Блог | Россия поднимает плату за смерть, или Когда закончится война?

Когда закончится война? – я снова вернусь к этой теме, потому что немножко тригернуло "1000 дней войны" и бесконечные разговоры в обществе вроде "та отдайте россии, что она хочет, чтобы скорее война кончилась", потому что немного и удивляют, и раздражают диванные миротворцы, пишет Елена Степова для "Информационного сопротивления".

Далее текст на языке оригинала.

Коли скінчиться війна? – це здебільшого питання ставлять чи продукують люди, яким не потрібна наша Перемога, їм байдуже, як війна скінчиться, аби скінчилася. Звісно, ніхто з них не думає про наслідки.

Коли скінчиться війна? – це питання, як правило, задають втомлені від війни люди, які важко переживають 1000 днів війни, трошки не цікавляться політикою, довіряють людям, які ще вчора були нікому не відомі, а сьогодні називають себе експертами та дуже дивуються, коли їм кажеш, що війна йде з 20 лютого 2014 року, з Майдану, з окупації Криму, з окупації Донбасу, бо в їх реальності є лише 1000 днів війни.

Он, у новому законопроекті, який юзає ВРУ, про компенсації ВПО за зруйноване в окупації житло, такі компенсації зможуть отримати виключно ті ВПО, які з’явилися лише з 22 лютого 2022 року, бо до цієї дати не було ні війни, ні окупованих територій, ні ВПО. То, коли чую про відбудову, деокупацію та "скоро закінчимо війну", трошки дратуюсь й розумію, що це обговорюють люди з іншого симулякру, з іншого життя, де "війна, стій, раз-два".

Ті, хто на війні вже понад 3000 днів, готуються до знакової дати 4000 днів, розуміють, що не за горами й 5000 днів, а може й більше, бо на питання "коли закінчиться війна" може відповісти той, хто її почав, а ніяк не його жертва.

Бо жертва не знає усіх цілей нападника, вимог, які, можливо, нападник змінить чи доповнить. Жертва взагалі не може нічого передбачити, тільки вести оборону, як повезе й вистачить ресурсу, то надавати нападнику по пиці, як ні, то… Про це краще не говорити, бо страшно.

Бо ж он, нападник, вже малює мапи розподілу України. Навіть Польщі, Угорщині та Румунії щось там залишив зі своїх амбіцій.

Нападник вже відбудовує дороги по окупованим територіям, вкладає мільярди, бо почувається безкарно та вільно там, де земля мала б нього горіти під ногами.

Й оці плани на розподіл та знищення України, окупант, нападник, наш ворог, тобто росія, обговорює відкрито, не соромлячись.

А щоб здійснити ці плани, нападник буде продовжувати війну. То, питання чи сподівання, а тим паче, обіцянки закінчити війну, це популізм. Небезпечний популізм, який грає на руку ворогу.

Варто згадати, що пропаганда зробила з росіянами, й тримати своє критичне мислення у чистоті та загартованим, бо той факт, що критична більшість населення легко забула дату початку війни, окупацію Криму, говорить про те, що ворог маніпулює й нашою свідомістю, при чому дуже впевнено та якісно.

Коли закінчиться війна, залежить від багатьох ресурсів, але ніяк від обіцянок, політичних театрів чи мрій.

Російсько-українська війна закінчиться або нашим знищенням, або нашою Перемогою, або десь посередині України, й не факт, що росія визначить цю середину по Дніпру, а не по кордонам Львівської області.

Дуже небезпечно недооцінювати супротивника. Особливо його ресурс.

Тому ще раз повертаюся до цієї теми. Бо розуміння усіх цих факторів є запорукою ясності критичного мислення, а це означає, що рожевих окулярів не буде, й суспільство монотонно буде готуватися до тривалої війни, а це означає, що воно буде вміло використовувати ресурси.

Перше, що нам треба зрозуміти, росіянам байдуже, скільки їх загине на війні.

Критична більшість росіян байдуже відноситься до факту загибелі мільйона чи кількох мільйонів своїх співгромадян, бо ж "баби ще понароджують".

Ми часто сміємося над якістю російських касок, бронежилетів, комплектацією аптечок (вата, бинт, зеленка), над їх деградаційною зовнішністю, абсолютно здеградованим мисленням, забобонами, недолугістю, бо усе це є, але не варто забувати, що мільйон олігофренів, які, як мурашки лізуть на наші опорні пункти, це зрештою мільйон людей, й уявіть кількість зброї, яка нам потрібна, щоб оце зупинити.

Кремль, який продовжив усе те, що робила радянська влада, за роки путінізму зростив кілька поколінь абсолютно деградованих, психічно хворих та морально ницих істот, які мають подобу людини, але керуються зовсім іншими моральними цінностями – їсти, випорожнюватися, розмножуватися, сміятися.

Цей світ новітньої фашистської диктатури буде вбивати, й неважливо кого, закінчимося ми, вони підуть вбивати інших, а коли знищать більшу частину Європи, почнуть вбивати самих себе.

Захоплюючи території, росія дуже вміло використовує їх ресурс. Мешканці ОРДЛО у критичній своїй більшості загинули на війні, бо росія їх мобілізувала раніше, ніж своїх громадян.

Утилізуючи мешканців окупованих територій, росія заселяє їх вихідцями з своїх федеральних округів, що призводить до зростання підтримки окупації та фашистської доктрини путіна, бо ж усі ті, кого росія розселяє по ОРДЛО та іншим окупованим територіям, отримують квартири з усім необхідним та якісні умови для життя.

Дуже важко буде звільнити ці території, бо ж "люди там купили житло, народилися, ходили у школу, одружилися".

Дуже багато українців чекало, що ось путін оголосить мобілізацію росіян, й ті злякаються й вийдуть проти путіна, й війна скінчиться. Це страшні рожеві окуляри, які можуть вбити їх носія. Бо на росії навіть при оголошенні мобілізації не буде жодного бунту.

В ОРДЛО людей, які відмовлялися вступати у ряди російсько-колаборціоністської армії, забирали насильно, "бусифікація" ОРДЛО була страшна й жорстока, чоловіків ґвалтували, забивали у військкоматах кийками, забирали навіть, коли чоловік вів дитину у дитсадок, залишаючи малюка одного на вулиці. Жодного бунту. Шалена підтримка цих дій населенням.

Окрім свого населення, яке прагне воювати, населення окупованих територій, яке частково прагне, частково змушене воювати, росія активно використовує найманців з інших країн, бо це вигідно для розповсюдження ідей фашизму, насилля та терору.

Критична більшість росіян згодна жити у гірших умовах, не проти зниження рівня соціально-побутових умов, їм байдуже на знищення якості харчування чи послуг, навіть послуг медицини, жити у землянках, аби тільки вбивати, цю тему я досліджувала й досліджую, й тенденція на згоду населення жити гірше аби воювати, тільки збільшується.

Мобілізація не потрібна росії, бо кількість добровольців та контрактників перевищує потреби армії.

Кожні півроку, а тепер вже кожні 3 місяці росія підіймає "ставку на смерть", тобто пропонує поліпшені умови контракту. Збільшення виплат призводить до збільшення добровольців. Все просто, це арифметика війни.

Заморожуючи соціальні виплати, не підіймаючи зарплату на підприємствах, росія підіймає виплати за укладення контракту для військових й отримує щоквартальне поповнення армії.

Так коли скінчиться війна?

Цитую: "Контрактникам, які уклали договір із Міністерством оборони у Ростовській області, збільшили одноразову виплату до 1,6 мільйона рублів. Раніше вона становила 1,3 мільйони.

З урахуванням федеральних виплат загальна сума нових контрактників становитиме 2 мільйона рублів.

Ці умови діють для громадян росії та іноземців, які підпишуть контракт у регіоні з 15 листопада до 31 грудня 2024 року. Мінімальний термін служби – один рік".

Перестаньте чекати закінчення війни, почніть працювати на Перемогу. Формула усіх війн дуже проста, коли-небудь вони закінчуються. Поразкою одних, Перемогою других або миром десь посередині світу.

1000 днів, 3000 днів, 5000 днів сторічної війни, яка йде тисячу років. Якщо світ не в змозі зупинити це зло, або покарати його, або вплинути на нього, ми маємо то зло знищити.