Блог | "Тато тепер служить у Божій гвардії й дивиться на тебе з небес"

"Щедрий, добрий, турботливий чоловік та батько. Понад усе для нього була наша сім’я і країна. Заради цього він добровольцем пішов в АТО. Всі, хто знав Андрія скажуть вам, що до нього можна було коли завгодно прийти і він завжди допоможе, ніколи нікому не відмовляв, адже вважав, що людям потрібно робити добро і воно сторицею повертатиметься", - говорить про свого загиблого в АТО чоловіка, добровольця 2-ого батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас" Андрія Ваховського його дружина Марина.

Майбутнє подружжя познайомилося один з одним у Харкові. У цьому місті Марина навчалася в університеті, а у вільний час займалася спортом, відвідувала заняття з рукопашного бою. Одного дня до спортивної зали завітав Андрій, який на той час працював у міліції і був інструктором секції. Між ними зав’язалася дружба, що переросла у кохання, а через два роки – у щасливу сім’ю. Марина на вже завершила навчання і отримала направлення на роботу у Суми, а Андрій, розуміючи, що на тодішню зарплату міліціонера родину не прогодуєш, звільнився і перебрався на роботу до Києва в приватну охоронну структуру. А незабаром, родина Ваховських раділа появі донечки Аліси. Дитина була їх найбільшою радістю і щастям.

Читайте: "Сказала дітям, що їхнього тата немає, що він на небі став зірочкою і буде на них дивитися і оберігати"

"Аліса дуже Схожа на Андрія характером і подекуди зовнішністю. Дуже любила із ним проводити час. Андрій їй завжди допомагав із уроками, все дуже добре пояснював, адже за освітою він був викладачем, а мені на уроки не вистачало терпіння. На вихідних ми всі разом часто ходили гуляти. Поряд з нашим будинком був парк із озером, ми дихали свіжим повітрям гралися на траві", - згадує дружина загиблого.

Але початок АТО назавжди змінив життя і долю родини. Коли навесні 2014 року почали набирати добровольців у лави Національної гвардії, Андрій Ваховськийтакож зробив свій вибір. Підписав контракт. Після проходження навчання, став кулеметником і потрапив до 2-го батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас", у складі якого ніс службу в Артемівську, Курахово та інших гарячих точках Донбасу, аж до того дня, поки не опинився в страшному Іловайському котлі, звідки живими змогли вирватися лише одиниці.

"З нами він не радився. Лише поставив перед фактом, що пішов добровольцем. Я, мабуть, як і багато жінок, хотіла відмовити - та це ж марно. Якщо Андрій про щось вирішив, значить так і буде", - згадує Марина Ваховська.

Читайте: "Ми періодично пишемо батькові повідомлення на гелієвій кульці та відправляємо до небес…"

Перебуваючи в зоні АТО, Андрій намагався щодня телефонувати додому, аби рідні знали, що він живий. А ще – бажав добрих снів донечці Алісі, завжди цікавився її успіхами. Тому, коли він перестав дзвонити, дружина першою забила на сполох. А за декілька місяців очікувань і пошуків, отримала страшну звістку: Андрій загинув. Разом із мамою чоловіка Марина одразу ж виїхала до дніпровської лікарні ім. Мечнікова, куди звозили поранених і загиблих під час виходу з Іловайського котла.

"Я до останнього не вірила, що Андрій міг загинути. Адже мені у той час ще почали поступати дзвінки на мобільний від незнайомих людей, які казали, що Андрій у полоні і за кошти вони його можуть звільнити", - розповідає Марина Ваховська.

Перебуваючи у Дніпрі та передивившись сотні фотографій загиблих бійців, свого Андрія Марина не знайшла. Не було його й серед пораненених. І хоча побратим чоловіка, якого Марина розшукала в одному з шпиталів, стверджував, що Андрій Ваховський точно загинув у нього на очах, відсутність тіла все ж дарувала жінці надію на те, що чоловік живий.

Пізніше, було проведено ДНК експертизу. Узяті доньчині зразки на 99,9 % співпали з ДНК невідомого бійця, похованого на Краснопільському цвинтарі Дніпра. Так і знайшовся Андрій. Невдовзі чоловіка було перепоховано у рідному йому селі Шарівка, що на Харківщині.

Андрій Ваховський загинув під час виходу з Іловайського котла. Чоловік їхав у кузові машини КРАЗ у складі автоколони батальйону "Донбас", у машину влучив ворожий снаряд. Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Андрій Ваховський нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Читайте: "Допомагати людям було його покликанням. Цього він вчив і нашого сина"

Говорять, що з часом рани загоюються. Але ця формула не діє для багатьох дружин і рідних наших загиблих захисників. Марина Ваховська каже, що спочатку вони не казали маленькій Алісі про татову смерть. Аби зменшити психологічну травму від почутого, Марина розповіла Алісі про те, що їхній тато тепер служить у Божій гвардії й дивиться на неї з небес, охороняючи від біди. З часом, дитина все ж довідалася правду, підвести до цього допоміг психолог. Донька з мамою часто згадують свого тата та чоловіка, його портрет і нагороди на видному у квартирі місці, адже Андрій Ваховський став їхнім Героєм і охоронцем з небес.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Андрія Ваховського: дружині Марині та 10-річній доньці Алісі, надавши компенсацію і призначивши пенсію, зараз виділені кошти на житло. Аліса навчається у 5 класі школи, мріяла бути ветеринаром, але з’ясувалося, що дівчинка боїться вигляду крові, тож мрію поки відклала. Зараз дівчинка дуже любить малювати і ліпити з пластиліну, любить читати книжки, їздити на велосипеді і роликах, але їй дуже не вистачає татових обіймів та порад. Давайте підтримаємо Алісу та її маму Марину, які втратили найдорожче – люблячого і турботливого тата і чоловіка.

Ваховська Марина Володимирівна 4188370021314631 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?!