Блог | Кто лишил права голоса "сотни миллионов россиян"?

Немало уже написано об обращении лауреата Гран-при Каннского кинофестиваля российского режиссера Андрея Звягинцева (фильм "Минотавр") к Путину с почти коленопреклоненной просьбой "остановить эту бойню". Комментаторы в один голос отметили, что речь идет фактически об автодиагнозе "хороших русских": мол, мы были и остаемся холопами, неспособными даже назвать вещи своими именами, "конфликт" – войной, "убийства людей" – геноцидом украинцев и законной ликвидацией агрессоров, "линию соприкосновения" – линией фронта, Россию – фашистской империей, а Украину – объектом агрессии и тому подобное. Более того: для Звягинцева, как и для других "хороших", Путин является легитимным главой государства ("господином президентом Российской Федерации")...

Далее текст на языке оригинала.

Коментарі як самого спічу Звягінцева, так і настанов "хороших", як на мене, є цілком справедливими. Можна було би поставити крапку, проте цей сюжет отримав продовження. Путінський речник Пєсков одразу ж заявив, що режисер, мовляв, не має права голосу. На що Звягінцев гордо заявив: "Так, абсолютно вірно – немає в мене права голосу, як немає його сьогодні у сотні мільйонів росіян".

Ґвалт!

Краще б режисер промовчав, адже з його заяви випливає, що раніше таке право у цієї сотні мільйонів було, а це означає, що Путін і "Єдина Росія" зі своїми сателітами (жодного опозиціонера в Думі, бодай поміркованого!) абсолютну владу отримали не з рук якихось рептилоїдів з планети Нібіру, а від росіян, від того людського субстрату, що зветься "русский народ" (бо ж наразі навіть волзькі татари чи буряти радісно записують себе в "русские"). І соціологія, хоч якою вона кривою не була б у тоталітарній державі, засвідчує якщо не достовірні цифри, то достовірні тренди підтримки Путіна та його політики. Яка різко скаче вгору внаслідок агресивних дій і воєнних злочинів.

Але "колективного Путіна", що налічує десятки мільйонів росіян і несе повну відповідальність за "незліченні вбивства людей", режисер не помічає. Ба, він навіть не називає особисто "бункерного" винуватцем цих убивств!

А тим часом "хороші" ще й учать українців, як їм жити, розповідаючи про страждання "політзеків" у наших в’язницях і корупцію в Українській державі. Чому б їм ще й не звинуватити посмертно Черчилля в утриманні за ґратами таких "політзеків", як лідер британських фашистів Мослі та його оточення, і в корупції, бо ж приймав у подарунок від Сталіна чимало пляшок вірменського коньяку? Це було би смішно (діячі, які програли все, віддавши країну тоталітарній машині, прагнуть учити інших правильно жити!), якби не було водночас сумно. І небезпечно для тієї частини європейців, які здуру (іншого слова не підбереш) дослухаються до цієї публіки.

"Жалюгідна нація, нація рабів, згори донизу – всі раби". Це написав понад півтора століття тому літератор і політзек Ніколай Чернишевський (який, до речі, ніколи не кликав Росію до сокири, навпаки, покладав надії на науку й освіту). Щодо рабів він не помилився. А от щодо нації… Адже нація історично формується як спільнота вільних громадян. А росіяни двічі не витримали випробування свободою – перший раз у 1917-18 роках, коли віддали владу Леніну та Колчаку (обидва розганяли демократично обраних депутатів Установчих зборів), другий раз у 1990-х, коли відкрилася реальна можливість позбавитися імперських традицій. Схоже, бути біомасою в руках "великих вождів" для абсолютної більшості росіян звичніше і зручніше. Втім, сьогодні маємо третій шанс на формування російської нації – на основі тих, хто зі зброєю в руках чи без неї, передусім підпільно, веде реальну боротьбу з тоталітаризмом. Але "хорошие русские" до таких не належать.

Із усіма наслідками, що звідси об’єктивно випливають.

Відтак мільйони людей по наш бік лінії фронту найбільше бажають не абстрактного "припинення бійні", а припинення існування тоталітарної Російської імперії як загрози Європі та світу і першопричини війни.