Блог | Ковид и демократия/диктатура
Сколько можно писать о крайне безответственном поведении минимум трети киевлян (а скорее всего, всех граждан Украины, если верить Интернету и телевидению)? Ведь минимум треть "славных украинцев" игнорирует строгие нормы масочного режима или относится к ним откровенно издевательски. В супермаркетах столицы значительная часть покупателей опускает повязки на рот, а то и вообще на подбородок. Администраторы и охранники, бросается в глаза, отнюдь не реагируют на это. В автобусах – так же. Более того, хватает и тех, кто вообще снимает маски, едва зайдя в общественный транспорт. Мол, они мешают дышать... А ковид, если он привяжется, не помешает? Главное, впрочем, другое: публика такого сорта подвергает опасности не только себя, но и других; подхватив COVID-19, эти персонажи, даже если он у них будет в легкой или вообще незаметной форме, передадут вирусы другим. Интересно, сколько жертв на счету этого, не побоюсь громкого слова, охлоса? – пишет Сергей Грабовский в своем блоге для издания "День".
Далее текст на языке оригинала.
Утім, зараз іще якось минається. офіційна кількість хворих незначна, а що станеться з осені, коли, за прогнозами вірусологів, насунеться нова хвиля пандемії? Стануть необачні й безвідповідальні обачними і відповідальними? Певен, що ні. Не дарма ж кажуть, що звичка – це друга натура…
А тим часом ця публіка не тільки поширює пошесть, а й має право голосу. Вона в числі інших обиратиме нам парламент, мерів і президента. Чи здатна вона відрізнити відповідального політика від балаганника, проросійського популіста від справжнього патріота? Дуже сумніваюсь. Ба більше: всі ці запеклі порушники маскового режиму й елементарних санітарних правил (тієї ж дистанції у півтора метри) матимуть право висуватися в депутати всіх рівнів! Тобто політично небезпечні особи "рулюватимуть" політикою…
Дехто з моїх колег покладає сподівання на значне підвищення сум штрафів. Але хто саме стежитиме за дотриманням встановленого урядом режиму та штрафуватиме порушників? Поліція? Навіть не смішно… Та й узагалі – як на мене, тут штрафами не зарадиш, бо проблема не у фінансових стягненнях, а в належному покаранні за антигромадянську поведінку. Якийсь час я вважав, що оптимальним виходом для суспільства тут стало б анулювання виборчих прав, чи на певний термін, чи (у порушників-"рецидивістів") на все життя. Тобто запровадження такого собі цензу громадянської відповідальності. Принаймні, це б відсікло від впливу на вирішення суспільних проблем тих, хто нездатен їх вирішувати, з об’єктивних чи суб’єктивних причин. Але… Я вже згадував нашу "доблесну поліцію". Де гарантія, що вона не перетворить фіксацію порушень, реальних і фейкових, на знаряддя поліпшення добробуту поліцейських чи навіть на інструмент політичної розправи з тими, хто не так ставиться до влади загалом й окремих міністрів?
Ну, а ще пізніше, добряче почухавши потилицю, я зрозумів, що наші громадяни в плані нехтування урядовими приписами щодо поведінки під час пандемії COVID-19 виглядають іще дуже пристойно у порівнянні з жителями деяких провідних демократичних держав. Вони не влаштовують ледь не мільйонних акцій протесту проти карантину та маскового режиму, вони не марширують велелюдними буцімто антирасистськими маршами без жодних застережень – мовляв, борців за справедливість ковід не бере, вони масово не ігнорують вакцинацію так, що доводиться їх заманювати чи то лотереями, чи то самокрутками з марихуаною. Ба більше: впливові політичні партії й організації в Україні не заявляють, що обов’язкова вакцинація певних категорій населення (вчителі, викладачі вишів, працівники дитсадків, лікарі тощо) є грубим порушенням прав людини. На щастя, всього притаманного нинішній "перерозвиненій" демократії у цілій низці держав у нас немає.
При цьому я "виношу за дужки" ревних парафіян Московського патріархату та священнослужителів цієї церкви, які демонстративно нехтували та нехтують усіма нормами і заборонами, так само, як і політиканів із проросійських політичних формацій, які розказують страшилки про західні вакцини, – то інша тема. Бо ж ідеться про неприховану "п’яту колону", якою має займатися СБУ та поліція, а не про українців, нехай і безвідповідальних.
Але повернімося до головної теми. Пандемія COVID-19 унаочнила той факт, що демократія як така у світі зайшла "не туди", крім деяких держав, як-от Ізраїлю. Більшою чи меншою мірою, але зайшла. І тепер усе більша голосів чути на користь того, що під час таких масових пошестей добре було би запроваджувати хоч якісь елементи диктатури, бо вони допомогли б швидше й ефективніше приборкати поширення коронавірусу. Але от лихо: пандемія почалася саме з комуністичного Китаю з його аж ніяк не демократичним режимом, ба більше – все більше серйозних науковців схиляється до того, що той різновид коронавірусу, який лежить в її основі, має штучне походження і вирвався на волю з вірусологічної лабораторії у Вухані. На додачу, на перших етапах поширення COVID-19 китайська влада всіляко намагалася замовчати лихо, применшити його масштаби, фальсифікувати дані про вірус. І тільки потім, кинувши у бій із ковідом армію, КНР зуміла запровадити ефективний і жорсткий карантинний режим. Отож і диктатура не зарадила…
Отож, видається, тим державам світу, які звуть себе цивілізованими та розвиненими, варто замислитися над дуже багатьма проблемами. Й Україні також. Бо без того, щоб перестати механічно ототожнювати демократію з загальним виборчим правом, без того, щоб відсунути охлос з політичної арени на належне йому місце, без того, щоби зробити владні структури максимально ефективними й оперативними, успішно відбивати глобальні загрози не вдаватиметься. А якщо і вдаватиметься, то надто значною ціною.
