Доки ви "по чужих українах" лежатимете?

Доки ви 'по чужих українах' лежатимете?

Друга книга Листів Лесі Українки (1898-1902) вже, кажуть, в друкові - а ось так, восени 2012-го, народилась МРІЯ про це видання: в Празькому Клементінумі, в фондах Слов'янської бібліотеки, де я з трепетом відкрила (відчуваючи опік і крізь рукавички!) першу сіру коробку з архіву Косачів... Фен-де-сьєклівські конверти з марками вже-неіснуючих країн, листівки з краєвидами тодішніх модних курортів, як українська "озвучка" до Маннової "Der Zauberberg", - і характерні, вироблені, на диво каліграфічні почерки людей, звиклих багато писати від руки: зі зняттям накривки увесь їхній хор зненацька ніби ввімкнувся й загув навперебій уголос... (Руку Лариси Петрівни я впізнала одразу - як близьку людину в натовпі). Ось тоді й торкнуло - просто больовим поштовхом: та доки ж ви, полувигнані-полувистріляні, - все "по коробках", та "по чужих українах" лежатимете: "доки рідний край Єгиптом буде? /Коли загине новий Вавилон?" (с)

Принаймні те, що видавати в Україні епістолярій ЛУ конче треба - і то з максимально достеменним відтворенням "аромату доби", - ми з Ростиславом Лужецьким (на фото справа, одбирає для пам'яті деякі артефакти з тих, що тепер ви можете побачити на фотовклейках у Першій і Другій книзі) вирішили саме тоді.

А далі був фантастичний і заплутаний кружний шлях - через Київ і Варшаву, Луцьк і Майдан: мрія, як поїзд, сама підбирала по дорозі все більше й більше прегарних, шляхетних людей, що рухали її до втілення. Тому що ЛУ, як ніхто, вміє мотивувати.

Видео дня

Це була подяка Слов'янській бібліотеці і неймовірній Рита Ліонс Кіндрелова, яка й зробила це фото в Празі, РБ 2012, місяця жовтня 15-го дня.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.