УкраїнськаУКР
русскийРУС

Блог | Когда утилизировали ракеты "Южмаша", инженеры плакали, или О реальных гарантиях безопасности

Когда утилизировали ракеты 'Южмаша', инженеры плакали, или О реальных гарантиях безопасности

На фоне скандала в Белом Доме вспомнила скупые слезы здоровых мужчин, коллег моего папы, когда в середине 90-х в Павлограде уничтожали ракетные комплексы SS-22, SS-18 и другую ракетную технику производства "Південмаша". Разработки Конструкторского Бюро "Південне", в котором папа всю жизнь работал инженером-ракетчиком.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

– Чому вони плачуть, тату?

– Тому, що зараз, знищують не просто наші розробки, а нашу силу.

– Так ми ж з американцями документи підписали?

– Документ це папірець, доню, а зброя це реальність, – з сумною усмішкою пояснив тато, й додав, що "Незалежність ми отримали, але державне мислення – ні".

А потім... "Південмаш" став занепадати, зарплати інженерів скорочуватися й багато з них перепрофілювалися за іншими напрямками. Наприклад, татові колеги – фахівці з ракетних клапанів, створили фірму й стали робити намордники та паски для собак.

– Тату, чому не платять гідно на такому виробництві?

– Бо замість того, щоб викладатися в розвиток технологій й захищати своє, знищують наш науковий потенціал, – відповів він й пояснив, що підготовка одного такого фахівця з ракетних клапанів це п'ять років профільного університету, плюс п’ять років практики на виробництві, – так що ресурс не відновлювальний.

А оскільки якісна освіта в поєднанні з державницьким мисленням є основою конкурентоспроможності країни, тож додав, що Україну з таким підходом, в майбутньому очікує чимало проблем.

Когда утилизировали ракеты "Южмаша", инженеры плакали, или О реальных гарантиях безопасности

Сам тато продовжував працювати в конструкторському бюро, навіть певний час, очолював представництво "Південмаш" на Байконурі (Казахстан).

І щодо зовнішньої політики завжди висловлювався однозначно:

"Щоб з нами рахувались, треба поважати себе, свою країну та відстоювати власні кордони".

Саме таку сильну позицію продемонстрував Володимир Зеленський під час зустрічі в Білому Домі. І може десь не вистачило йому дипломатичної стриманості, але головний меседж був доведений: з Україною треба рахуватися, й надавати реальні гарантії, навіть, якщо ти президент найпотужнішої країни з "повним набором козирних карт".

До речі, батько Зеленського теж, інженер. А ще професор, доктор технічних наук у галузі рудничної геології….

Тож, маймо гідність та будьмо сильними.

Хай буде весна...

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...