Блог | 9 кіл пекла: Міноборони ''зажало'' компенсацію бійцю
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
#51бригада бат "Колос" (імя і прізвище бійця не можу розголошувати без його дозволу, буду називати його "ВІН"- як символ безликості бійців для Міноборони)
В 2014 році, коли окупант ступив на нашу землю і хлопцям влада сказала – мобілізуйтесь, Він пішов сам у комісаріат.
Коли стало відомо, що це повноцінна війна і багато мобілізованих з Широко лану поїхали додому - Він залишився.
Коли створювався з добровольців спецпідрозділ #51бригади батальйон #Колос – Він пішов туди.
Коли командування поставило завдання штурмувати Савур-Могилу - Він пішов виконувати наказ.
Коли отримав поранення і тіло обсипали осколки, які досі в тілі – Він не плакався на долю, отримав 3 групу інвалідності, отримав компенсацію, яку витратив на лікування, і розпочав життя заново.
Коли хлопця обділили нагородами – Він подумав, хіба в нагородах щастя, щастя - це жити!
Коли виявили в голові пухлину і він став інвалідом війни 2 групи – Він знову не впав духом, а сказав: "потрібно "підлататись" і йти вперед".
Він розраховував отримати компенсацію згідно Закону, але Міністерство оборони відмовило, оскільки пройшло 2 роки і 9 (дев"ять)!!! днів від часу отримання першої інвалідності. Де ж Він міг знати, що поки "зализував рани" – влада (законодавці), з метою економії коштів, змінили правила гри і встановили, що компенсація при зміні інвалідності виплачується, якщо така зміна відбулася протягом 2 років і ні днем більше.
9 днів - стали 9 колами пекла.
- Якби ж я знав, що є такі зміни, я б документи заніс би на МСЕК на 9 днів раніше, адже мені було все одно - в мене 2 група інвалідності, я просто дотримувався того графіку, який мені встановили ті ж лікарі МСЕК....
Трошки ми подумали і виявилось, що чиновники Міноборони застосовують Закон неправильно.
Читайте: Ви не збирали загиблих по шматкам. Для вас всі ''аватари'' на одне лице - алкаші, бухарі, слабаки...
Він пішов заробляти кошти і лікуватись, я "пішов" в суд.
До честі судді Волинського окружного адміністративного суду – позов був розглянутий в найкоротші строки і повністю задоволено позовні вимоги бійця.
Я запевнив Його:
- Не думаю, що Міноборони подасть апеляцію, адже апелювати нічим - рішення має посилання на рішення Верховного Суду, Конвенцію, тому отримаєш скоро кошти, плануй обстеження і лікування.
Я був невиправний оптиміст... таки подали апеляцію!
Маю лише кілька питань до Міністерства оборони України
1. Подивіться по Міністрству - у вас стільчики в одному тільки кабінеті коштують більше, ніж та компенсація, яку ви "зажали" пацану на лікування…
2. Навіщо ви утримуєте армію юристів, чиновників в Міністерстві з крутими зарплатами, які оскаржують правомірні рішення суду? Аби тільки щоки надути, показати свою значимість і витрачати бюджетні кошти?
4. Ви вважаєте, що сутяжництво зі своїми бійцями сприяє позитивному іміджу влади і популяризації контрактної служби? Ви дуже помиляєтесь, якщо вважаєте, що "баби ще наражают" і мінстець все затушує..
А ви законодавці на кому вирішили зекономити? На інвалідах війни? Якби вони мали де нормально лікуватись, то не змінювалися б групи інвалідності в гіршу сторону.
Я все одно не кину цього бійця, але і причетні до цього випадку не чекайте спокійних деньків!