Блог | Алексей Давиденко: Украине с "а какая разница" больше не по пути: почему я не взял на работу переселенку

Украине с 'а какая разница' больше не по пути: почему я не взял на работу переселенку

З 2014 року ми з радістю беремо в свою команду перелесенців з Донбасу. От і вчора. Я проводив співбесіду з дівчиною з Маріуполя.

Видео дня

Прекрасне резюме. 10 років роботи на одному місці і з підтвердженням потрібного нам фаху.

- Коли ви приїхали в Київ?

- Два месяца назад.

- А до того пів року були в Маріуполі?

- Нет, в России.

- Скільки часу ви провели в Росії?

- Ну до сентября. Сын не поступил в школу в Ростове и мы уехали.

- А якби поступив?

- Ну конечно же остались бы там жить.

На цьому етапі співбесіду можна було б закінчити, але мені здавалося що я її не правильно зрозумів.

- Тобто після всього що сталося з Маріуполем і Україною, ви були готові залишитися жити в Росії?

- А какая вам разница!? Если я вам подхожу по профессиональным навыкам, какая вам разница, кого я поддерживаю и где я готова жить?

- Для нас є різниця.

- Я уже столько пережила. У меня отняли мой дом.

- А хто відняв? Хто в цьому винен?

- Война виновата.

- Але у цій війни є агресор. Назвіть будь ласка країну яка винна в усьому що з вами сталося.

- Зачем вы меня втягиваете в свою политику. Вы же ищете сотрудника, вот и скажите, подхожу я вам как работник или нет?

Чесно. На 10 місяці війни після всього того горя яке Росія вже принесла моїй країні чути такі слова в столиці України - це якийсь сюр.

- Ні, не підходите. - Скажите почему? Только потому, что я готова жить в Россие.

- Ви мабудь прекрасний фахівець, але час коли були потрібні виключно професійні якості нажаль назавжди пішов. Ви доросла людина. Якщо на 10 місяці військові агресії, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя і Ізюма, після тисяч закатованих цивільних і десятків тисяч загиблих українських військових, ви не розумієте хто в цьому винен і готові жити в Росії. То це світоглядні розбіжності.

Ми не зможемо знаходитися з вами в одному офісі і одній команді. Вона встала і пішла на вихід, а на останок сказала:

- Я легко могла сказать вам не правду, которая бы вам понравилась и получить эту работу. Но я сказала вам как есть и осталась без работы.

- Була б моя воля, ви би залишилися не тільки без роботи, а й без українського громадянства.

Без чіткої, зрозумілої проукраїнської позиції вам тут не раді. Тут. Це не в нашій компанії і не в Києві. Тут - це в Україні.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...