не обласні центри?
- Як не прикро, але у Києві ковзанок майже не лишилося, навіть школа "Сокола" закрилася, а вона давала відміні кадри, багато вихованців грали в НХЛ і були там не на останніх ролях Житник, Христич, зараз для хокею катастрофічно не вистачає льоду, ті пару ковзанок невеликих де ще є хокей, я не вважаю виходом, коли виділяють час на 1-2 заняття на тиждень, для підготовки профі цього дуже мало і тренери їдуть туди де є лід. Так у Києві є АТЕК, але для такого великого міста цього замало. В Кривому Розі ковзанки хоч і невеликі, але для дітей льоду вистачає, у Білій Церкві теж є місце, для дітей, а у Києві немає, навіть Генерали грали у Броварах.
- "Кривбас" уже увійшов у топ-3 у свій перший сезон, які перспективи клубу, чи приживеться хокей Кривому Розі? Тут було дуже багато видів спорту: футбол, жіночий гандбол, жіноче регбі, баскетбол, але зараз не стало нічого крім хокею?
- Хотілося б аби у такому прекрасному місті хокей прижився, тут є дуже непогані хлопчики, їм необхідно бачити куди рости професійно. Я сподіваюся, що навіть за цей сезон ми навернули дітей хоч трохи до хокею. Я б дуже хотів щоб тут була команда, умови є непогані, лід є, прекрасні вболівальники, дитяча школа. Якщо команда виживе я буду дуже радий, але питання щодо майбутнього – це уже до керівництва.
- А з Вами, якісь розмови з приводу майбутнього сезону й існування клубу уже велися?
- Поки що жодних розмов не було, після закінчення сезону будемо говорити, зараз планувати щось бачите як важко, але я сподіваюся, що зустріч відбудеться і будемо говорити про усе. В Україні поки лише 3 команди, які можуть будувати хоч якісь плани: "Донбас", "Кременчук", "Білий Барс" решта команд на волосинці. Тому в Україні у мене зараз пропозицій на наступний сезон не має поки.
- Ви згадували про дитячу школу у Кривому Розі, а чи є перспективи того, що місцеві вихованці будуть виступати у ХК "Кривбас"?
- У нас багато молоді, але усі ці хлопці вони запрошені з інших міст, переважно з Харкова, є Максименко, Свищев, Ворона, є 98-го року народження хлопці. Сашка Александров 97 рік у них очі горять, молоді зараз проти Донбасу виходять, це крок вперед для них, це такий корисний досвід. Місцеві хлопці є дуже хороші, але вони ще діти, для них на такому рівні грати ще зарано, бо штовхатися з мужиками їм ще важко і травмонебезпечно, але 2-3 роки пройде і вони зможуть грати уже на дорослому рівні.
- Взагалі, у таких реаліях, коли нічого не зрозуміло з майбутнім клубів чи можна говорити про життєздатність УХЛ наскільки успішним став цей проект?
- Те що створили лігу, це однозначно на користь, вона мала відбутися, відновлювати і надолужувати завжди важко, чим більше не було б змагань, тим гірше. Рівень турніру не такий як хотілося б, конкуренції здорової бракує, є 2 серйозні команди, ми можливо, десь недалеко, намагалися вести боротьбу, але ситуація по ходу сезону помінялася і у нас, і у "генералів", я вважаю у них була хороша команда на початку сезону, але бачимо, що вони не дотягнули на цьому ж рівні.
Читайте: Юні хокеїсти влаштували скажену бійку у матчі: відеофакт
"Білий Барс" хороша команда, молода, вони дуже багато програли на початку і потім трішки не дотягнули до 4 найсильніших. В Харкові є дуже хороші дитячі школи, вони готують багато сильних хокеїстів, а от своєї команди дорослої ніяк не вдасться їм створити. Необхідно щоб було 6-8 конкурентних колективів, тоді турнір буде більш рівним, щоб не було відривів по 9-10 шайб. Я гадаю, що Ліга здатна розвиватися, є лід у Дніпрі, є лід у Одесі, сподіваюся що з’являться хороші команди. Я хотів би бачити Лігу сильнішою ніж та що зараз
- Поки виходить так, що команди грають між собою по 8 матчів, уже прекрасно знають одна-одну, передбачити підсумок боротьби дуже легко, можливо краще менше матчів?
- Ви розумієте, що чемпіонат не може тривати 3 місяці, цього замало для розвитку гравців, для їхнього зростання. Чемпіонат з 10 ігор користі не принесе. Ми й так граємо між собою, нам бракує міжнародних матчів, хоча б у Білорусі. От "Кременчук" хороший приклад, вони зараз мають хороше покоління хокеїстів, але вони ж грали дитячими командами з тими ж білорусами. Наприклад, "Кривбас" зіграв тільки 2 турніри перед сезоном. Нам необхідно більше грати. Це необхідно і для збірної України.
- До речі, уже незабаром у Києві Чемпіонату Світу з хокею, уже ця подія дуже активно піариться, які ваші очікування?
- Для мене це буде дуже цікавий турнір, думаю збірна складатиметься переважно з гравців "Донбасу" і "Кременчука", усі гравці прекрасно знайомі. Я впевнений що будуть і легіонери, то й же Міхнов може приїхати. Я дуже чекаю хорошої гри, щоб вболівальник побачив хороший хокей від усіх команд. Гадаю ті ж угорці, з якими ми стартуємо, приїдуть не просто так, зараз вони додали.
Я не так давно відвідував Дебрецен, там приділяють чималу увагу хокею там багато грає канадців, словаків інших. Гадаю, що головним нашим суперником буде збірна Казахстану, у них є клуб КХЛ, вони досвідчені на цьому рівні, але ми гратимемо вдома та й у нас гравців хорошого рівня достатньо, щоб виходити і грати: Шафаренко, Благой, молодий Лялька.
- Ви вважаєте вихід до еліти адекватним завданням для нашої збірної, для нинішнього її складу?
- Нам необхідно грати на вищому рівні, щоб рости, чим вище рівень, тим більше помітно, що необхідно виправляти, над чим працювати. Молодь так ніколи не виросте до рівня еліти, якщо не буде грати з чехами, фінами, росіянами.
- Але, вболівальник може відвернутися, якщо програватимемо елітним командам по 0:10?
- Рівня суперників боятися не треба, треба змагатися за більшу кількість матчів на найкращому рівні, кожен новий раз ми маємо ставати сильніше. Тільки так хлопці будуть рости.
- Є й інший шлях поступової підготовки команди, її підйому з прицілом на Олімпіаду-2022 наприклад?
- Програма така необхідна і ФХУ має займатися цим. Не так що просто провели чемпіонат закрили сезон і усе. У нас відчувається брак кваліфікованих тренерів, вони мають рости теж, необхідно їх відправляти по семінарах, лекціях, вони мають вчитися як у сучасних умовах правильно працювати. Має бути і програма розвитку збірної, і програма розвитку тренерських кадрів.
Читайте: Зірка російського хокею встановив вражаючий антирекорд в НХЛ
- Свого часу Ви теж були головним тренером збірної, завдання які існували і в 2013 році Ви виконали успішно, але потім відбулися зміни, чи хотіли б ще зануритися у роботу на рівні збірної?
- Я доволі довго працював з національною командою і як головний тренер, і як асистент у Богданова, і у молодіжній команді, були і перемоги, і досягнення і цю роботу, я завжди згадую із приємністю, але зараз у збірній працюють теж кваліфіковані тренери, які зможуть виконати поставлені завдання.
- Роль глядача на домашньому чемпіонаті у Києві вас задовольнить?
- Ходити буду, звісно цікаво буде дивитися вживу цей турнір в Україні. Впевнений що буде багато тренерів, багато скаутів буде з ким поспілкуватися і знову ж таки дуже хочу подивитися видовищний якісний хокей.