Блог | Народы России не стали на защиту украинцев: сознательные молчали, а тупые аплодировали войне

“Ми на межі цілковитого зникнення", - сказав в стінах ООН представник народу ерзя і закликав міжнародну спільноту посилити тиск на Російську Федерацію.

Нещодавно на ХХ сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів виступив представник народів ерзя. І зробив він це під прапором України.

Інязор (головний старійшина) ерзянського народу Сиресь Боляєнь виступав за квотою України. Його доповідь стала першою промовою на офіційному заході ООН, виголошеною ерзянською мовою, яку синхронно перекладали на англійську. За спиною доповідача знаходились два прапори – України та національний прапор ерзян. Сиресь Боляєнь розповів про стрімке знищення корінних народів імперії, культура і мова яких зникає на очах. Ще тридцять років тому мільйони громадян імперії називали себе ерзя, марі, чуваші тощо… а зараз майже всі стали "русскими" і цураються минулого пращурів. Тих, хто сьогодні бореться проти знищення своєї нації, відправляють у псіхушку або в’язницю.

"Народам Росії заборонено мати власні політичні партії, університети чи навчатися в школах рідною мовою. Тільки танці в національних костюмах…" Ось така шароварна рівноправність…

Але голос в ООН на ерзя пролунав, на жаль, не з терен Росії. Сиресь Боляєнь, який захищає свій народ ерзя, давно громадянин України. Він, будучі військовим за фахом, ще за радянщини опинився в Україні, а в 90-х під час національних зворушень навіть захищав київський пам’ятник Леніну від "бандерців". Захищав, напевно, дуже активно, бо його голос зі знайомим акцентом почув В’ячеслав Чорновіл, який провів в мордовських таборах сумарно 17 років і наслухався від конвою тих мордовських акцентів до нудоти. Чорновіл підійшов до військового і забалакав з ним… Саме Чорновіл змінив світогляд Сиреся Боляєня і той повернувся до свого коріння і встав на бік вільних українців. Він був активним учасником Євромайдану, і навіть після побиття його беркутівцями, не відступив від своєї позиції, а пізніше воював в АТО.

Це дуже добре, що в ООН пролунав голос поневоленого народу ерзя під прапором України, і цей голос, можливо, розбудить і світову спільноту, і поневолені народи імперії. І врешті решт в світі почне руйнуватись "постулат" про громадянську війну в Україні та "ихтамнет"…

Але гірко, що не чути голосу поневолених народів імперії з терен Росії, який я мріяла почути ще в 2014 році. Я чекала, коли прокинеться їхня гідність і вони масово виступлять проти окупації України і вбивств та катувань українців. Ні, такого не сталося. Свідомі мовчали, тупі аплодували. Табуни бурятів поперли на Донбас вбивати українців і займати пусті будинки біженців, щоб потім викладати в соцмережах задоволені пики і радіти "експропрійованим" диванам, рушникам, ковдрам, шампуням і шкарпеткам… Колись весь світ побачив світлину прив’язаної до стовпу українки Іри Довгань, а пізніше - фото нахабного бурята, який заселився в її будинок в Ясиноватій і спить на її ліжку і жере з її тарілок. В соцмережах пізніше з’явилося декілька виступів бурятської інтелігенції, які благали не ідентифікувати усіх бурятів з отою наволоччю, яка влізла на Донбас на російському танку, але їхні голоси загубились серед вигуків "кримнаш"…

Звичайно, голос на ерзя під прапором України в стінах ООН – це велика подія. Вільні тягнуться до вільних і спільно чинять опір окупанту…

Але ця подія мене зачепила ще з інших причин. Я в дитинстві дуже часто їздила на батьківщину свого батька -росіянина - в Кіровську область. Але село моєї російської бабусі носило марійську назву, а в кількох метрах починалася територія республіки Марі Ел. Коли я спитала бабусю про дивну назву, вона сумно сказала, що колись це була марійська земля і тут жили марійці… а потім прийшли росіяни. Тільки через багато років я зрозуміла, чому моя бабуся про це розповідала так сумно…

Дуже часто мешканці так би мовити російських сіл вступали в конфлікт з мешканцями сіл з марійського боку. Вони виходили на умовну межу з великими кілками і билися на смерть. Міліція в цю справу не втручалась, бо це був такий глухий край, що до бабусі у двір інколи заходили вовки і ведмеді… В один з наших візитів було вбито мешканця бабусиного села, який "воював" з боку росіян проти "аборигенів". Бабуся взяла мене на нічне бдіння в хату мерця і я й досі пам’ятаю труну з молодим хлопцем… А також бабусю, яка жаліла марійців, арештованих за вбивство росіянина з села з марійською назвою. Пізніше я вдивлялась в обличчя своєї бабусі по батьківській лінії і розуміла її мовчання і біль. Зайве слово - і ти опинишся по інший бік колючого дроту. Адже ті краї багаті не тільки на вовків та ведмедів, а й табори…

Корінні народи імперії з тисячорічною історією зникають з землі… їхні костюми, традиції, культура проходять обробку і стають "русским наследием". Згадаймо, звідкіля в "русском" багажі взялися "косоворотка", "пельмени", "самовар", "кокошник" … все це поцуплено у корінних народів, які, на жаль, мовчать і зникають.

Така б доля спіткала і Україну, аби не потужній національний рух, який постійно потребує нашої підтримки і участі. Ворог не спить і не зупиняється. То ж і ми не повинні спати, щоб потім не боротися за Україну на дружній, але чужій землі під чужим прапором…

Я хотіла вже ставити крапку, але не дає покою ще одне явище в сучасній політиці - вплив "зірок" на суспільну думку. Саме російські "зірки", які підтримали Путіна в 2014, внесли лепту в масове божевілля під назвою "кримнаш" і "моторолагерой".

Звичайно, виступ на ерзя в ООН не пройде повз російські вуха, на оратора виллють тони бруду… Але цікаво, що скажуть "зірки", в яких тече кров ерзя (модель Наталля Водянова, співачка Надія Кадишева, художник Нікас Сафронов, хокеїст Олександр Овечкін) та інші зіркові представники поневолених народів Ідель-Уралу - нащадки Василя Шукшина, Олега Табакова тощо мають мордовські коріння? ( До речі, ерзянами була співачка Лідія Русланова, і льотчик-ас Олексій Маресь’єв, Василь Чапаєв) Але не слід чекати від сучасних "зірок" підтримки і захисту свого народу. Вони все сказали в 2014. Як і піп Гундяй з мордовським корінням…

Тож будемо пильними і активними. Слово - зброя, і чим більше ми своїм словом змінимо думку людей з "какаяразница" в голові, тим ближче перемога.

Erźa raśkeń Ińazoroś