Блог | Добрососедские отношения: чего Россия так держится за Курильские острова

Если вам кто-нибудь скажет, что внешняя политика российской федерации носит привкус захватничества – плюньте в лицо этому распространителю лжи.

Вот предшественники путина – московские цари и российские императоры, а также СССР – те действительно немного злоупотребляли силой и мощью своей армии.

Далее текст на языке оригинала

Та щоб володимир володимирович собі таке дозволяв – та ви що?! Він просто у тиші кремлівського бункеру мріє про звання "збирача земель русськіх". Ну іноді щось і робить у цьому напрямку, але тільки по доброму, за згодою населення цих земель.

А от сусіди, що майже з усіх боків оточують нещасну маленьку росію – ті з давніх давен виношують плани, як би відкусити ласий шматок від її хирлявого тільця.

От узяти, наприклад, Японію – ну чого їй треба. От є у японців 6850 островів – що їм, мало? Тим більше, що тільки 450 з них заселені. Але їм ще частину Курильських островів віддай.

А чого б оце? Ну, було колись, ще у 1855 році, підписано Сімодський трактат, згідно з яким Північні Курильські острови відходили росії, а південні – Японії. Такий статус був підтверджений у подальших договорах – Петербурзькому 1875 та Портсмутському 1905 років.

Отже, з початку ХХ століття й аж до кінця Другої світової війни Південні Курильські острови належали Японії.

Перед тим, як вступити у війну з Японією в серпні 1945 року, радянський союз домігся згоди Англії і США на повернення йому Південного Сахаліну і Курильських островів.

Відповідну угоду була підписано 11 лютого 1945 року в ході Ялтинської конференції. При цьому в угоді не згадувалося, які саме з Курильських островів підлягають поверненню.

Тому, не вдаваючись в усілякі договірні казуси, радянські війська на початку вересня 1945 року зайняли Південні Курильські острови.

8 вересня 1951 року в Сан-Франциско Японія підписала мирний договір із США і їхніми союзниками.

Вона офіційно відмовилася від усіх прав, правових підстав і претензій на Курильські острови і на ту частину острова Сахалін і прилеглих до нього островів, суверенітет над якими Японія отримала за Портсмутським договором.

То чого ж Японії ще потрібно? Вона ж сама відмовилась від Курильських островів.

Однак позиція японського уряду полягає в тому, що Курильські острови (острови Тісіма) в тексті договору не включають Ітуруп, Шикотан, Кунашир і Хабомаї, а включають в себе лише ті острови, суверенітет над якими Японія отримала за Петербурзьким договором 1875 року. Та у будь-якому випадку срср так і не підписав мирний договір.

Сьогоднішня позиція Японії зводиться до того, що кордон між росією і Японією має повернутися до тієї межі в районі Курил, яка була встановлена Сімодським трактатом 1855 року.

А от радянська і російська позиція щодо територіального питання неодноразово змінювалася під впливом політичної кон'юнктури.

19 жовтня 1956 року срср і Японія прийняли московську декларацію, яка припиняла стан війни і відновлювала дипломатичні відносини між двома країнами, а також зафіксувала згоду срср на передачу Японії островів Хабомаї та Шикотан, але тільки після укладення мирного договору.

І тут така халепа – 19 січня 1960 року Японія узяла і підписала із США Договір про взаємодію і безпеку.

Після цього Хрущов 27 січня 1960 року заявив, що оскільки цей договір спрямований проти срср і КНР, радянський уряд відмовляється розглядати питання про передачу островів Японії, адже це призведе до розширення території, яку можуть використати американські війська.

І взагалі, чого ті японці паряться? Нехай спочатку заселять всі свої незаселені остови, а потім вже балакають про той Шикотан.

Вперше після війни 1945 року наявність територіальної проблеми визнав 18 квітня 1991 року Михайло Горбачов під час візиту до Японії.

13 жовтня 1993 року лідери росії та Японії підписали Токійську декларацію про російсько-японські відносини, в якій росія визнавала всі угоди між срср і Японією, включно з декларацією 1956 року. Однак острови Хабомаї та Шикотан так і залишились у росії.

А оскільки з цієї ключової проблемі жодного зближення позицій сторін за часів путіна не відбулося, то за відсутності мирного договору японський уряд не зможе гарантувати кредити на японські інвестиції в росії, що виключає реалізацію масштабних інвестиційних проектів.

Повернути ж Японії Південно-Курильські острови росія мабуть зможе тільки тоді, коли економічне становище країни стане зовсім поганим і японські інвестиції матимуть життєво важливе значення для російської економіки. Тоді, можливо, буде укладено якусь угоду за принципом "території в обмін на інвестиції".

Втім тепер, після приєднання Японії до санкцій та до підтримки України у війні проти росії, навіть така угода набуває примарного характеру.