Давайте припинимо безплідний діалог глухого з сліпим

Давайте припинимо безплідний діалог глухого з сліпим

Коли говорять про розбіжності поміж Польщею та Україною, то як правило це величезне спрощення. Це "погіршення" є результатом розбіжностей між конкретними людьми, політичними партіями і конкретними вищими урядовцями двох країн – а будь-які узагальнення, коли ми починаємо заводити мову про всю Польщу чи Україну, тільки заводять нас у глухі кути. Однак розумію про що йдеться сьогодні. Що стосується міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського, то його достатньо різкі висловлювання багато хто пояснює тим, що уряд Беати Шидло, напевно доживає останній місяць. Тому у нього, звісно, є запитання - а що ж далі в кар’єрному аспекті очікує кожного з урядовців, які зараз є членами Кабміну.

Багато хто з державних чиновників в такій ситуації починає поступати не як державний чиновник, який відстоює інтереси Польщі чи України, а як політик, який переслідує інтереси своєї партії чи навіть себе особисто. Це досить делікатне пояснення, яке багато хто висловлює в Україні в контексті останнього "загострення" стосунків між Польщею та Україною. Що стосується реального стану україно-польських стосунків, то я би не сказав, що вони є у найгіршому стані. Весь цей словесний потік, який ми інколи сприймаємо за реальну позицію Польщі, до реальної позиції Польщі ніякого відношення не має. В тому конфлікті, який стосувався Закону про освіту Польща зайняла абсолютно виважену і спокійну позицію. Її позиція повністю відповідала як інтересам України, так і інтересам Польщі. Це, щодо стосунків як на державному рівні.

Видео дня

Що стосується стосунків на інших рівнях, можемо констатувати , що стосунки між воєводствами і містами України є чи не найкращими. Окрім напевно Прикарпатського воєводства і міста Перемишля. Але це вже "традиція". По решті ніяких проблем за великим рахунком немає, співпраця йде дуже добре. Так само добре співпраця розвивається поміж науковими і культурними інституціями. Тому не треба драматизувати ситуацію. І разом з тим не треба впадати в якесь доброходство і думати, що ситуація за останні 10 років не змінилася. Вона справді змінилася. Занадто багато уваги приділяється перенесенню історичних проблем в актуальну політику. Як на мене ця справа є абсолютно шкідливою. Свого часу в Іспанії, що постійно підкреслює український історик Ярослав Грицак, не могли розв’язати ситуацію поміж франкістами і комуністами щодо історії і її оцінки. Тому іспанське суспільство, після смерті каудільйо на якийсь час відмовилось від дискусій на цю тему.

Чи це спрацює в україно-польських стосунках зараз – я не знаю. Але інколи і справді треба брати якусь паузу, припиняти безплідний діалог глухого з сліпим. Якщо зробити паузу не хоче робити якась сторона, то її може взяти інша сторона. Вступати зараз у якісь дискусії, які мають історичне підґрунтя з Польщею – великого сенсу немає. Все одно позиції не збіжаться. І це нормально! Як реагувати? Спокійно, виважено, без істерики, без тріскучих журналістських фраз, що стосунки з Польщею "погіршилися". Зовсім вони не погіршилися. А дискусії? Ну, дискусії є дискусіями.

Оцінки історичної спадщини чи історичних подій і будуть різними. І ще раз підкреслюю – це нормально. І вплинути на те, як оцінює та чи інша сторона свою історію - ніяким чином не зможемо. Тому в даному випадку нам треба видихнути повітря, відійти на півметра назад і спокійно чекати розв’язки ситуації. Не думаю, що в цій ситуації дуже сильно допоможуть якісь активні кроки. Інколи їх відсутність це теж дуже добре. Тим більше, польська внутрішня політика розвивається і динаміка її буває дуже різною.

disclaimer_icon

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...