Блог | В ОРДЛО верят в доброго царя и надеются пожить хорошо
В ОРДЛО обговорюють дуже чуттєву та важливу новину: вчора на росії путін проводив нараду з членами російського уряду й одна з тем наради – зменшення цін в "нових суб’єктах російської федерації".
Боже ж, як збудився "нарід бамбасу". Ще б пак, добрий руський цар буде вирішувати скільки буде коштувати ковбаса в Луганську та Донецьку, бо ж на думку "нарада бамбасу" вони й є "новий суб’єктом російської федерації". Критична більшість наріду цю новину зустріла оплесками, надіями та сподіваннями на зменшення цін в ОРДЛО аж на 5%.
Нічого не вчить. Ні окупація, ні мобілізація, ні спустошені міста, ні віддток людей, а біжать з ОРДЛО вже навіть "народні міліціянти" та "депутати", он знову в мирній частині України спіймали кілька колаборантів з ОРДЛО, що удавали з себе мирних громадян. Один воював в "народній міліції", друга працювала вчителькою та вкладала у голову дітей "руський мір" та ненависть до України, третій "просто охороняв склади". В ОРДЛО досі вірять у доброго руського царя, а ще-о, горезвісна "найкраща у світі радянська освіта, – там вірять у ручне управляння цінами, добробут за рахунок розстрілу підприємців та конфіскації їх майна.
Все частіше в ОРДЛО пишуть "нужно писать не путину, а пригожину, тот царемонится с торгашами не будет, сразу на передок или на расстрел".
От й зараз нарід збудився, зрадів й почав готувати списки підприємців, чиї ціни нарід не влаштовують.
У коментах мешканці ОРДЛО дуже вірять у те, що "путин нам все даст, снизит цены, наведет порядок, может даже сделает дороги".
Добрий цар! Що потрібно цим людям, щоб вони зрозуміли, що бюджет країни, навіть їх вигаданої "республіки" наповнюється з податків, що ручне регулювання цін приводить країну до банкрутства, та що путін чомусь не зменшує ціни на росії, хоча мав би дбати й за простих росіян, не тільки за "нарід бамбасу".
Мене увесь час питають – як жити з ними після де окупації? Я весь час відповідаю – це буде важко, якщо вони виживуть, після відступу росії.
Перед очима знищений Бахмут. Втомилася казати мешканцям ОРДЛО, що наступ росії у 2014-му це інша стратегія, бо тоді росія була впевнена в підтримці критичної більшості мешканців Донбасу. Зараз стратегія росії – до повного знищення України, це, як що вона йде уперед. Але, якщо вона піде назад, тобто її будуть гнати гарним, добротним господарським віником на її кордони, вона знищить все відступаючи, у тому числі ОРДЛО. Тому, чи буде там кого привчати жити по законам цивілізації, Конституції, порядку, закону, економіці та права, я не знаю. Але, якщо ось ця критична маса "наріду" залишиться, нам буде важко. Бо ж будуть вимагати "если вы выгнали отсюда россию, вы обязаны": ввести ручне регулювання цін, повернути ковбасу по 2-20, віддати усе безкоштовно, надати пільги, виплати, репарації, соцдопомогу, гуманітарку. Тобто цар буде не важливий, але, якщо до путіна шанобливо, то до нас з претензіями.
9 років війни. Усі ми вірили у те, що ось люди з ОРДЛО їздять усі ці роки на мирні території України, бачать наш розвиток, сервіс, як ми живемо, то розчаруються у росії та "республіці". Це була хибна думка. Критична більшість мешканців ОРДЛО досі щаслива від того, що "нет бендер", що "не в гей-Европе", що "не в НАТО", що "в свободной республике", що "с россией в серце".
З будь якого приводу вони пишуть чолобитну царю, тобто звернення у кремль.
"Наши мобилизованные мужчины плохо вооружены, плохо обучены, чтобы идти на фронт, требуем достойное вооружение, оснащение, средства защиты и обучение" – ось ці сльози донбасянських вдів, мали розчулити путіна. Бо ж воювати готові, вбивати українців готові, дайте ж чим.
Тому будь яка обіцянка путіна, це, як морква для віслюка, нарід бамбасу знову й знову біжить уперед.
Незважаючи на своє життя, знищені підприємства, права та свободи, знищених чоловіків та схибнутих від пропаганди дітей, вони все одно вірять у те, що вони росія, їх захищає путін та він їх обігріє, дасть, погодує.
"Нові суб’єкти російської федерації", це про окуповані території.
Як раділи в ОРДЛО, коли їх "признала россия и взяла к себе".
Та ви шо, – сміюся я кожного разу, як чую це та викладаю черги на КПП "Гуково", "Ізварино" та "Новошахтинськ", де у наріда бамбасу перевіряють багаж, документи та діють міжнародні правила перетинання україно-російського кордону.
Після "признаний республік россиею" не зникли кордони, КПП, митниця, прикордонники, навіть між "республіками" немає узгодженості та ладу, не кажучи вже про кордони з росією.
Але нарід бамбасу нічого не чує, нічого не бачить, бо живе мрією "нам все дадуть безплатно, всех расстреляют, нам раздадут" й аквафрешивими віслюками скаче за новою морквою товариша путіна.
Я не буду писати про те, що радянщина виховала ось цю інфантильність, залежність від доброго царя, лінії партії та жагу до "забрати та поділити", бо про це написано багато. Я просто нагадаю, що війна, це не тільки зброя, а ще й робота над вихованням суспільства, освіта, знання, інформація. Саме тому група "ІС" тримає свій відрізок інформаційного фронту та препарує війну, бо інформація теж зброя.
Чим якісніше освіта у країні тим менше людей, які будуть чекати на розстріли тих, кого вони вважають багатими чи винними у своїх бідах та споживати ось цю радянсько-аквафрешну пропаганду.
Нам треба дивитися на ось ці новини, як будь які події сприймають люди в окупації та робити висновки, будувати інформаційну стратегію не тільки для окупованих територій, а для України в цілому, бо дуже сумна в нас статистика по колаборантах, зрадниках, які роблять шкоду по усій території України, бо ж у голові ось ці радянські наративи "забрати-поділити-добрий цар дасть".
