Блог | Чи на часі право на збройний самозахист?

Україна за 26 років своєї незалежності так і не ухвалила закон, який би врегулював обіг зброї серед цивільного населення. Це ганебне явище призвело до того, що Україна фактично стала в Європі найбільшим ринком "чорної" зброї. Експорт нелегальної зброї з нашої країни відзначають навіть фахівці ООН і ОБСЄ, а внутрішній ринок захлинається від нелегальної зброї, яка постійно використовується злочинцями у злочинах проти громадян України.

За показниками вбивств на сотню населення ми випереджуємо практично всі розвинуті країни. Про країни Європи навіть мова не йде – ми, знаходячись фактично у її центрі, маємо ганебні показники.

Звісно, існує природа такого явища. Ця природа полягає в тому, що відсутній необхідний закон, який надасть людям можливість купувати цю зброю у законний, легальний спосіб, володіти нею і використовувати її як знаряддя самозахисту. Цей процес має бути регламентований законом, а не поліцейськими інструкціями, які сьогодні діють, і які неефективні та антиконституційні.

Цей законопроект під назвою "Про цивільну зброю і боєприпаси" за номером 1135-1 знаходиться у Верховній раді з 10 грудня 2014 року без розгляду. І депутати, які зволікають з ухваленням цього закону, фактично наражають громадян України на небезпеку. Бо сьогодні ефективність дій нібито реформованої поліції не витримує жодної критики, вони тільки висмоктують з бюджету України гроші на своє утримання, натомість не виконують покладених на них функцій.

Читайте: Ну що, війна прийшла у твій дім зненацька?

27-ма стаття Конституції каже про те, що громадяни України мають право на захист свого життя, натомість відсутній закон, який би регламентував це право.

Таким чином Україна залишилась єдиною країною у Європі, яка не має закону, який би чітко регламентував хто, в який спосіб, після якого навчання, якою зброєю може володіти, як її використовувати для самозахисту та які будуть наслідки її застосування в тих чи інших умовах.

В усіх країнах Європи є закони, які регламентують обіг зброї серед цивільного населення, а у Молдові, про яку деякі розповідають анекдоти, такий закон існує з 1994 року. Тільки у нас МВС, натискаючи на підконтрольних їм депутатів, не дає ухвалити цей закон.

Вам потрібно захищати себе, але ви не маєте необхідних інструментів для самозахисту. Все те, що розповідають з екранів телебачення негідники – власники нагородної зброї, якою вони себе понагороджували – повна маячня. Депутат Пашинський взагалі примудрився вистрілити фактично в свого виборця. Мало того, що його виправдовують, так йому ще й пістолет повертають. І таких випадків більше, ніж достатньо. Всі ті, хто сьогодні на чолі української влади – всі озброєні до зубів автоматами, пістолетами, кулеметами, а людям розповідають, що ми не можемо мати зброю для самозахисту.

Читайте: В России призывали взрывать украинские склады с боеприпасами

Ця брехня вже 26 років виливається на голову громадянам України. Натомість люди не слухають її, а просто йдуть і купують собі зброю нелегально. От і все. Таким чином ми дійшли до того, що у нас величезна кількість нелегальної зброї і ніхто не знає, що з нею робити. Точніше, всі знають, що треба ухвалити закон і надати можливість людям купувати зброю під наглядом держави, щоб перш за все припинити попит на цю нелегальну зброю. Але ніхто з цим не хоче боротись. Чому? Тому що на наступний рік Міністерство внутрішніх справ попросило для себе на 11 млрд грн більше, і ці бюджетні очікування для них затвердили.

Їм плювати на те, що вбивають людей, вони лише хочуть засвоїти ці гроші своєю неефективною структурою та імітувати бурхливу діяльність в боротьбі з “нелегальним обігом зброї”.

Що стосується відношення громадян України до цього питання, то останнє опитування, яке ми провели у Facebook і до якого залучили 15 тисяч осіб, свідчить про те, що 97% опитуваних хочуть придбати зброю для самозахисту і не довіряють поліції.

Звісно, провладні соціологи будуть розповідати, що це не репрезентативне опитування, але в своїх опитуваннях вони навмисно ставлять маніпулятивні питання, з метою отримати потрібний і замовлений результат.

Тож, хочу запропонувати кожному читачу поставити собі одне просте питання, яке допоможе краще зрозуміти своє ставлення до зазначеної проблематики.