Блог | Я переходжу на українську. Чому? Ось мій досвід
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
ВСЕ!!!
ФІНІШ!!!
Переповнюють емоції!!!
Але почну не з них, а з рішення, до якого прийшов саме у навколосвітці. Я вирішив почати спілкуватися тут - Українською, рідною мовою.
Чому це роблю? Тому, що коли по світу розповідав про Україну, яка чудова наша країна, люди на багатьох континентах питали мене:
- "А яка в вас мова, ви маєте власну"?
- "Так, це Українська! Дуже красива одна з мелодійніших в світі!"
- "А якою ти спілкуєшся?"
- "Іншою."
- "Чому?"
Я починав розповідати, що народився та жив перші 25 років у Харкові, де все оточення розмовляло на російській. Казав це, а всередині розумів, що це і звучить дивно, а по суті - просто незрозумілий дисонанс. Живеш тут, любиш країну, її традиції, культуру, поважаєш історію, а при цьому не можеш спілкуватися її мовою…
Коли ж наближався до України, лишався один крок, лише перетнути Чорне море, то просто накрили почуття… Після 9 месяців, 100 000 км шляху, ти зрозумів, ЩО для тебе значить країна, в якій ти народився, живеш, де живуть твої кохані люди, і з якою повязано все твоє життя та майбутнє. Тому прийняв це рішення.
Скажу відверто, для мене це справжній челендж. Я плутаю ще багато слів, перекладаю думки, увесь матеріал для книги, усі нотатки, усе відео, на російській.
Якщо що, то вибачайте мені помилки, які можуть бути… Але знаю, якщо робити це наполегливо, то все вийде. Перший крок - це розвивати свою Українську мову тут, на сторінці. Не знаю, що ще додати… Просто вважаю, ніколи не пізно змінюватися.
Читайте: Баку – лучше даже Сингапура. Это пример для Киева
А тепер, до емоцій!!!!
Те що, відбулося у неділю - це навіть важко описати словами.
Паром, який, курва, дві години швартувався вже в порту Чорноморська, і ти як на голках, стоїш з сумками на низькому старті…
Розумію, що там кохана Маруся, що там друзі, і усі чекають під сонцем на спеці…
То був найдовший момент всієї подорожі)
Але нарешті дають зелене світло.
Штамп прикордонників - Боже, хлопці, як я радий цьому штампу!
.
Потім виходжу, проїзд для вантажівок, шлагбаум, вісять прапорці усіх країн навколосвітки….
І за цим шлагбаумом стоїть дівчина…
В червоній сукні, а у руках жовто-сині прапорці…
Це МОЯ МАРУСЯ!!!!! Моя Асоль!!
.
Потім, вже пам’ятаю як біжу до Неї.
Обійми… ЩАСТЯ!
Але не встиг отямитися, як накрив сюрприз від Друзів, від ВанЛайферів, які у цей момент усі з’явилися наче з повітря!!!
Грає Українська жива музика, за секунду ти опиняєшся також у повітрі)))
І навіть символічно, що поки літав, випав та розбився смартфон, з яким пройшов навколо світу)
Але то на щастя, нехай буде нове Життя, все і так дуже сильно змінилося за це "Велике Коло".
.
Далі була прес-конференція, де в першу чергу, Генеральним директором Книга Рекордів України - Аня Крисюк були встановлені, перевірені три рекорди України.
Прямо у присутності преси, та усіх хто прийшов.
Даю паспорти, демонструю штампи країн, показую оригінальні відео-файли з дрону, де видно, що усі континенти були засняті!
ВСЕ! Підтверджено!
Лишився ще четвертий рекорд, але на нього експертній раді потрібно більше часу на первірку та експертизу.
Та рекорди то таке. Якби їх не було жодного, я не був би ні на грам менщ щасливий в той момент.
Я навіть не очікував, що таке дійство буде, що їх зареєструють так чітко, так серйозно перевіряючи, і що це відбудеться так швидко!
Читайте: Украина умеет спасать своих. СПАСИБО моей Стране!
Люди взагалі - це найбільше враження за цю навколосвітню подорож.
І те як поводяться незнайомі мені люди, але твої земляки - мене вразило.
Відношення насамперед, Генерального директора КРУ, та ескпертної ради - це ТОП підтримки та професійності.
Вам самим потрібно дати рекорд, що Ви так швидко, так чітко все зробили, все перевірили, хоч я і був в шоці скільки документів, доказів потрібно було готувати та передавати, на ходу, долаючи останні тисячи км шляху.
У вас горять глаза за Україну за її імідж, і ви надихнули і мене. Знайте це.
.
Ще хочу окремо сказати про Державна прикордонна служба України
Мабуть ви пам’ятаєте мій дуже критичний пост про випадок з громадянином Пакістану на кордоні в Борисполі.
З того часу я дещо побачив та почув.
Прямо після прес-конференції, не виходячи навіть з залу, до мене підсів прикордонник Юрій Лисюк та сказав наступне:
- "Поздоровляю. Але тепер до діла. Давайте разом працювати, щоб міняти цю систему. Ми знаємо проблеми, що склалися за ці роки, та ми їх визнаємо. Нам потрібна допомога. Потрібні експертні знання, успішні кейси та модулі інших країн. Ми готови впроваджувати ці алгоритми у нас. Коли ви зможете приєднатись та надати цю інформацію?"
Я звичайно ж хотів сказати, що бл…, взагалі-то, планував троха перепочіти)
Але якщо бути серйозним, то це мене приємно вразило, та дало надію.
Побачимо як буде далі.
Йти кудись у політику, чи на службу, я не хочу.
Але той досвід що є за 10 років професійної діяльності у сфері туризму - цим поділюся.
Безкоштовно, без будь-яких прохань з мого боку.
Я людина самодостатня, мені не потрібна влада, чи буття у схемах.
У мене, Слава Богу, є ONE LIFE - це краще за будь що!
Але якщо ми топимо за Україну, то потрібно відгукнутися, якщо віриш, та розумієш, що тебе не хотять просто "поюзати" задля своїх рейтингів, чи чогось ще.
Буде конструктив - будуть усі мої сили там.
Похєрять це, лишать на уровні розмов - першим, с..ка, спитаю та дам цьому розголосу.
Тож і вас прошу, не забувайте про цю тему, разом ми можемо змушувати систему - дійсно мінятися.
Але прикордонники, це лише один з трьох пазлів, що безпосередньо впливають на розвиток туризму.
Є ще Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine
Читайте: Это ад: пьяные россияне искали немцев в турецком отеле
Та Міністерство (Агенція) з туризму - і ось тут справжній п…ць та сором.
Але про це буду робити окрему аналітику, і вся ця зграя дармоєдів у туризмі - можете вже починати турбуватися за свої насиджені тепленьки місця.
За те що роками "херили" реальну діяльність, і тепер ми пасемо задніх, відстаючи від тієї ж Грузіїї чи Азербайджану - НА РОКИ!
Анна Романова - сподіваюсь на твою підтримку.
Та все ж, не буду завершувати на поганій ноті.
.
Хочу просто щиро подякувати усім людям, всім друзям, що підтримували у цій навколосвітці!
Тим хто прийшов та приїхав у Одесу зустріти з різних міст України, та навіть інших країн.
Естонська делегація, Вам взагалі респект!
Дякую нашому коммьюніті ONE LIFE - ми справжня Сила та підтримка ЗАВЖДИ! Вчергове це продемонстрували у Одесі!
Дякую команді та офісу - завдяки Вам моя мрія збулась, ви рулили усім майже рік - самі, і я дуже хочу, нарешті повернутися та приєднатися до роботи!
Дякую усім-усім гарним та добрим людям на шляху!
У світі - більше, значно більше - добрих та порядних людей, це головний висновок!
І звичайно ж, дякую моїй Родині за підтримку, і коханій Марусі Marina Yakhontova
Я так по тобі скучав, Люба…
ВСЕ.
НАВКОЛОСВІТКА "Велике Коло" - ЗАВЕРШЕНА!
П.С.
На останок, запитання журналістки, яке дуже сподобалося) вибачайте, не занотував Ваше ім’я:
- "Артемію, ви встановили три рекорди, оминули всю Земну кулю, побували на усіх шости континентах, перетнули три океани, усі меридіани, та подолали 100,00 км шляху. Що далі? Мабуть маєте щось "грандіозне" у планах?"
- "Грандіозне? Так, маю. Виспатися, та нарешті - СИДІТИ, бл.., З РОДИНОЮ ВДОМА"!
Текст опублікований зі сторінки автора. Граматика та пунктуація збережені.