Блог | Одна з наймерзенніших капітуляцій в історії

29 вересня цього року минатиме рівно 80 років з дня підписання ганебної капітуляції 1938 року, також широко відомої в історії дипломатії, як Мюнхенська угода.

Тоді, у ніч з 29 на 30 вересня 1938 року на міжнародній конференції главами урядів Німеччини, Італії, Великобританії та Франції була підписана так звана Мюнхенська угода – документ, в результаті якого нацистські війська безперешкодно перейшли чехословацькі кордони і окупували Судетську область Чехословаччини з переважаючим німецьким населенням, приєднавши її до Третього рейху.

Як відомо, впродовж весни-літа 1938 року Німеччина настійливо вимагала від Чехословаччини автономії для судетських німців, постійно підвищуючи свої ультимативні вимоги, а насправді підступно плануючи її військову окупацію і повне знищення, як незалежної країни.

Саме наприкінці вересня 1938 року Німеччина, Італія, Британія і Франція фактично розчленували на частини єдину на той час Центральноєвропейську демократичну державу, що (о, гірка іронія долі!!!) постійно підтримувала Лігу Націй і принципи колективної безпеки в Європі.

Читайте: В США у тренді не обіцянки, а конкретні справи: виступ Трампа

При цьому, тогочасні "миротворці" настійливо переконували Прагу, що мала потужну військову промисловість і доволі боєздатну армію, не чинити опору нападнику, бо це "може спричинити загальноєвропейську війну".

За даними різних джерел, внаслідок Мюнхенської оборудки Чехословаччина без боротьби втратила нездоланні фортифікації на кордоні, а також 66% свого вугілля, 80% деревини, 86% хімічної промисловості, 80% виробництва цементу, 80% текстильного виробництва, 70% заліза та сталі, 70% електроенергії і опинилася повністю беззахисною перед лицем агресивного Третього рейху.

Звичайно, у 1938 році великі європейські держави та їхні лідери мали абсолютно різні цілі - Гітлер прагнув війни та "життєвого простору" для нацистської Німеччини, Муссоліні – нових захоплень та підвищення власного авторитету, а Даладьє і Чемберлен хотіли за будь-яких обставин зберегти статус-кво і не воювати.

Мюнхен 1938 року став хрестоматійним прикладом недалекоглядної і невдалої дипломатії угодовства перед агресором та безпосередньою прелюдією до жахіть Другої світової війни. Адже, всі намагання Британії і Франції "замирити" Гітлера виявились марними – вже в січні 1939 року Німеччина заявила претензії на "вільне місто" Данциг (нині - Гданськ), а 1 вересня того ж року напала на Польщу.

Недарма, відомий англійський історик Норман Дейвіс назвав Мюнхенський курс британської дипломатії "однією з наймерзенніших капітуляцій в історії".