Видео дня
Блог | Епідемія COVID-19: люди подають до суду на винуватців
Схоже, світ у зв'язку з COVID-19 поступово проходить перші дві з всім відомих п'яти стадій прийняття неминучого (заперечення, гнів, торг або угода, депресія і, нарешті, прийняття).
Сьогодні на черзі — стадія торгу. Люди хочуть розібратися - або призначити - хто винний в цій біді і хоча б частково отримати якесь відшкодування за страхи та страждання, з нею пов'язані. І поки що нічого кращого, ніж суди, цивілізоване людство у пошуках справедливості не вигадало.
Так, Сполучені Штати ще тільки починають свою боротьбу з наслідками всесвітньої епідемії, а група американських громадян та організацій вже подала в суд Майамі колективний позов до КНР, китайських державних та місцевих органів влади Китаю — про відшкодування витрат, які викликані розповсюдженням COVID-19.
Спробуємо проаналізувати, в яких ще напрямках можливі судові позови, від кого на адресу кого та які в них є шанси на задовільнення.
Позови першого рівню (умовно — загальнопланетарного).
Очікуємо позови від країн, в першу чергу, в Міжнародний суд ООН. До цього суду мають право звертатися всі члени ООН. Цей суд має право розглядати спірні питання про виконання державами норм Статуту ООН, міжнародних угод та конвенцій.
Наприклад, відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил 2005 року (які підписані в тому числі і КНР), “кожна держава-учасниця повідомляє ВООЗ... і протягом 24 годин після оцінки медико-санітарної інформації про всі події, що відбулися на її теренах, які... можуть являти собою надзвичайну ситуацію в області суспільної охорони здоров'я, що має міжнародне значення, а також відомості про будь-які медико-санітарні заходи, прийняті країною у відповідь на ці події”. Однією з хвороб, яка підпадає під дію вказаних Правил, була визнана коронавірусна хвороба (COVID-19).
Якщо буде доведено, що Китай не виконав вказані та інші, встановлені міжнародними правовими актами, вимоги, цілий ряд країн, що постраждали (й страждають) від COVID-19, мають досить великі шанси отримати не тільки моральну, а й матеріальну компенсацію за біль і страждання своїх громадян та за негативні наслідки для держав від розповсюдження цієї хвороби. Адже, відповідно до норм Статуту ООН, “кожен член Організації зобов'язується виконати рішення Суду у тій справі, в якій він є стороною".
Другий рівень — міждержавний та регіональний.
Наприклад, за інформацією видання “The Financial Times”, свого часу, ще на початку епідемії, Італія звернулась як до Євросоюзу, так і до окремих країн (зокрема, до Німеччини та Франції) з проханням про допомогу. Німеччина заборонила вивіз з країни масок та іншого медичного обладнання. А Європейський центробанк відмовився підтримати фінансову стабільність Італії.
Вже зараз є попередня інформація, що, при своєчасній допомозі, кількість загиблих в Італії була б значно меншою (при наявності необхідного медичного обладнання та засобів захисту), а фондовий індекс тієї ж міланської біржі не впав би на рекордні 17%.
Формально дії тієї ж Німеччини відповідали вимогам Шенгенської угоди (яка дозволяє закривати кордони “у разі серйозної загрози державній політиці або внутрішній безпеці”). Європейський центробанк знову ж, формально, діяв відповідно до вимог своїх нормативів.
Тим не менш, на нашу думку, шанси на те, що Італія (як і інші країни — члени ЄС, яки просили та не отримали вкрай необхідну допомогу) не тільки звернеться до суду (в даному випадку, скоріше за все, до Суду Європейського Союзу (Суду справедливості), а й отримає сатисфакцію, досить високі. Адже дії як окремих з держав, так і загальноєвропейських інституцій в даному випадку, скоріше за все, суперечили (крім всього іншого) базовим принципам ЄС, і в першу чергу, принципу забезпечення простору свободи та безпеки без внутрішніх кордонів та принципу сприяння економічній, соціальній та територіальній згуртованості та солідарності держав-членів. А ці принципи — основа основ функцінування Європейського Союзу.
Третій рівень — судові позови фізичних та юридичних осіб до державних (та регіональних) органів влади.
При цьому, відповідачами можуть бути не тільки свої владні структури, а і закордонні.
В якості приклада можна згадати вказаний на початку позов фізичних та юридичних осіб з США до Китаю. Фактично, влада КНР обвинувачується якщо не у навмисному розповсюдженні вкрай небезпечного вірусу (через підозри про зв'язок появи коронавірусу з розташованою в місті Ухань хімічною лабораторією), то в навмисному приховуванні як самого факту початку розповсюдження вірусу, так і ступеню його небезпеки, а також в тому, що невжитті необхідних заходів для недопущення його поширення на інші країни. Тут треба сказати, що, згідно з американських законодавством, загальне правило про те, що інша держава має імунітет проти позовів, в даному випадку може бути відкинуте, а позов не тільки розглянутий, а й задовільнений.
Інший приклад — позови проти органів влади Тіролю та Відню через те, що вже після початку всесвітнього “крокування” страшного вірусу та виявлення хворих на австрійських курортах, ці туристичні зони не були оголошені закритими. Через це смертельним вірусом заразилися не тільки ті, хто там відпочивав, - він був “розвезений” по всьому світу. Шанси на те, що позови будуть задоволені, а винуваті притягнуті до відповідальності, досить великі. Адже, крім всього іншого, в даному випадку на кону — не тільки репутація держави, а і туристичний бізнес Австрії, який дає майже 16 млрд євро надходжень кожен рік.
Так само варто очікувати позовів громадян США проти державних органів влади США у зв'язку з не повною забороною польотів в США з Китаю, адже фактично від 4 лютого 2020 протягом місяці заборона авіаперельотів з Китаю через побоювання економічних втрат була фрагментарною і в основному на розсуд авіакомпаній. Те саме стосується більшості європейських країн, які не скасовували авіазв'язок з Китаєм щонайменше станом на 12 березня 2020 рок у. Італія, що зіткнулася з бідою першою, стала першою і донедавна єдиною європейською країною, що ввела повну заборону на авіасполучення з Китаєм, зробивши це без узгодження з Китаєм після отримання рекомендацій медичних радників прем'єр-міністра Джузепе Конте і не піддавшись на дипломатичні уговори скасувати або пом'якшити таке рішення, які послідували як з боку італійських політиків, так і з боку Китаю.
І, нарешті, четвертий рівень — позови фізичних та юридичних осіб до юридичних осіб та позови від фізичних осіб до інших фізичних осіб.
Від пов'язаної з вірусом кризи постраждало багато як пересічних громадян (через захворювання та загибель близьких, накладені обмеження тощо), так і цілих напрямків бізнесу (перевезення, готелі, туризм тощо). В даному випадку, при таких масштабах негативних наслідків, необхідні швідкі та ефективні заходи саме з боку держав для підтримки як прстих людей, так і бізнесу. Адже загально відомо, що допомога на ранніх стадіях може не лише зменшити майбутні збитки, а й (часто) врятувати життя.
Крім того, вірус оголив багато дуже важливих питань, рішення яких потребує уваги як суспільства, так і держави. В першу чергу, це — расова нетерпимість, ксенофобія та інші. В ці часи випадки масового переслідування і виходців — з Китаю в першу чергу - булінг китайських дітей в італійських школах або заборона китайцям заправити автівку з боку власників автозаправок на півночі Італії, де на текстильних фабриках працюють переважно китайські нелегали — яскравий і ганебний тому приклад.
Таким чином, людство виявилося неготовим до такого загальносвітового критичного виклику, як всесвітня епідемія смертельно небезпечної хвороби. Ще попереду боротьба з нею та зі страшними наслідками розповсюдження вірусу, які багато хто порівнює з наслідками Другої світової війни. Дехто може назвати позови до суду в цей час спробою знайти крайнього або призначити цапа відбувайла. А дехто пов'язує з цією кризою як надію на отримання правдивої оцінки існуючих стосунків (як на геополітичних рівнях, так і на міжособистісних), так і на те, що буде даний додатковий поштовх створенню реальних механізмів (в медицичній, фармацевтично-хімічній галузі, інфраструктурі, державному управлінні тощо) запобігання та швидкого реагування на такого роду виклики в майбутньому.
Хто правий, покаже час.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...