Блог | Лицо "русского мира": как искусственный интеллект рисует мир ОРДЛО
Сьогодні трошки філософії. Зараз усі у світі захоплено граються з Штучним інтелектом, який називають дружелюбно та люблячи – ШІ. То питання йому ставлять, то з його допомогою пишуть казки чи любовні романи, розмовляють про філософію життя, релігії, навіть дискутують про Біблію та створення Всесвіту, але більше за все людям подобається створювати картини чи образи чогось з допомогою ШІ.
Що я можу сказати, це чудово. Будь який прогрес та технології чудово, окрім тих, що створені для руйнування світу, природу та людства. Можна, звісно ж, посперечатися, чи не стане ШІ загрозою людству, але я поки що оберу сторону ШІ, бо страшнішої загрози людству ніж росія, я ще не бачила та навряд чи побачу.
Навряд чи ШІ буде красти унітаз у вашій оселі, чи вбивати вас за вашу мову, вишиванку, чи ненавидіти вас за те, що ви вмієте працювати, жити, створювати навколо себе для себе та оточуючих гідні умови. А ось росіяни будуть. Отой напис "кто разрешил вам так жить", написаний на стіні зруйнованої української оселі, він вічний. Він буде випалювати росіян ненавистю до нас усе їх не тривале життя.
Якщо подивитися на росію, то навіть вулиці їх оспіваних Москви та Пітера, це сміття, багнюка та ще раз сміття. Якщо ми просто виїдемо десь на Самару, Псков, Ростов, Твер та Новгород, то потрапимо у страшний світ, де зупинилась цивілізація, а люди живуть життям, яке не тільки неможливо назвати гідним, а й життям взагалі.
Росія дивна країна, схожа на плісняву, бо знищує усе до чого доторкнеться. Як тільки почалась окупація Луганської та Донецької областей, то перше, що там змінилося, це вулиці, бо з них зникли квіти, фонтани, а з’явилося сміття.
Це дивно та не зрозуміло, бо ж, як ми пам’ятаємо критична більшість (не усі) мешканців так званого Донбасу, східної частини України в її меншій частині, вирішила побудувати собі "руський мир", щоб жити у світі без НАТО, ЄС, України та цивілізаційних норм. "Скрепи", "моральный кодекс русского человека", "православне", "закон божий"… як багато казали донбасяни про те, як будуть гарно жити у країні, де не буде жодного з їх ворогів-українців та американців- а тільки скрепні, православні, руські люди.
Й що з того вийшло? Що вийшло бачимо ми, бачать вони, але для нас то біль, бо гине наша земля, для них… для них це рутинне життя до якого вони звикли, до якого підлаштовуються. Але чомусь підлаштовуються під зниження, під дееволюцію, під знищення себе та навколишнього середовища.
Одразу після окупації ОРДЛО стало великим сміттєзвалищем, й люди, не дуже переймаються з того. Їм байдуже на те, що навколо. Ніхто в ОРДЛО не прагне змін до кращого, там єдина думка, аби не гірше. Але усе, про що краще мріють люди, які живуть там, то це , як росія їм дасть багато грошей та наведе лад на їх вулицях та їх містах. Ніхто з тих, хто був фактичним фундаментом будування "республіки" не доклав жодного зусилля для збереження рідного краю та наведення банального ладу на вулицях своїх міст.
У більшості міст ОРДЛО занепад починався швидко, де розбивалась одна шибка, одразу люди починали розбирати будинок по цеглині. Страшно було дивитися, як мешканці ОРДЛО грабують будинки своїх сусідів-біженців, як ріжуть на метал та розбирають по цеглинам свої підприємства. Як скидають сміття біля будинків. Як крадуть квіти з парків. Міста Донбасу й так тривалий час були сіро-чорні, десь з 2008 року вони почали розквітати, одягатись в квіти, зелень дерев, сучасні будинки та архітектуру, але війна їх знову повернула туди, у чорно-сіру гаму, підкресливши найголовніше, що Україна та росія це різні світи, різні цивілізації з різними моральними чеснотами
Я не просто так почала свої роздуми з проведення паралелі з діями Штучного Інтелекту, ШІ. Можна написати тисячу розповідей про те, що росія зробила з Донбасом, та як змінився світ там. Повірять лише ті, хто знає, що таке росія. Ось зараз трошки більше людей повірить, бо вже побачили обличчя росії. А коли я писала про те, що відбувається в ОРДЛО люди, які ніколи не бачили війни та не жили в окупації, не дуже вірили в мої розповіді, бо вони були страшні.
Страшніше за те, що самі мешканці ОРДЛО не бачили смерті своїх міст та свого краю. Напевне, це через те, що вони кожен день бачили як все стає гірше, міста чорніше, а сміття вище, тому звикали й цей світ ставав для них нормою, нормальним, а інший, навпаки. Не нормальним, бо занадто чистий та занадто яскравий.
Й ось до ОРДЛО дійшла цивілізація, тобто новини про ШІ. Звісно ж мешканці ОРДЛО теж почали бавитися з ШІ. До філософії в них тями не вистачило, існування Бога та утворення Всесвіту їх не цікавить, тому мешканці ОРДЛДО стали просити ШІ намалювати їх "республіку", їх міста.
Що ж, ШІ, чемно виконав запит. Але чомусь усі незадоволені та здивовані: Чому ШІ малює наш світ апокаліптичним? Чому на малюнках усі міста чорні та занедбані? Чому на малюнках ШІ усі люди старі?
Дійсно, це правда. Запити до ШІ намалювати міста ОРДЛО, Донбас, виконані бездоганно. На них старі. втомлені люди, якій розвалини якихось підприємств, чорний світ без надії, шахтарі з пустою в очах… Це реальність ОРДЛО. ШІ намалював реальність ОРДЛО.
Чорно-сірі міста з вибитими шибками та дверми, закриті шахти, люди без надії на майбутнє в очах, старі люди, бо молодь виїхала або загинула. На картинах ШІ, намальованих з опису міст ОРДЛО, жодного молодого, усміхненого обличчя.
ШІ не бачить в ОРДЛО ні розвитку, ні радощів, ні майбутнього, ні дітей. Старість, що бездарно та безпорадно дивиться на світ втомленими очима, що вже чекають на смерть, зраджені, зламані, озлоблені, вбиті війною люди.
Що ж, дякую ШІ, може хоч зараз мешканці Донбасу подивляться на себе зі сторони, очами штучного, але інтелекту, бо ж побачити очевидне, те, що росія знищила людей та землю квітучого та працьовитого Донбасу, за 9 років вони так й не змогли.
