Юлія Світлична: інвестор завжди голосує грошима

Харківщина – без перебільшення, стратегічна область для України: поруч – зона АТО, під боком – Росія. До того ж, величезна кількість промислових об’єктів, успішна робота яких стала ще важливішою після подій на Сході держави. Тому не дивно, що з єдиною в Україні жінкою-губернатором ми говоримо не лише про політику, але й про економіку, будівництво, залучення інвестицій та перспективи промисловості. До речі, Юлія Світлична наголошує – два роки поспіль виробництво на Харківщині зростає, а інвестор вже не боїться пропагандистських міфів “сусіда”. Та й сам Харків стає центром, де відбуваються не лише спортивні, але й політичні заходи міжнародного рівня.

“ПЛАНИ НА 2018: ЩЕ БІЛЬШЕ ДОСЯГНЕНЬ”

У 2017 році Харківська область запам’яталася першою за останні 12 років новою школою, побудованою з нуля, відкриттям найбільшого в Україні регіонального Центру адмінпослуг, реалізацією низки вагомих інфраструктурних проектів, візитами міжнародних делегацій та Президентів відразу двох європейських держав – Литви та Польщі. Ці теми привернули особливу увагу національних ЗМІ. А що особисто ви як очільник регіону відносите до головних підсумків року?

Харківська область все менше сприймається через призму спільного кордону з Росією та зоною АТО, і все більше – через призму розвитку та нових можливостей. Саме у цьому бачу головний результат. Нещодавно Президент України наголосив, що подальше поглиблення інтеграції до європейських ринків та інституцій має перетворити східні кордони нашої держави у фактичні кордони Євросоюзу ще до того, як ми де-юре приєднаємося до ЄС. Це серйозна мета, і сьогодні саме такі завдання починають визначати вектор для Харківщини. Область стверджує себе як сучасний та динамічний центр міжнародної співпраці на Сході України, має нові драйвери зростання та чітко бачить свої конкурентні ніші в національній економіці і на зовнішніх ринках. 2017 рік став у цьому відношенні переломним, і це прямий результат започаткованих реформ у безпеці, економіці, публічному управлінні та соціально-гуманітарній сфері.

До речі, Регіональний Центр, який ви навели у приклад, надає сьогодні 400 видів адміністративних та соціальних послуг. Він справді став найпотужнішим та найсучаснішим у державі. Але разом із ним протягом 2017 року було збудовано та реконструйовано ще понад 170 інших капітальних об’єктів у районах області, і вони мають не менше значення для людей. Адже це новітні фізкультурно-оздоровчі комплекси, лікарні, дитячі садки, музеї та будинки культури, об’єкти інфраструктури та ЖКГ. На більшість з цих об’єктів люди чекали 5–10–20, а іноді й більше років. Так само і школа у Пісочині – не окремий одиничний проект, а результат регіональної програми кардинального підвищення якості освіти на селі, яку ми розпочали. Фінансування цієї ключової сфери за минулий рік наростили втричі, реконструювали та капітально відремонтували понад 200 шкіл, встановили сучасні цифрові комплекси, на яких навчаються діти у країнах ЄС. І на 2018 рік плануємо зробити ще більше.

Ці та інші програми і проекти стали можливими саме завдяки тому, що сьогодні для розвитку регіону створено нову системну основу. І я вважаю, що це головний підсумок року, що минув.

"МИ ПОВИННІ ПЕРЕМОГТИ У БОРОТЬБІ ЗА ІНВЕСТОРІВ, І ВОНИ ВЖЕ ГОЛОСУЮТЬ ГРОШИМА ЗА ХАРКІВЩИНУ"

Говорячи про розвиток, ми насправді говоримо про інвестиції. Скільки залучила Харківська область за 2017 рік і як розподіляються ці кошти? Основним інвестором виступає приватний бізнес чи бюджет?

Згідно з міжнародною практикою, ми здійснюємо постійний моніторинг інвестиційних ресурсів. За останніми даними, загальний обсяг внутрішніх та зовнішніх інвестицій у перерахунку на долари США склав майже $460 млн. У цій сумі на долю вітчизняного та іноземного бізнесу припадає $388 млн. Решту вкладено за рахунок бюджетів всіх рівнів.

Власно, величезний успіх фінансової децентралізації якраз і полягає у тому, що посилення можливостей місцевих бюджетів починає стимулювати й інвестиційну активність бізнесу. Це вже очевидно. Як виборець голосує бюлетенем за кращого кандидата, так само і приватний інвестор голосує грошима за кращу територію для розвитку своєї справи. Він вкладає туди, де є динаміка, де будуються соціальні об’єкти, здійснюється благоустрій, оновлюється інженерна, транспортна та інша інфраструктура. У цьому відношенні Харківська область вже здатна запропонувати йому широкий вибір.

Історично основою економіки Харківської області була промисловість. Оцініть, будь-ласка, її нинішній стан і перспективи. Чи є місце для цієї галузі серед нових драйверів розвитку регіону, про які ви говорили?

Промисловість є основним роботодавцем у регіоні – в ній зайнята третина всіх працюючих. Сьогодні я можу сказати чітко та однозначно: разом із сільським господарством та потужною сферою послуг вона була, лишається та надалі буде одним з трьох головних секторів економіки області.

Кожному зрозуміло, що насправді значення харківського промислового комплексу виходить далеко поза межі регіонального виміру. Воно має загальнонаціональний масштаб. Це у прямому сенсі питання економічної безпеки та обороноздатності України. Прийняті важливі стратегічні рішення. Забезпечено їхнє виконання. І є конкретний результат.

Як приклад, зростання виробництва на заводі Малишева за останні три роки становить 350%. Торік підприємство реалізувало продукції на рекордну суму – 3 млрд грн, збільшило прибуток у 100 разів та завантажило роботою десятки підприємств-суміжників. Після річного простою відновив виробництво Харківський тракторний завод. На підприємство прийшов стратегічний інвестор. Збережено колектив, виплачені всі борги, в 1,5 раза підвищено зарплату, є сформований портфель замовлень на поточний рік. З прибутком завершили рік такі промислові гіганти, як “Комунар“ та “ФЕД“. Почалося відновлення ХАЗу, відремонтовані літаки вже експлуатуються в Україні, Казахстані, Єгипті та Туркменістані. Також запрацювали чотири цехи, що не працювали майже п’ять років. Завдяки приватному інвестору також відновив роботу завод у Великобурлуцькому районі області, відомий українцям за торговою маркою "Сири Бурлука". Все це – конкретні приклади того, як промислові підприємства починають повертати собі роль драйверів для цілих галузей та територій.

А яка ситуація загалом? Чи є підстави стверджувати, що промисловість регіону відновлюється?

Звичайно, це лише початок, але процеси оздоровлення індустріального комплексу вже запущені. Сьогодні Харківщина є єдиним з промислово розвинених регіонів України, де виробництво зростає безперервно вже два роки поспіль. Наразі зростання становить понад 6%, а у машинобудуванні – майже 10%, і така динаміка вже забезпечує позитивний фінансовий результат. Він склав майже 4,5 млрд грн та, порівняно з попереднім роком, збільшився у 10 разів. І головне, на підприємства почали повертатись робітничі та інженерні кадри. За минулий рік чисельність працівників у промисловості зросла на 3,5 тисячі. І така динаміка вперше за останні чотири роки! Надзвичайно багато і проблем, але вже є розвиток.

“ЕКОНОМІЧНА АГРЕСІЯ РОСІЇ ПОЧАЛАСЯ ЗАДОВГО ДО ЗБРОЙНОЇ”

Враховуючи таку динаміку, як швидко харківська промисловість зможе компенсувати втрати, понесені на російському ринку?

Набагато швидше, ніж хотілося б російській пропаганді, яка пророкувала нам зупинку всіх підприємств та крах економіки спочатку у 2015, потім у 2016, а у 2017 році вже якось принишкла.

Треба усвідомлювати, що агресія Росії в економічній сфері розпочалася задовго до агресії збройної. Протягом 2010–2013 років до України був застосований цілий арсенал торгівельної війни, який коштував Харківській області падіння виробництва у цей період майже на 3%, збитки у промисловості зросли на 40%, роботу втратили близько 9 тисяч людей.

Звичайно, різке скорочення російського ринку стало викликом для багатьох підприємств. Але щоб одужати, іноді треба пройти через кризу. Наразі Україна долає той обов’язковий етап, який не пройшла на початку незалежності: починає усвідомлювати себе як самостійну індустріальну державу, що має власні національні інтереси у промисловій сфері та здатна їх сформулювати.

І як формулюються ці інтереси?

Поясню. Є два правила, за якими живе світ. Перше: зовнішні ринки мають бути диверсифіковані. Не можна допускати критичної залежності лише від одного ринку, яким би стабільним він не вдавався. Особливо, якщо вас до цього спонукають. Це правило є зрозумілим навіть на побутовому рівні. Незважаючи на це, були підприємства, де питома вага російських контрактів у портфелі замовлень сягала 90–100%. Таким, звичайно, було найважче.

Друге правило. Експорт – важлива складова розвитку промисловості. Але якщо орієнтація на експорт починає переважати, то це робить промисловий сектор лише однією з галузей економіки, яка може зазнати кризи у будь-який момент зі зміною кон’юнктури. Тому найбільш ефективною є переважна орієнтація на ринок внутрішній. Тільки у такому випадку промисловість отримує необхідну стійкість та не лише розвивається сама, а і перетворюється на системну основу для розвитку національної економіки. Тобто створює прибуток і робочі місця у суміжних галузях, формує належну індустріальну базу для розвитку постіндустріальних економічних секторів – науково-технічних розробок, освіти, ІТ, фінансових, юридичних та інших складних послуг. Власне, саме такий підхід закладено в основу промислової політики Євросоюзу, це прямо прописано в його документах.

Зазвичай, порушення цих правил дорого коштує економіці. На жаль, Україна зрозуміла це, набивши власні гулі, а не вивчаючи чужі помилки. Але цей історичний урок вже засвоєно і сьогодні вже створено державну стратегію розвитку національної промисловості.

“ВІДНОВИЛИ ТЕ, ЩО ІНШІ РУЙНУВАЛИ 20 РОКІВ”

Але ж стратегія – це ще не галузеві програми. Як відомо, Україна до них так і не повернулася.

Час галузевих національних програм у тому вигляді, в якому вони були, минув разом з плановою економікою. Наразі працюють інші, більш ефективні та сучасні механізми.

По-перше, це програми стимулювання попиту на промислову продукцію. Такі, як фонд енергоефективності чи програма 20-відсоткової компенсації вартості вітчизняної сільгосптехніки, розроблена за участі Харківщини.

По-друге, це програми імпортозаміщення у стратегічно важливих галузях. Наприклад, про результати такої програми у військово-промисловому комплексі, до виконання якої залучено понад 130 харківських підприємств, сьогодні відомо усім. Вона дозволила у рекордні строки відродити галузь та озброїти армію сучасною технікою. За три роки вдалося відновити те, що цілеспрямовано руйнувалося попередні двадцять.

І по-третє, це великі корпоративні інвестиційні проекти, які спрямовані на модернізацію цілих галузей економіки та розробляються національними компаніями разом із міжнародним бізнесом та фінансовими організаціями. Саме до таких програм минулого року долучились провідні підприємства енергомашинобудування за підсумками Харківського міжнародного економічного форуму та урядової наради, що також відбулась у Харкові. Загальна вартість підписаних угод – близько 6,5 млрд грн. Передусім, вони спрямовані на модернізацію атомної і гідроенергетики України та забезпечують роботою близько 40 тисяч працівників у Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та інших областях України на найближчі 5 років. Аналогічні програми також назріли у транспортній, дорожній та інших галузях, де є потреба у великих обсягах будівництва, технічному переозброєнні та модернізації.

Ви зазначили, що експорт лишається одним з пріоритетів розвитку промисловості. Які зовнішні ринки для Харківської області є найбільш перспективними? Цікавить, передусім, саме машинобудування.

Високу динаміку демонструє розвиток співробітництва з Китаєм, де наша продукція є затребуваною та конкурентоспроможною. За минулий рік харківські машинобудівники подвоїли обсяги поставок на китайський ринок, і наразі продукція машинобудування складає половину всього експорту Харківщини до Китаю.

Велику перспективу бачимо на ринках Африки та Близького Сходу. Є нові партнери. Є нові проекти. Є переконання, що співпраця буде розвиватись.

Дуже важливо, що на європейському напрямі динаміка також позитивна. Минулого року продукція машинобудування сягнула вже майже чверті загального експорту Харківщини до країн ЄС, тоді як у 2013 році її доля складала лише 9%.І подальше поглиблення співпраці з ЄС, в першу чергу, у промисловій і науково-технічній сфері, є для нас особливим пріоритетом.

А чи не є це поступовим формуванням нової залежності від одного з зовнішніх ринків, про яку йшлося? З тією лише різницею, що тепер це ринок європейський.

Таких ризиків сьогодні немає. По-перше, надмірної залежності не допускає вже сам бізнес. По-друге, не варто ставити на одну сходинку російський та європейській ринки промислової продукції – це абсолютно різні культури виробництва та торгівлі. І по-третє, ринок ЄС є не тільки кінцевим споживачем наших товарів та послуг, а і відкриває шлях до ринків третіх країн. Адже європейські сертифікати визнаються скрізь і є, свого роду, перепусткою до великого міжнародного ринку. До речі, саме тому одним з першочергових завдань на цей рік визначено прискорення міжнародної сертифікації продукції харківських машинобудівників. Угода про асоціацію з ЄС та безвізовий режим створюють для цього всі умови.

“МИНУЛИЙ РІК ПОКАЗАВ: ЄВРОПА – З НАМИ”

Тобто можна очікувати подальшого нарощування динаміки у стосунках з Європою?

Україна обрала європейський шлях. Це наш цивілізаційний вибір, за який люди віддали свої життя. Розвиваючи торгівлю та спільне виробництво з Євросоюзом, ми глибше інтегруємося до об’єднаної Європи, посилюємо не тільки економічні, а і культурні, соціальні, громадсько-політичні зв’язки. Про це ми говорили на початку нашої розмови, і саме такою є наша мета. В минулому році ми довели, що Україна – європейська держава, у 2018 – маємо закріпити цей успіх.

Насправді, саме вийшовши з тіні українсько-російського прикордоння, Харківська область отримала унікальні шанси для розвитку та почала розкривати свій міжнародний потенціал.

Нам казали, що європейці бояться навіть дивитися на Схід України? Але сьогодні в Харківській області проходять масові спортивні заходи європейського та світового рівня. Нам довіряють, до нас їдуть. Ми вперше прийняли Чемпіонат Європи з боксу та цілу низку інших великих змагань. Вперше у Харкові прозвучав гімн Ліги Чемпіонів з футболу.

Нам казали, що підтримка західних партнерів дуже швидко зійде нанівець, як і санкції проти Росії? Але за останні три роки ця підтримка не тільки не послабшала, а навпаки – значно зросла. Минулого року кількість міжнародних розвиткових програм та проектів, що реалізуються в області, збільшилась удвічі – з 50 до 100. А щорічний форум "Інновації. Інвестиції. Харківські ініціативи" отримав оцінку Президента нашої держави як найбільша економічна подія року у Східній Україні, бо став рекордним за кількістю іноземних делегацій та угод.

Нам казали, що фактор російської агресії на Сході України не дозволить нам інтегруватися у європейський політичний простір? Але минулий рік знову довів, що це не так. Вперше наша держава приймала засідання Моніторингового комітету Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, і саме Харківську область було обрано місцем його проведення. Близько 100 депутатів з понад 30 країн мали змогу на власні очі переконатися, Харківщина – це територія миру та розвитку. А безпрецедентний візит голів одразу двох європейських держав – Литви та Польщі, став красномовнішим за тисячу слів: Європа – з нами, а ми – це Європа. І саме так, по-європейськи, ми повинні будувати своє життя.