"Я натурально на*рав в штани". Мобилизованный журналист рассказал, что с ним сделали после правды про учебку в ВСУ
Известный украинский спортивный журналист Андрей Сенькив, который в середине июня был мобилизован в Вооруженные силы Украины, в социальной сети Х (бывший Twitter) рассказал историю, как его хотели наказать за правду про прохождения базовой военной подготовки (БВЗП). У Сенькива большие проблемы со зрением, и согласно выводу военно-врачебной комиссии (ВВК) он может служить лишь на тыловых должностях.
Несмотря на все документы, по которым Сенькив ограниченно пригоден, после БВЗП его все равно отправили учиться командовать механизированным взводом.
Далее OBOZ.UA приводит текст на языке оригинала (авторские орфография и стилистика сохранены).
"Перші дні БВЗП. Там не зразу видали одяг – ми мокли під дощем і мокрі лягали спати. Перевдягнутись не було в шо. І навчання почалося через тиждень після приїзду. Тоді то для мене було – "трагєдія"!
Я напечатав тут тред і він добре так розлетівся. По Telegram, ЗМІ і так далі. На ранок всі балакали про той тред і жали руку. Але ввечері прийшов сержант і закликав, показавши палець угору: "Нагору тебе кличуть". Я втішивсь – розголос зробить порядок.
Мене зустріли і провели в бєсєдку. Туда зайшов надутий у всіх сенсах підполковник.
"Ну шо, колаборант?" – такими були його перші слова – "СБУ вже зацікавилось тобою, шо чудиш".
Він довго, нудно і тяжко говорив, розмазував і розмазував. І видав тираду, яку я запам'ятаю на все життя. Спершу показав рукою в сторону. Там був колючий дріт, за ним трава по коліна і пару дерев.
– Шо тут бачиш?
Про колючий дріт чуйка підказала, шо ліпше не казати.
– Дерева, пане підполковнику.
– Хм, а я – квіти. А знаєш чому? Бо квіти символізують жіночу красу.
Він задумливо подивився вдаль, гордо підняв голову і розпрямив плечі. хвилинка величі.
Далі було "но-но-но" пальчиком і наказ видалити тред, який всюди розлетівся. я натурально на*рав в штани. *бать – я на радарах в СБУ, ніх*я собі.
Я почувався приниженим, горів від несправедливості. але проковтнув. нове життя, нові реалії, нові правила гри. Далі наказ було дано капітану – провести мене до розташування. Прикол в тому, що той не знав дороги. І весь час тримався позаду мене. Який теж не орієнтувався.
Уявіть, щойно тебе лякають СБУ і колобарантством. А далі капітан йде виключно позаду - зуб даю, думав, шо пристрілить. Це був перший і останній (поки що, хе-хе) раз в армії, коли я схавав, опустив голову, змирився, змовчав, 100 разів вибачався ні за що. Я мав розказати цю історію"
Только проверенная информация у нас в Telegram-канале OBOZ.UA и Viber. Не ведитесь на фейки!