Блог | Удар КАБами по Харькову: каковы мотивы путинского преступления

Преступный российский удар модифицированными авиабомбами по жилым кварталам Харькова уже привел к многочисленным человеческим жертвам. К настоящему моменту стало известно о смерти пяти граждан, среди которых есть и 14-летняя девушка, 47 человек ранены (по состоянию на утро 31 августа уже шестеро погибших и 97 пострадавших) после этого попадания бомбы в жилой дом.

Далее текст на языке оригинала.

І таким чином, ми усвідомлюємо, що кількість жертв цього злодійського удару буде зростати, пише Віталій Портников для Espreso.tv. Навіть на тлі багатостраждальності Харкова цей російський злочин виглядає винятковим і нагадує, що російське керівництво не зупиняється перед жодним рівнем жорстокості тільки для того, щоб залякати українців і нагадати про свої можливості, принаймні у районах, які мають кордон із Російською Федерацією.

Багато хто після кожного путінського злочину говорить про його невмотивованість. Я якраз вважаю, що про невмотивовану жорстокість Путіна говорити не варто. Тут, як у кожного досвідченого маніяка: злочин має свої мотиви. Путін чітко усвідомлює, що він робить, і віддає відповідні накази своїм генералам. Путін насамперед дійсно бажає залякати українців. Його ідея – примусити українців до капітуляції. Він хотів би, щоб українці були впевнені: тільки капітуляція перед Росією, тільки погодження з тими умовами-ультиматумами, які Путін висуває Україні останні роки, можуть дозволити їм жити без жаху, бути вбитим у своїх квартирах внаслідок бомбардування.

Путін бажає зменшити кількість українців. Я взагалі впевнений, що ці дії російської армії мають на меті ще й очевидний демографічний мотив. Росії Путіна незатишно сусідити із великою європейською державою, яка колись була частиною Російської імперії й Радянського Союзу. Росію Путіна лякає успіх цієї держави, те, що її громадяни продемонстрували й світу, і самим росіянам альтернативну можливість розвитку, шлях до цивілізованого світу в той час, як сама Росія – колишній центр цієї імперії, все глибше і глибше занурюється у темряву. І таким чином, чим менше людей буде жити на території цієї сусідньої країни, навіть якщо росіянам не вдасться повністю захопити, тим краще для Путіна. Російські можновладці вже не вперше вдаються до таких жахливих дій. Демографічна війна з Україною, перетинає всю українську історію з часів Переяславської ради. Царські війська вирізали цілі українські міста. Імперія проводила політику маргіналізації українства і заселення великих міст Російської імперії населенням з різних регіонів тодішньої держави, тільки щоб розмити український національний і цивілізаційний вплив на етнічній території українського народу.

Згодом – війна проти Української Народної Республіки, Голодомор і сталінські репресії. Це також була справжня демографічна бомба проти українства, якщо ще й згадати кількість жертв серед населення України в часи Другої світової війни, і на фронті, і серед цивільного населення. Це не просто винищення населення, досить часто, як під час Голодомору, свідоме, це ще й заміна населення України населенням з інших регіонів Російської імперії й Радянського Союзу насамперед звичайно ж, самої Російської Федерації.

І зараз ми бачимо практично ті ж самі результати. Путін сподівається, що його жорстокі дії проти українців примусять їх залишати свої домівки, примусять їх рятуватися від цієї жорстокої війни в інших країнах. І дійсно, вже мільйони людей змушені були залишити свої домівки під час першого етапу Великої війни Росії проти України. І, затягуючи війну, Путін сподівається, що ці люди більше ніколи не повернуться додому. Хай навіть йому не вдасться захопити всю територію України, хай навіть йому не вдасться втілити в життя свій маразматичний проєкт так званої Новоросії, хай навіть його війська не демонструють своєї ефективності на фронті, хай навіть тепер йому доводиться думати про те, як звільнити від українських військ ті райони Курської області, які знаходяться під контролем ЗСУ, але Україна з великої держави, з погляду кількості населення, перетворюється на маленьку. І це те, що тішить Путіна як людину, що виконувала свої бажання і втілювала в життя ту шовіністичну ідею, яка завжди визначала стосунки між Москвою і Києвом упродовж останніх сторіч.

І тепер – ці злодійські удари по Харкову. Велике місто, поруч із російським кордоном. І, як бачимо, можна з одного боку розповідати міфи про те, що Харків – це "рускій город", а з іншого боку знищувати той самий Харків, стріляти бомбами просто по центру цього міста. Модифіковані бомби використовувати для того, щоб знищувати житлові квартали – все це звичайно жахлива ситуація, про яку ніколи не можна забувати.

Ця ситуація ще раз доводить, що Україна веде війну зі справжніми військовими злочинцями, із людьми, які насамперед готові воювати з цивільним населенням, а не з армією, для яких важливою задачею є залякування цього цивільного населення, які не бояться людських жертв у житлових кварталах і готові потім цинічно розповідати, що не мають ніякого відношення до того, що відбувається, тому що це все, сама українська система протиповітряної оборони – вигадка, як вони говорили у випадку із Бучею, яка була спеціально сфальсифікована, щоб скомпрометувати чесний образ російської армії.

Насправді ці люди готові до злочинів і вбивств, і ба більше, вважають ці злочини і вбивства прекрасною можливістю виконувати свій план зі знищення України. Деякі в Росії завжди люблять афоризм про те, що війна - це продовження політики. Для росіян не тільки війна – продовження політики. Для росіян злочини, вбивства, зґвалтування, грабіжництва, бомбардування мирних міст – це теж продовження політики.