Блог | Наслідки буревію, або Продукуємо ідеї наче з рогу достатку

Як на мене – варіант, щоб не заморочуватися. І як тільки раніше до такого ніхто не допетрав? Це ж реально 100-відсоткова відмазка на будь-який випадок!

Цитую: "У понеділок, 11 березня, з будівлі Київського апеляційного суду сильним вітром видуло тисячі документів. У суді пояснили, що шквальний вітер вибив вікно в кімнаті, де зберігаються архівні матеріали. Співробітники не мали можливості ловити папери, оскільки намагалися не допустити падіння вікна вниз. Звичайно, частина справ безслідно втрачена".

Я тільки можу уявити, який аншлаг після оприлюднення новини про справи, що вилетіли у вікно, зараз спостерігається біля канцелярії суду з бажаючих, аби саме його папка опинилася як раз у той момент на тому самому столі біля того самого вікна.

Читайте: Президент-рекордсмен

До речі, стосовно нещодавнього буревію. Окрім історії з паперами у суді, його наслідки помітили ще й біля Верховної Ради. Там сильним вітром вирвало з землі і кинуло у будівлю парламенту ялинку.

Це, як відомо з попереднього досвіду – дурний знак. Дерево швиденько прибрали комунальники, але багато хто побачив у цьому певний символ, бо пам’ятають. Все пам’ятають, навіть отой вінок, що також був з гілок сосни.

Ідемо далі. Володимир В’ятрович, голова Інституту національної пам’яті виступив з черговою ініціативою в рамках "кампанії з деколонізації України".

Я спочатку подумав, що це мені почулося. А потім передивився та переслухав ще раз – ні, так і є. В’ятрович дійсно пропонує на рівні держави зайнятися питанням перегляду дат заснування українських міст, містечок, сіл та селищ. Мовляв, цей крок "остаточно позбавить нас імперської спадщини та викоренить з публічного простору сліди імперського минулого".

В’ятрович пропонує наступне – виходячи з думки, що людство зародилося щонайменше 20-30 тисяч років тому, сьогодні потрібно відмовитися від визнання традиційних дат заснування тих чи інших населених пунктів. Дат, нав’язаних нам москалями та їхніми посіпаками. Нарешті прийшов час поставити крапку у цьому неподобстві.

Далі – переходимо до другого етапу. Вигадуємо законопроект про пошуки коріння, протягуємо його через Раду, отримуємо з бюджету певну суму коштів. І починаємо шукати сліди пращурів. Ну тих, хто тисячу років тому поставив першу халабуду в тому ж Дніпрі, Маріуполі або у Павлограді.

І вже потім, коли буде доведено, що той же Дніпро був заснований не триста з гаком років тому, а скажімо тисячу-півтори, починаємо боротися за внесення змін в офіційні документи. От такий план…

Вас цікавить – навіщо все це? Я намагався знайти логічну відповідь в інтерв’ю Володимира В’ятровича з цього приводу, але зміг розгледіти лише один варіант, що товстою червоною стрічкою проходить через весь його монолог.

Скільки людей можна буде залучити до процесу… Скільки семінарів та симпозіумів можна буде провести з цього приводу… Скільки відряджень глобусом здійснити… Скільки коштів можна буде отримати під реалізацію цього масштабного плану з умовною назвою "позбудемося колоніальних наслідків"… Аж дух захоплює. В’ятровичу – черговий респект.

Читайте: Громадянство 404, або Робимо з паспорта "сувенір"

І головне ж полягає не в тому, що він це пропонує. Головне в тому, що вони дійсно можуть це підтримати. І дати на це гроші з наших кишень. Ще й базу наукову підведуть під цю ідею. Перед виборцями з промовою виступлять щодо необхідності проведення масштабного дослідження – хто першим вштрикнув списа у землю серед дикого поля.

Головне – аби вираз обличчя не підкачав.