Блог | "Безвіз" Сталіна і безвіз Порошенка
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Порошенко бреше про # безвіз. Безвіз тут був задовго до нього і його євроінтеграції. Ще з 1 січня 1933 року # Сталін зробив для громадян # СРСР безвіз. Селяни, яких на той час було більше половини населення, без візи голови колгоспу не могли виїхати із села більш ніж на 30 днів. А щоб цей безвіз працював максимально ефективно 1 липня 1934 року до кримінального кодексу РСФСР додали статтю 192 – позбавлення волі до 2 років за порушення сталінського безвізу.
Правда, при Брєжнєві той безвіз скасували. Керівник МВС СРСР Щолоков переживав, що 62 млн селян без паспортів не піддаються обліку і відправив у ЦК КПРС пропозиції щодо зміни системи. Його підтримали товариші із прокуратури і # КГБ. 28 серпня 1974 г. Совєт Міністрів СРСР прийняв постанову N 677. З першого січня 1976 селяни СРСР отримали можливість мати паспорти і покидати межі свого району більш ніж на 30 днів.
Читайте: Это сладкое слово Безвиз…
В нашому селі живе бабуся, Олена Василівна. Їй вісімдесят. Минулого року поховала діда. Здоров’я вже нема. Покинула свою пусту хату і живе у дочки. Світла, добра людина. Вчора сиділи з нею на лавочці, говорили про життя. Їй тяжко, жаліється на неміч. Тужить за дідом. Бачив їх чорно-білі фото. Дід статний красень, з квадратним голлівудським підборіддям. Олена Василівна – красуня, дуже гарна. Пара, яких мало. Щоб розрадити, кажу: не завжди ж було так? Ви прожили довге життя. Мабуть, було й багато хорошого? Вам нема чого горювати.
І тут вона заплакала. Навзрид. Не було нічого хорошого, Серьожа! Що я бачила? Робота на фермі зранку до ночі, город і більш нічого! За все життя далі району не виїжджала!
Це було так розпачливо і безнадійно. І неочікувано. Думав, старенькі звикли до ізоляції у своїх малих колгоспних світах. Ні. Бо люди. А людині треба свобода й простір!
Читайте: Свободи нам всім!
Зараз тяжко уявити, як це – за все життя не виїхати зі свого села. Так само для багатьох тяжко усвідомити, що поїздки за кордон у Турцію і Єгипет – це всього лише переліт у сусіднє село. Справжній закордон – це Берлін, Париж, Рим, Амстердам, Стокгольм, Барселона. А ще Лондон, Сан-Франциско, Сідней, Нью-Йорк, Токіо. Тільки побувавши там, можна стверджувати, що живеш у сучасному світі, а не у своєму селі. І я не хочу, щоб українці в кінці життя плакали за можливостями, які у них відібрали.
Тому віва, безвіз! За 5 років цю країну буде не впізнати.