Блог | Ми вбивали. Але чи мали ми інший вибір?

Не янголи.

Так, ми не були янголами, бо вбивали. Але чи мали ми інший вибір? Чи могли ми сказати: ні, я не братиму до рук зброї, поверніть мені книжку/скрипку чи плуга?

Ми не хотіли ставити вояками, лише — залишитися людьми. Але жили в час, коли друге було неможливим без першого.

Бо чи може називатися людиною створіння, яке спокійно спостерігатиме, як знищують його родину та народ? Чи може зостатися щось людського в істоті, яка не чинитиме спротив постійному приниженню? Яка підставлятиме під удар не лише свою другу щоку, але й щоки коханої чи дитини?

Читайте: ''Совок'' в головах: прикрий нас, Покрово, від ідіотів!

Вони вважали нас недолюдьми, тваринами. Зганяли нас у стада, утримували в стійлах, влаштовували на нас полювання, ставили в довгі черги чекати на смерть.

Лише здатність вдарити у відповідь, забрати життя в ката піднесла жертву до рівня людини. Вони врешті зрозуміли, що мають справу з людьми. Не тому, що відчули, як боліло іншим, яких вони принижували та знищували, а тому що болю завдали їм самим. Болю фізичного й морального, такого, якого може завдати лише людина людині. Тому що звір здатен тільки на вбивство, людина — на помсту й повстання.

Читайте: ''Мені важливо знати ЗА ЩО Я ТАМ ВОЮЮ?''

Усі побачили: Україна ПОВСТАЄ, як ВСТАЄ на дві ноги істота, що СТАЄ людиною.

Як всі постануть, коли із мертвих до життя покличуть на Суд Божий. І ми готові до відповіді на ньому, тому що взяли на себе відповідальність за свої вчинки. Тому що не дали зробити себе тваринами, з яких Господь не питатиме.

Так ми не були янголами, але й чорти не жертвують своїм життям ради інших. Наш вибір — залишатися людьми.

"(Не)історичні миті".