Блог | Предоставление Украине кассетных боеприпасов: почему переполошились "эксперты"

Останніми днями цікаво спостерігати за розкруткою реакції на рішення Президента США Джо Байдена про надання Україні касетних боєприпасів.

Спочатку, як завжди, "тему підхопили" різноманітні ліберальні ЗМІ, для багатьох з яких це стало новою повісткою дня.

Попередня – про "український контрнаступ", що йде "не так", "не там", "не тими силами і засобами", "не з такою швидкістю", "не з тієї ноги", за пару місяців вже приїлася.

І ось з’явилася нова – касетні боєприпаси.

Повилізали якісь старовинні дослідження про високий відсоток бойових елементів, які не розриваються, про невиправдану широту ураження, про масову загрозу для мирного населення.

Тему швиденько підхопили нові "військові експерти" - ті самі люди, що два роки тому, озброївшись гугл-пошуком, вчили професійних епідеміологів правильним методам боротьби з поширенням Ковід-19.

Нарешті, до них доєдналася "важка артилерія" – політики, серед яких, окрім "касти любителів путіна", опинились і наші щирі друзі, які серйозно нам допомагають ці тривалі, безкінечні місяці війни.

Однак для них, як виявилось, значущість міжнародної конвенції виявилась вищою, ніж просто утриматись від коментарів і оцінок суверенного рішення США, яке зможе наблизити нашу спільну Перемогу.

Іноді здається, що є два паралельні світи – "довоєнний світ" і "світ українських реалій".

Так, ми поважаємо усі міжнародні договори і конвенції – і ті, які підписали, і ті, до яких не приєдналися.

Поважаємо вибір держав-партнерів, які підписались під тими чи іншими конвенціями.

Але хіба, окрім конвенції про заборону використання касетних боєприпасів, немає десятків інших поважних міжнародно-правових документів, де чітко позначено, що війна, геноцид, екоцид – це найвище Зло і злочин?

То чому досі на різних рівнях тривають якісь комунікації з росією, хтось шукає шляхи зберегти обличчя путіну, хтось міркує – як обійти свої міжнародні зобов’язання, щоб прийняти до себе у гості головного військового злочинця ХХІ століття?

Чому досі росія – в ООН та інших міжнародних організаціях?

Чому вже рік міжнародні спортивні функціонери напружено шукають – як би зробити так, щоб російські та білоруські "спортсмени" (а більшість з них – військовослужбовці та представники інших силових відомств) потрапили на Олімпіаду у Париж?

Світу треба починати рішучіше змінюватись і оцінювати війну, що триває вже понад 500 років, якщо не "українськими очами", то хоча б значно більш адекватними мірилами.

В окупації на тимчасово непідконтрольних територіях – мільйони українців.

Для них саме окупація, а не гіпотетична загроза від касетних боєприпасів, є загрозою значно більшого порядку і головним ризиком для життя і здоров’я.

Адже там кожен, у кожну мить ризикує бути розстріляним, повішеним, закатованим, зґвалтованим, розлученим з дітьми…

І ці люди точно думають зараз не про касетні боєприпаси, а про наближення миті звільнення від окупації, а відповідно і усунення згаданих загроз.

Для тих, хто усе ж сумнівається, наведу декілька аргументів.

Перше. Україна веде війну зважено і вкрай відповідально.

У нас є у Донецьку, Луганську, Сімферополі, Севастополі місця, які вважаються законною військовою ціллю?

Безліч, сотні.

Чи завдаємо ми по ним масованих ракетно-бомбових ударів?

Ні.

Чому?

Тому, що це українські міста, там живуть українці, і знищення сотні умовних "пушиліних-аксьонових" з їх найближчими поплічниками не вартує життя тисяч мирних мешканців. Скористаємось для цього більш зручною нагодою і засобами.

Так і з касетними боєприпасами – ніхто не буде гатити їх всліпу невідомо куди, аби просто "вперед". Їх цільове призначення – місця масового скупчення живої сили ворога.

Збройні сили України мають чіткі правила і алгоритми поводження з кожним видом зброї та боєприпасів, і не збираються відхилятись від їх дотримання.

Друге. Я не сприймаю серйозно якісь "дослідження" кінця 90-х – начала "нульових" про нібито погані характеристики, які створюють додаткові загрози для мирного населення.

Над вдосконаленням будь-якої зброї працюють безупинно. Це безкінечний процес.

І те, що та чи інша техніка чи зразок були поставлені на озброєння 40 років тому, абсолютно не означає, що вони абсолютно не змінилися. До нас може доїхати 10-та чи 20-та їх "ітерація".

Щодо боєприпасів – то там ще є жорсткі вимоги щодо строків, умов зберігання, оновлення. До нас точно доїдуть ті "касетні боєприпаси", що є молодшими порівняно з тими, про які писалось у "ранніх дослідженнях".

Ураховуючи, що вони доставлятимуться через океан, їх ретельно додатково оглядатимуть і відберуть тільки ті, що пройдуть перевірку.

Третє. Нинішня війна – вона унікальна у світовій історії за рівнем застосування технологій.

Тому побоювання, що "касетні боєприпаси" полетять "не туди" і зроблять сотні тисяч гектар вибухонебезпечними – не мають під собою жодного підґрунтя.

Завдяки супутникам, БПЛА та іншим засобам спостереження ми маємо точну інформацію не тільки про те, звідки все "вилітає", але й повну картину того – куди "прилітає", із розумінням ступеня нанесення ураження, фіксуванням з високою точністю координат, їх введенням в системи автоматичного управління та відповідною обробкою.

І як тільки ту чи іншу територію буде де-окуповано і отримано відповідний дозвіл від військових, буде проведено швидке очищення площ, де були задіяні касетні боєприпаси.

Ми вже маємо значний досвід у цьому питанні у північних областях, і якщо порівняти кількість постраждалих від мін та інших вибухонебезпечних предметів (вони, на жаль, є і будуть, тут 100% результат апріорі неможливий) – в Україні вона є на порядки меншою, ніж у співставних війнах і збройних конфліктах.

Тому – не віримо "фейкам" і маніпуляціям. Все це – на руку кремлю, який усвідомлює, що чим більше зброї у руках українців – тим швидше їх неминуча поразка.

А кожна нова одиниця чи вид озброєння – ще один крок до нашої Перемоги.