Блог | Имидж украинок в мире: давайте честно, как мы себя показываем?
"Елена, ты совсем не похожа на типаж той девушки, которую у нас показывают в тв-шоу. Там украинка влюбляет в себя иностранцев, а потом разводит на деньги." - выжигая мой свежий маникюр, ободрила меня где-то посреди штата Коннектикут, США, американка польского происхождения. Мне свело зубы – было как минимум неожиданностью, как максимум неприятно. Я поймала себя на мысли, что все последующие визиты к Кейт я потратила на то, чтобы показать НА СКОЛЬКО я не такая, как и большинство моих соотечественниц.
Далее текст на языке оригинала
Проте, цей образ не з’явився не звідки, - гірше, він виявився реальний.
І сьогодні, маємо чергове неприємне позиціонування образу української жінки.
Нетфлікс розродився другим сезоном дуже популярного серіалу "Емелі в Парижі". Його подивляться мільйони людей за ці свята.
Один з найяскравіших другорядних образів - образ українки, який з’являється в серіях, - неосвіченої пронири та шахрайки, яка навчилася у будь-який спосіб виживати в іншій країні, обурює звичайно. Перша реакція - хочеться накинутися на режисера та сценариста, кричати, що це все маніпуляцію і не правда.
Тепер глибше - кіноіндустрія давно стала джерелом інформаційних війн та навіювань стереотипів. За образи та сторітелинг борються, це окремо просувають та пропонують.
А тепер, давайте свідомо та чесно - що ми зробили, щоб такі образи не з’являлися? Які інші яскраві персонажі та характери жінок просуваємо? Як розказуємо про Україну за кордоном? Як показуємо себе?
Тисячі талановитих молодих людей поїхали з України, отримали круті роботи та асимілювалися в інших країнах. Проте, більшість з них в кращому випадку нічого не згадує про Україну, а в гіршому - сварить і порівнює не в найкращих епітетах.
Серед них є також й інші - нелегали, авантюристи, що в пошуках кращої долі готові на все. Вони, звичайно, є у всіх країнах, де економіки відстають від розвинутих. Проте, Нетфлікс зупинився саме на нас. В тому числі тому, що нам нема що протиставити, нема яскравих антиподів.
Країни конкурують і боряться за власну репутацію, за асоціації та позитивний імідж. Створюють наративи, позитивні міфи та власних героїв, героїнь. Знімають фільми і пишуть пісні, підтримують митців та будь-які способи донесення найкращого про країну через мову культури, бо вона універсальна, всім зрозуміла.
Цей приклад черговий холодний душ, з якого варто зробити як особисті висновки кожному українцю, що їде за кордон, або працює там, так і державі, яка власне має поборотися за інші епітети та образи українських жінок, тим більше, що є звідки та з кого їх писати!
