Любов купляли дармовими футболками. Фоторепортаж
Один з колег-журналістів, котрий зараз живе в Кракові, тиждень тому розповідав, який ажіотаж у місцевих «кібіців» викликала звістка про те, що буде змога відвідати відкрите тренування збірної Нідерландів. На цю подію, мовляв, навіть продаватимуть квитки. Щоб придбати їх, поруч з касами місцевого стадіону вишикувалися кілометрові черги. Насправді «тікетів» ніхто не продавав й така «зневага» дуже обурила вболівальників.
На відкрите тренування збірної України в Києві вхід був вільним. Щоб підбадьорити рідну команду напередодні старту на домашньому Євро, на трибунах 16-тисячного стадіону імені Валерія Лобановського зібралося від сили шість-сім тисяч прихильників футболу. Було б менше, якби організатори дійства напередодні не пообіцяли всім присутнім по фірмовій футболочці жовто-блакитної збірної. На халяву наш народ ласий. Особливо – журналісти. Чи ті, хто себе такими називає. Найбільш захланні підходили «на роздачу» разів по п’ять, залишивши тим самим менш прудких колег без презентів взагалі.
Після прес-конференції наставника української збірної Олега Блохіна було власне тренування. Гусєв жартома вітав зовсім порожню частину трибун, Мілевський на бігу пританцьовував у такт пафосній пісенці «Україно, вперед», Воронін бурхливо сприйняв пропозицію ді-джея привітати Тимощука з виходом до Ліги чемпіонів, Хачеріді і Шевчук презентували свої панківські зачіски. Доволі ігровий тренувальний ритм на мить збився, коли Блохіну і Шевченку вручили на щастя давньоукраїнський оберіг – зозулицю, котра до того, якщо вірити ораторам, впродовж місяця знаходилася в стінах Києво-Печерської лаври.
Ажіотаж поміж закордонних ЗМІ викликала поява новітньої футбольної телезірки – доньки наставника збірної України Ірини Блохіної. На стадіоні вона з’явилася в супроводі одіозного чоловіка Ларсона, персона якого, щоправда, не зацікавила ні українських, ні іноземних журналістів. Ірина ж роздала чимало інтерв’ю, а а потім, коли їй дали в руки мікрофон, трохи розчулилася, сказавши, що виросла на цьому стадіоні й пам’ятає і як тато грав, і особливо – як робив перші тренерські кроки.
Дивним виглядало рішення організаторів запросити одного з переможців телешоу, аби той виконав український славень. Все б нічого, але то ж не банальна пісня. Одна справа, коли вболівальники самі ініціюють виконання гімну під час матчу. Використовувати ж з пафосом один з головних державних символів, коли футболісти тренуються, м’яко кажучи, нерозумно.
Пропозицію зробити групове фото після тренування гравці відверто проіґнорували. Всією веселою компанією вони помчали до роздягальні. З пресою поспілкуватися сподобилися одиниці – Тимощук, Воронін, Гусєв... Може, ще один-двоє, але помітити їх не вдалося. Решта вкотре продемонструвала свою зневагу до журналістської братії. Та не тільки до неї – до вболівальників теж. Бо прохання про автографи впродовж тривалого часу задовольняли лише Шевченко та Михалик. Інші, таке враження, грають для себе.