Блог | Льонька створював світи, які потім жили за його правилами
Отже, я бачив тіло. Я огледів його уважно, прискіпливо, майже без жодних емоцій.
Від найпершого дзвінка і до приїзду на кладовище - я сумнівався.
Було багато нестиковок, незрoзумілостей. Не було контактів з рідними.
Тепер картина прояснилася.
Льонька Кантер звів рахунки з життям.
Він вистрілив в себе з автомата АКС74.
Перед останнім кроком Льоня залишив листи, в яких чітко написав, що і як треба зробити після, а також роз'яснення свого рішення.
Окрім цього, було записані відеозвернення до рідних і.... відео самого самогубства.
Воно є у поліції.
Я бачив його, воно не викликає у мене сумнівів. Це кінець.
Родичі, по зрозумілих причинах, забороняють будь кому розповсюджувати чи публікувати це відео. Вважайте це їх офіційною заявою.
Про зброю. Був знайдений автомат, пару магазинів з набоями та пару гранат РГД-5. Вони, можливо, були привезені Льонькою з ДАПУ, де він був під час знімання фільму "Добровольці Божої Чоти".
Тепер про причини. Чому успішний та популярний чоловік пускає собі кулю в голову? Мені ще треба все це осмислити, перечитати листи та передивитися відео.
Особисто я, як його друг, а ми були разом з 13ти років, багато чого зробили разом, зневажаю цей крок. І якби я міг зараз йому щось сказати, то я б дав йому в пику, але...
Та я поважаю його як особостість, і як людина, що його любить, спробую для себе зрозуміти причини та мотиви.
Тому маю намір прочитати все з його послань, що мені дозволять прочитати та побачити.
Ми завжди з ним змагались, ще з юнацтва. У нас була гонитва за лідерством.
Ми змагалися в силі, акторстві, режисурі, пластиці, пригодах....
Льонька створював світи, які потім жили за його правилами. Це були світи творчості та пригод. Хтось оселявся там, а хтось, як я, проходив їх кометою чи метеором, повертаючись кожні сто років.
Ми наслідували один одного. Я, заряджаючись від нього, робив свої проекти, створив свій продакшн, а він пішов у Національну Гвардію, на війну, після того як відвідав мене в частині. Тут Льонька, чи не єдиний раз, був другим)))
До останнього я сподівався на містифікацію з його боку. Він був майстер вражати.
Скільки кілометрів доріг було пройдено разом? Десятки тисяч?
На похороні співали пісню Жовті Стрічки, а це наша пісня. Її грав ВГ, а я читав той клятий приспів від села до села, блукаючи Україною.
Співали "Ой у лузі Калина...", а це ми співали в Пекіні по дорозі в Тибет, коли нас затримувала поліція, за те, що ми зібрали натовп місцевих на куштування томатного супу.
Ми пережили тьму пригод.
Я б не побачив і половини побаченого, не зробив багато важливого безглуздя, якби не Льонька.
Він врятував мене на Майдані, коли заховався серед тітушок, вкрав у них маркувальну стрічку, яку вони вішали для розрізнення та передав її мені у квартиру, де ми сховалися після бою та розгрому 18 лютого...
Тепер він, виявляється, втомився...
Льонька біг швидше за всіх, за ним було неможливо угнатись... Ось і прибіг першим.
Я знаю, що ми більше не побачимось. Принаймі у людській подобі і за життя. І після теж.
Це втрата людська, втрата національна.
Бажаю тобі миру, брате, та спокою, якого за життя ти не знайшов.
Я тебе люблю, то ж, може, колись і пробачу.
