Блог | Кримськотатарська автономія - це хіба загроза українській незалежності?
Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз сказав, що вислів Іслямова – це позиція приватної особи і не є думкою Меджлісу. Меджліс зараз щільно працює в Конституційній комісії, яка створена президентом, і вже має напрацювання стосовно кримськотатарської автономії. Більше того, з думкою про необхідність надання прав корінному народу публічно виступив один з членів Конституційної комісії Леонід Кравчук. Робоча група вже напрацювала документи і про них схвально висловлюються багато партій, які будуть голосувати за відповідний законопроект.
Те, що говорить пан Іслямов, - це його емоційна позиція. Він сказав, що для кримських татар, які знаходяться в окупованому Криму і майже щодня піддаються репресіям, тортурам, переслідуванням – для них автономія – це важливий момент. І якщо вони побачать, що автономії нема, що ВР не проголосує, що Президент не подасть зміни до Конституції, – для них це буде величезним розчаруванням в цілому.
Тому до того, що сказав Іслямов, треба відноситись як до аналізу і попередження про те, що реакція в Криму для України може бути дуже загрозливою. На жаль, українці заяву Іслямова сприймають як прояв сепаратизму та шантаж. Тому треба говорити і пояснювати громадянам, що таке кримська автономія.
Як всі ми знаємо, Кримська автономія вже існує. Вона була створена за результатами референдуму січня 91-го року. Крим проголосував за відновлення автономії ще до того, як всі українці схвалили на референдумі українську незалежність в грудні того ж року.
Читайте: "Настав час" подумати про посилення санкцій за Крим
Ми як держава відтворили тоді автономію, але адміністративно-територіальну, а не національну. Важливо розуміти, що в січні 91-го року кримчани голосували за відновлення автономії, яка була національного характеру та була демонтована після депортації кримських татар. По факту відбулася підміна понять. Автономна Республіка Крим у складі України не мала нічого спільного з автономією корінних народів Криму, яка проіснувала до 1945 року і за відновлення якої проголосували кримчани. Адміністративно-територіальна автономія, яку всі ми знаємо, стала російською автономією в суверенній українській державі.
Тепер цю правову підміну понять необхідно виправляти. Але тут що важливо. Якщо ми як держава забажаємо демонтувати кримську автономію і повернутися до Кримської області, як пропонують деякі активісти і політики, проблем може виникнути ще більше. Так ми самі собі створимо поганий прецедент. Тому що якщо через 25 років можна скасувати результати одного референдуму про відновлення кримської автономії, то чому б не скасувати результати іншого референдуму - про незалежність України? До того ж, є висновки Венеціанської комісії про те, що держава не може апелювати до права народу на самовизначення, якщо вона сама такого права не визнає. Україна утворилася в результаті українського референдуму, скориставшись правом українського народу на самовизначення. Кримськотатарський народ, який визнаний постановою ВР корінним, теж має право на самовизначення. Заперечувати це право - означає ставити під сумнів право українського народу. Якщо придивитися уважно, то питання надання прав корінному кримськотатарському народу є одночасно питанням правової визначеності всієї української держави. Давайте пам’ятати, що саме Росія зацікавлена в тому, щоб українська незалежність була визнана "історичним викривленням". Тому зараз варто триматися міжнародного права і не створювати собі на голову небезпечних прецедентів.
Читайте: Недостатньо, щоб повернути Крим
Щодо загроз сепаратизму. Згідно міжнародного права, кримські татари, як корінний народ, мають право на самовизначення. І вони хочуть скористатися своїм правом в рамках української держави. В запропонованих змінах до Конституції записано, що кримськотатарський народ користується своїй правом на самовизначення в рамках незалежної української держави. Така преамбула є в документах, які напрацювала робоча група. Таким чином в Конституції України з‘являється прописана норма про існування в цілісній державі. Відмінити цю норму, відділитись колись та приєднатись до Туреччини, як лякають нас противники кримськотатарської автономії, буде неможливо без голосування в Верховній Раді конституційною більшістю та без загальноукраїнського референдуму. Це запобіжник від сепаратизму, який запропонували саме кримські татари.
І ще. Ніхто не говорить про створення якоїсь іншої кримської автономії. Вона вже існує. Напрацьовані зміни ґрунтуються на тому, що існуюча кримська автономія має бути наповнена національним змістом. Кримські татари просять можливість на території Криму мати представництво в органах влади. Тобто 30% від загальної кількості місць в місцевих органах влади. Для меншості в Криму, яка є корінним народом і мала там колись свою державу, їх присутність в органах місцевої влади є відновленням справедливості та можливістю впливати на рішення кримських органів влади. Кримські татари не хочуть головувати і не кажуть про те, що хочуть віддавати накази в Криму, як нас знову ж таки лякають ті, хто говорить, що меншість не має керувати більшістю. Кримськотатарський народ намагається отримати можливості на власній Батьківщині, бути представленими в органах місцевої влади. Для України як держави, яка зацікавлена в тому, щоб Крим розвивався в русі українського державного проекту, присутність представників корінного народу в органах влади є тільки плюсом.
Наприклад, візьмемо Феодосійську міську раду, в якій було 11 депутатів. За напрацюваннями про кримськотатарську автономію, 4 місця в місцевій раді мали би отримати представники Меджлісу. Враховуючи, що в Феодосії більшість в раді завжди належала проросійським силам, для нас як для держави поява продержавницької опозиції була би вигідна. Це дозволило б при потраплянні у органи влади навіть меншості українських політиків створити альянси з представниками Меджлісу і стати об‘єднаною проукраїнською опозицією в тій проросійській більшості, яка була в Криму. Якби кримські татари мали представництва в місцевій владі по всьому Криму у 2014 році, ніяка окупація могла би і не відбутися, тому що українці і кримські татари в Криму складали б потужне політичне об‘єднання, яке б не дозволило місцевій владі нічого не робити, коли захоплювалися адмінбудівлі і військові частини.
Читайте: Відповідь "брату" Аксьонову щодо запрошення в Крим
Тому, обираючи "за" або "проти" автономії, українці мають виходити з інтересів держави, зі стратегії відновлення територіальної цілісності, а не керуватися образами та страхами.
