Блог | Мне не стыдно за этот год: был медийным адвокатом, а стал военным логистом в ВСУ

24 февраля в 5 утра проснулся от взрывов, мы с семьей были за городом и в районе Дмитриевичей упали первые ракеты. Не поверил. Затем наступила стадия осознания и восприятия.

Но что делать, когда в стране война? Возникло столько вопросов… Я криминальный адвокат, вот фирма, вот целый округ Оболонский, которым занимаюсь много лет, потому что немного занимаюсь политикой, снова молчаливый шок…

Далее текст на языке оригинала.

Лечу в штаб, лечу в офіс, прориваюсь по місту, щоб поставити задачі собі, команді, рідним, як бути перші дні. Кому везти молоко і дитяче харчування, кого евакуювати на вокзал. Адже так багато людей від мене залежить.

Ввечері стає зрозуміло, що дітей треба вивезти. В мене родина з Новояворівська, тому вночі 25 лютого, я вивіз сім’ю до Львова. Окрім сім’ї, увесь наш зоопарк: ящірки, равлики, собаки тощо.

Вся моя охоронна структура була вже на позиціях, хтось тримав оборону під Києвом в Нових Петрівцях, хтось в Броварах, хтось у Борисполі. Це була принципова домовленість з хлопцями, адже вони спеціально навчені люди з відповідним досвідом.

26 лютого я пробував повернутись назад в столицю, але Житомирська траса палала і дорога на Київ була відрізана. Думати довго не став і пішов в 103 бригаду Сил територіальної оборони Збройних сил України, до одного з кращих, на мою думку, оборонців, до пана Курко. Він герой, адже приймав участь в обороні Донецького аеропорту. Але мені повідомили, що офіцери запасу поки не потрібні. Тоді я одразу пішов до Львівського обласного військкомату, там теж вже все було зайнято. А хлопці вже пишуть і телефонують, що потрібна амуніція, потрібні авто і т.д.

Вирішив пити до військової адміністрації, де мене зустрів Холод Юрій, заступник обласної ради, і спитав, а яка військова спеціальність. Та кажу яка: складське забезпечення аеродромів. Він посміхнувся, каже, от і добре, візьмеш на себе всю логістику.

Думати часу не було від слова зовсім, якщо є робота і потреба в ній, то значить треба мовчки робити. Але була важлива умова, що я мобілізуюсь, ну власне так мене і відрядили до військової адміністрації.

Начальник адміністрації Максим Козицький довго допитував чи справлюсь, потім я ще в перших числах зустрів міністра оборони України на сходах, він був з перевіркою чи нарада якась і я в двух словах пояснив, що планую робити. Він лише кивнув і сказав юристи хороші менеджери в такий час. Ну і понеслось…

Тисячі машин в різні точки, робота з працівниками спецслужб різних країн щодо швидкої доставки ургентних вантажів (наприклад, ізраїльські протигази). Тут потрібні і володіння мовою, і швидке пересування всередині країни, і забезпечення потреб мобільних госпіталів та стабілізаційних підрозділів, і супровід процесів з постачання техніки, і проста, банальна доставка провізії громадам. Одним словом, ніхто не знав, які ще навички, уміння і зв’язки можуть знадобитися.

Звичайно, я на початку війни мріяв потрапити в сили логістики, домогтися ще більших результатів, але розумію, що я не військова людина і прийшов добровольцем в ЗСУ з бізнесу, як і багато інших свідомих громадян нашої країни. Тому я змирився, і рік минув, а зараз розумію, що точно був на своєму місці і робив корисну справу.

Колектив сформувався великий, це і волонтери і військові і державні службовці. Це величезна мережа, унікальна спільнота, майже родина. Ми маємо, на мою думку, значні досягнення, якими пишаємося. Я щиро вдячний цим людям, які вже рік пліч-о-пліч зі мною і допомагають щоденно.

Наша робота ніби непомітна, але про @HubZemelna знають всі. Якщо в цифрах, то Центром опрацьовано сукупно 2425 одиниць фур, 40-45000 т вантажів.

Під час роботи центру реалізовані наступні програми:

1. Програма з належного забезпечення всіх військово-цивільних адміністрацій України протягом перших 5 місяців збройної агресії рф належними цивільними та медичними вантажами.

Програма була запущена для можливої сталої роботи адміністрацій та їх виходу на самостійне забезпечення.

2. Програма з подолання гуманітарної катастрофи в малих містах України спільно з Асоціацією малих міст України. Програма була запущена з метою забезпечення провізією та медициною міст-сателітів та селищ, які опинились в окупації та були звільнені і мали гуманітарні проблеми.

3. Програма із забезпечення житла для вимушено переміщених осіб спільно з Польським готельним холдингом. Дана програма покрила потреби усіх переміщених осіб в Львівську область і дала можливість оновити житловий фонд гуртожитків та інших переданих приміщень для потреб громадян.

4. Програма з подолання гуманітарної катастрофи в Миколаєві з водопостачанням. Під час реалізації програми місто було забезпечено водою у одноразових пляшках, бутлях та балонах протягом декількох місяців, а також передано 20000 складних каністр для мобільного забезпечення водою лікарні, госпіталя, тощо.

5. Програма з переробки та оформлення нестерильної перев’язки для бойових медиків. На утриманні центру перебуває понад 12 військових підрозділів. Спільно з приватним виробництвом Біосфера було оброблено 45 т рулонної перев’язки та вироблено 250000 одиниць бинтів для парамедиків.

6. Програма з забезпечення швидкими допомогами потреб лікарень країни. В процесі програми значна кількість автівок було передано лікарням та безпосередньо військовим частинам, але найбільш значним досягненням, є оперативне постачання дитячих реанімобілів для Центру акушерства та педіатрії в Києві на початку війни. Тут була ціла операція спільно з Трансбезпекою всіх областей та Романом Калагруським (він завідував міжнародною логістикою у військовій адміністрації)

7. Програма з постачання та оновлення ліжок для українських лікарень. В процесі даної програми вдалось оновити близько 3000 ліжок в лікарнях різного профілю. Військовий госпіталь у м.Львів, Психоневрологічний диспансер в місті Глеваха Київської області (туди були доставлено більшість поранених з Харківських лікарень) та інші.

8. Програма з забезпечення військових підрозділів. В межах цієї програми було розроблено комплексний вантаж для військових, який має назву на сленгу ВБ -"військовий бус". Кожні два тижні спеціальний бус (який також передається військовим) доставляє консолідований вантаж різним військовим підрозділам: вода (солодка та енергетики), протеїнові батончики, тактична медицина, амуніція, одяг, генератори, будівельні інструменти, тощо.

На забезпеченні, в межах можливостей, центру: Азов, Чорні Запорожці, Карпатська Січ, Стугна, Айдар та багато інших. Від усіх них є листи-подяки, але головне, щоб хлопці і дівчата вчасно мали все необхідне і відбивали ворога, а ми в тилу їм знайдемо все необхідне.

9. Програма з забезпеченням паливом перевізників для доставки гуманітарних вантажів як міжнародними, так і внутрішніми рейсами, підтримка перевезення поранених та звільнених з полону осіб. В межах даної програми вже майже 8 місяців вдається здійснювати безперебійні логістичні сполучення між областями.

10. Спільно з USAID та Юнісеф реалізовано програму з забезпеченням одягом дітей вимушено переміщених осіб. В межах даної програми отримано близько 16000 комплектів одягу для дітей віком до 10 років для покриття часткових потреб даних осіб у Львівській області.

11. Проводиться спільна програма з Польським Червоним хрестом щодо забезпечення потреб області та країни. Було проведено ряд спільних стратегічних сесій, де було визначено наш центр як одного з основних логістичних партнерів Польського Червоного хреста в Україні.

12. Окремої уваги заслуговує ціла лінія, яку ми запустили з виробництва вареників у Свіржі. Коли приїде автівка з варениками до хлопців, то вони відчувають себе козаками. Дух піднімає потужно. Ідею придумав мій заступник Юрій Соболь перед Різдвом.

13. Постачання авто для фронту це теж титанічна робота. Тільки для Азову вдалось спільно з моїм заступником Непорадою Наталею доставити все: від Автобусів і броньованих швидких до позашляховиків.

А ще інші підрозділи та структури, зокрема той самий ГУР.

А якщо сухо, то мені вдалось за рахунок власних інвестицій, за рахунок інвестицій донорів, за рахунок підтримки керівництва створити унікальний координаційний логістичний центр, який є моделлю державно-приватного партнерства у військовій сфері і забезпечувати потреби фронту швидко та оперативно, а що робити моя спеціальність складське забезпечення аеродромів. Я поганий піхотинець, я ніякий військовий хірург, але я гарний логіст, і в мене це виходить.

Коли тобі кажуть, ваша автівки дала можливість поставити "сапог" і лупити орків або дрон та рушниця вже викрили позицію та ми їх вчора рознесли, або коли ти першим доставляєш в лікарню Бахмута все потрібне, то розумієш, що робиш свою справу.

Вдалося багато, сьогодні це мережа складів, парк транспорту, об‘їхав все від Харкова до Запоріжжя, від Львова до Костянтинівки.

Є звичайно і втрати, батьків не вберіг, вивіз, але не вберіг, війна загострила хворобу мами та тата, обидва вже дуже у важкому стані. Коли були перші місяці під Броварами та Борисполем, то ліки не могли приймати. В мами боковий аміотрфічний склероз, в тата онкологія з метастазами, тому зараз боротись треба за них, а зарплата в мене близько 40000 грн, отже треба думати, як далі.

У що вірю? В перемогу, але в адвокатуру більше не повернусь, буду пробувати себе в інших сферах. Я ж не типовий військовий, зміг зберегти фірму, зберегти людей. Продовжую підтримувати Оболонь, лікую батьків і гребу крок за кроком.

Постійно в дорозі, є втома, на одинці з собою, можу упевнено сказати собі, що не відсидівся, а отже мені не соромно за цей рік.

Честь!