Блог | Бабий Яр: никто не смеет сказать нам "прости"

Сьогодні - річниця початку розстрілів у Бабиному Яру. 

(А річниці їх кінця не знаємо й досі - не знаємо, щО саме намагалися приховати в Яру совєти, роками заливаючи його, вже за Хрущова, цегляною пульпою, - найлогічніше припустити, що, всупереч першому, ще 1943-го року, рішенню спорудити в Яру меморіал, "пристріляне" місце вирішили в НКВД використати й собі для тих самих цілей, замість, як перед війною, возити закопувати трупи аж у Биківню, - а то чого б було так старанно приховувати сліди злочину, якби йшлося лише про німців?..)

Це, до речі, ще одна причина, чому я готова була за всяку ціну зупинити "хржановскій" проект від путінських фсбшних олігархів, яким нам тут Москва була рвалася наново все на місці Яру "запульпити" в очу аж до самого 24.02.22, - я навіть запам'ятала ім'я його найактивнішої медійної обслуговувачки, яка в 2021-му так по-чекістськи брутально лаяла тупе українське "жлобйо", негодне оцінити геній Хржановського), що аж отримала від фейсбука бан за українофобію - як в анекдоті, була вигнана з ґестапо за жорстокість (а українське "жлобйо" таки дурне, як телята, бо вдруге ім'я цієї "смотрящої" я побачила в себе в стрічці цієї весни: "жлобйо" радісно розносило по фб її нищівний відгук на фільм Т. Томенка "Будинок "Слово", причім уже укр. мовою написаний: чи це свідчить про брак у нас інформгігієни й інституту репутації, чи, може, про брак, у свій час, ширшого інтересу до "війни проектів" круг Бабиного Яру, судити не берусь - і не знаю, що гірше). Гаразд, що Велика Війна, в т.ч. з бомбами по Яру (!), остаточно зупинила нам наступ на нього "хржановскіх", - одначе повну правду про Бабин Яр, аж до самої його Куренівської "помсти" 1961 р. включно, ми, боюсь, зможемо взнати тільки після Перемоги й розвалу РФ.

А доти - доти нам лишається чиста пам'ять неослабного жаху над тим, що люди здатні вчиняти з людьми, як у цьому - найпершому і, як на мене, найсильнішому з усіх - вірші про Бабин Яр, написаному Миколою Бажаном зразу ж у 1943-му, по ще не охололих слідах гекатомби. Тільки, на відміну від ліричного героя цього вірша, ми знаємо, що то ще не був кінець, о ні. (І мимоволі думаєш про ті масові поховання, які зустрінуть нас на нинішніх наших окупованих землях після визволення...)

Vernichtungskrieg. Endlosung. "Денацификация" (с).

Ні, Миколо Платоновичу. Ніхто не сміє сказати нам "прости!" - принаймні не вголос.

Микола БАЖАН  

ЯР

Руді провалля, глинища зелені,

Завалений зотлілим сміттям рів.

Жахаючись, вривається в легені

Зловіщий вітер ржавих пустирів.

Не бліднути, не скніти, не здригатись -

Стоять, як суд! Як войовник, стоять!

Замало клятв, щоб ними присягатись,

Щоб проклинати – не стає проклять

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтляві віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша! Незгасимий крик,

Ста тисяч серць предсмертний крик одчайний.

Сріблястий попіл спалених кісток.

Людського лоба тріснутий шматок.

Розпались яру здвигнуті укоси.

Повзуть із ями золотисті коси –

В землі не скрилось, тліном не взялось

Витке і ніжне золото волось.

Блищать на мокрій твані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів,

І дотліває, кинутий набік,

Закровлений дитячий черевик.

Зарито в землю, втоптано у глину

Жахливий слід стотисячного тліну;

Слизький і жирний замісився ґлей

Розкришеними рештками людей.

Це тут ревіли вогнища багрові,

Це тут шкварчали нафти ручаї,

І в трупах жадно рились палії,

Шукаючи скарбів на мертвякові.

Тяжкий, гнітучий і нестерпний дим

Підносився над моторошним яром.

Він дихав смертю, він душив кошмаром,

Вповзав в доми страховищем глухим.

Багрово-чорні сполохи блукали

По занімілій від жаху землі,

Кривавили злим відблиском квартали,

Бруднили жител київських шпилі.

І бачив люд з своїх скорботних сховищ,

Як за вінцем кирилівських будов,

За тополями дальніми кладовищ

Горіла страшно їхня плоть і кров.

Могильний вітер з тих ярів повіяв –

Чад смертних вогнищ , тіл димучих згар.

Дивився Київ гнівнолиций Київ,

Як в полум’ї метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути,

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто звабиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам – "прости" !

1943